8.2.7. Розв'язання завдань з визначення трансфертних цін та їх використання

Трансфертна ціна — це ціна, за якою продукти або послуги одного центру відповідальності компанії передаються іншому центру відповідальності цієї компанії. Система трансфертного ціноутворення має задовольняти трьом цілям:

• точному оціню­ванню результатів діяльності підрозділів підприємства,

• -узгодже­ності цілей

• -збереженню автономії підрозділу.

• Основні методи визначення трансфертної ціни наведені в табл. 8.13. Таблиця 8.13

ПОРІВНЯЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА МЕТОДІВ ТРАНСФЕРТНОГО ЦІНОУТВОРЕННЯ

Трансфертна ціна	Переваги	Недоліки
Змінна собівар­тість виробу	Спонукає покупця ку­пувати у внутрішнього постачальника	Невигідна пїдрозділу-продав-цю, якщо він є центром при­бутку або центром інвестицій
Повна виробни­ча собівартість	Простота визначення та розуміння	Нерелевантність постійних витрат для прийняття рішення
Ринкова ціна	Сприяє автономії під­розділів; заохочує пІд-розділ-продавця конку­рувати Із зовнішніми постачальниками	Часто відсутні ринкові ціни на проміжні продукти, що потре­бує коригування (зниження витрат на збут, відсутність комісійних)
Договірна ціна	Є найпрактичнішим під­ходом у конфліктних ситуаціях	Потребує встановлення пра­вил ведення переговорів або арбітражних процедур; обме­жує автономію підрозділів

Підприємства зі складною організаційною структурою можуть розраховувати трансфертні ціни за формулою:

Тц= Змінна собівартість одиниці продукції + Маржинальний дохід на одиницю продукції який втрачається підрозділом у результаті

відмови від зовнішніх продажів

Приклад 9. Підприємство має два центри прибутку: підрозділ виробництва склотари та підрозділ виробництва томатного соусу. Наведемо планові показники діяльності підрозділу виробництва склотари.

Нормативна собівартість одиниці продукції, грн:

- прямі матеріальні витрати- 1,6

-прямі витрати на оплату праці – 1,2

-змінні загальновиробничі витрати – 2,0

постійні загальновиробничі витрати -1,8

разом виробничі витрати -6,6

змінні витрати на збут-0,8

постійні адміністративні витрати та витра­ти на збут (постійні витрати розподілені на основі очікуваного обсягу виробництва) - 0,6

разом повні витрати -0,6

звичайна націнка -2,8

разом відпускна ціна-10,8

очікуваний річний обсяг виробництва -350000 банок

- очікуваний обсяг продажу:

— зовнішньому продавцеві – 200 000 банок

— всередині компанії- 150 000 банок.

Необхідно визначити трансфертну ціну різними методами.

Розв 'язання прикладу 9.

Коли керівник підрозділу має повну свободу вибору — прода­вати всередині об'єднання або продавати зовнішнім покупцям, ринкова ціна є найкращою трансфертною ціною.

За такого підходу підрозділ виробництва склотари продавати­ме банки підрозділу виробництва соусу за ціною 10,8 грн за бан­ку. Трансфертне ціноутворення на основі ринкових цін — попу­лярний метод, оскільки дає змогу узгодити оцінку діяльності окремих центрів і всього підприємства.

У разі неможливості використання ринкових цін можуть бути застосовані трансфертні ціни на основі витрат або договірні трансфертні ціни. Встановлення трансфертної ціни на основі витрат передбачає вибір витрат, які становитимуть базу для транс­фертного ціноутворення.

Базовими витратами можуть бути різні витрати: від змінних виробничих до повних витрат.

При застосуванні підрозділом склотари трансфертної ціни 5,6 грн за одиницю (1,6 + 1,2 + 2,0 + 0,8), що дорівнює змінним витратам, на реалізації кожної банки всередині об'єднання втрачається 5,2 грн (10,8 - 5,6) маржинального доходу. Отже, загаль­на сума маржинального доходу, що втрачається підрозділом склотари в разі очікуваного продажу банок усередині об'єднання, становитиме: 150 000 банок • 5,2 = 780 000 грн.

Таким чином, якщо підрозділ виробництва склотари не має віль­них потужностей і може продати всю продукцію зовнішнім по­купцям, мінімальна трансфертна ціна дорівнюватиме ринковій ціні: 5,6 + 5,2 - 10,8 грн.

З іншого боку, якщо підрозділ виробництва склотари має віль­ну потужність, але не може продати на зовнішньому ринку понад 20 000 банок, альтернативні витрати становитимуть нуль. Тоді мінімальна трансфертна ціна дорівнюватиме змінним витратам, тобто: 5,6 + 0 — 5,6 грн.

Трансфертна ціна на основі виробничої собівартості дає змо­гу відшкодувати постійні виробничі витрати. Перевагою такої ціни є те, що вона цілком зрозуміла, до того ж інформацію про неї можна отримати безпосередньо з облікових реєстрів. Таку трансфертну ціну зазвичай застосовують центри витрат. Повна виробнича собівартість однієї банки, що виробляється підрозді­лом склотари, дорівнює 6,6 грн. Виходячи з цього, прогнозний звіт про прибуток підрозділу виробництва склотари матиме та­кий вигляд: