ТЕМА 1

Приклад 1. Постійні витрати на одиницю становили 5 грн за обсягу виробництва 5000 од. Визначити, чому дорівнюють постій­ні витрати на одиницю при обсязі виробництва 10000 од., грн.

Розв'язання прикладу 1:

У нашому прикладі загальні постійні витрати дорівнюють 5 грн -5000 од. = 25 000 грн.

Постійні ж витрати на одиницю за обсягу виробництва 10000 од. дорівнюють 25000 грн : 10000 од. = 2,5 грн. Таким чином, при збільшенні обсягів виробництва постійні витрати на одиницю зменшуються.

Приклад 2.

Постійні витрати — 200 грн;

середні змінні витрати на одиницю продукції— 10 грн; функція витрат підприємства:

У= 200 + 10 х. Якщо підприємство планує реалізувати 50 одиниць продукції, то загальні витрати складатимуть:

7= 200+ (10-50) = 700 грн.

Приклад 3. Визначити функцію витрат методом вищої—ниж­чої точки за наступними даними про роботу обладнання підпри­ємства:

Тиждень	Час роботи обладнання, маш-год.	Витрати на обслугову- вання, грн
1	80	2500
2	200	7600
3	130	4100
4	145	4690
5	110	3795
6	50	2100
7	180	6700
8	160	5200

Як бачимо, найвищий рівень діяльності складає 200 машино-год., а найнижчий — 50 машино-год.

Спочатку визначимо загальну суму змінних витрат. Для цього складемо наступну таблицю:

Результати	Фактор витрат, маш-год.	Витр на обслугов,грн
Найб значення функції	200	7600
Найнижч знач функції	50	2100
Різниця (загальна сума змінних витрат)	150	5500

Отже, при зміні обсягу виробництва на 150 од., витрати змі­нилися на 5500 грн. Це і є заг сума змінних витрат. Звідси змінні витрати на одиницю складають 5500 : 150 = 36,7 грн.

Далі визначимо величину постійних витрат для вищої та ниж­чої точок:

а ₌ 7600 — 36,7 -200 = 260 грн

а = 2100 — 36,7 • 50 =260 грн

Таким чином, функція витрат наступний вигляд:

у = 260 + 36,7х

Приклад 4. Необхідно обчислити чистий прибуток підприєм­ства на основі наступних даних.

Залишки на рахунках запасів у звітному періоді складали:

Рахунок	На поч року	На Кін року
Сировина і матеріали	11000	8000
Незавершене виробництво	6000	7000
ГП	22 000	18 000

У звітному періоді підприємство мало такі показники витрат, грн:

— витрати на придбання сировини і матеріалів — 73 000;

— прямі витрати на оплату праці — 30 000;

— непрямі витрати на оплату праці виробничого персоналу — 40 000;

— адміністративні витрати — 40 000;

— витрати на збут — 10 000;

— витрати на утримання і експлуатацію обладнання - 2000;

— інші загальновиробничі витрати — 8000.

Виручка від реалізації у звітному періоді становила 250 000 грн.

Для вирішення даної задачі необхідно скласти звіт про фінан­сові результати, розмежувавши витрати на виробничі та витрати періоду. Відповідно до умови до витрат на виробництво включа­ються наступні витрати: матеріали, оплата праці й виробничі на­кладні витрати. До останніх належать: непряма оплата праці ви­робничого персоналу, загальновиробничі витрати, витрати на утримання обладнання.

Спочатку визначимо суму прямих матеріальних витрат:

Прямі матеріальні витрати = Залишки матеріалів на поч пер + Придбання матеріалів за рік - Залишки матеріалів на кін пер= 11000 + 73000 - 8000 - 76000 грн.

Виробничі накладні витрати складають:

40 000 + 8000 + 2000 • 50 000 грн.

Отже, заг сума поточних витрат на виробництво за рік дор:

76 000 + 30 000 + 50 000 = 156 000 грн.

Наступним кроком визначимо за даними рахунка 23 «Вироб­ництво» собівартість готової продукції.

СВгп = НЗВп + Виробничі витрати - НЗВк = = 6000 + 156 000 - 7000 - 155 000 грн.

Таким же способом за даними рахунка 26 «Готова продукція» обчислюється собівартість реалізованої продукції:

СВрп = 22 000 + 155 000 - 18 000 = 159 000 грн.

Операційні витрати включають адміністративні, загальногос­подарські та витрати на збут:

25 000 + 15 000 + 10 000 = 50 000 грн.

Для визначення суми чистого прибутку необхідно скласти звіт про фінансові результати:

Показники	Сума, грн
1. Виручка від реалізації	250 000
2. Соб-ть реалізованої продукції	159 000
3. Валовий прибуток (рядок 1 —рядок 2)	91000
4. Операційні витрати	50 000
5. Операційний прибуток (рядок 3 - рядок4)	41000
6. Податок на прибуток (25 %)	10 250
7. Чистий прибуток (рядок 5 — рядок 6)	30 750

коефіцієнт реагування витрат (К), який характеризує співвідно­шення темпів зростання витрат і темпів підвищення ділової актив­ності підприємства, тобто це співвідношення % зміни ви­трат і % зміни обсягу діяльності:

К = % зміни витрат / % зміни обсягу діяльності.

Залежно від коефіцієнта реагування на зміни зміни обсягу діяльності всі витрати поділяються на:

— постійні, якщо К=0;

— дегресивні, якшо 0<К<1;

— пропорційні, якщо К=1;

— прогресивні, якщо К>1.

Собівартість реалізованої продукції (СВрп) визначається за даними рахунка 26 «Готова продукція» за наступною формулою:

СВрп = ГП на поч періоду (ГПп) +

+ Соб-ть випущеної ГП (СВгп) -

- ГП на кінець періоду (ГПк).

У свою чергу собівартість готової продукції визначається за даними рахунка 23 «Виробництво» за наступною формулою:

СВгп = НВ на поч пер + Витрати на вир-во – НВ на кін пер.

ТЕМА 2

СИСТЕМА ОБЛІКУ ТА КАЛЬКУЛЮВАННЯ

ЗА ПОВНИМИ ВИТРАТАМИ

Розв'язання завдань з формування та розподілу виробничих накладних витрат

Приклад 1. У звітному періоді підприємство виготовляло два види продукції А та Б, при цьому мало показники діяльності, ін­формація про які подана в табл. 2.1.

ІНФОРМАЦІЯ ПРО ОСНОВНІ ПОКАЗНИКИ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА У ЗВІТНОМУ ПЕРІОДІ

табл. 2.1.

Показник	Сума
Використано годин прямої праці, з них, год.: — продукт А — продукт Б	40 000 30 000 10 000
Фактичні загальновиробничі витрати, з них, грн: — змінні — постійні	420 000 170 000 250 000
Планові загальновиробничі витрати, з них, грн; — змінні — постійні	442 000 190 000 252 000
Планові години праці виробничих робітників, задіяних у виготовленні продуктів А та Б, год.	42 000
Собівартість готової продукції у звітному періоді, грн	2 000 000

Підприємство розподіляє свої накладні витрати відповідно до годин прямої праці виробничих робітників. Залишки незаверше­ного виробництва та запаси готової продукції на початок і кінець звітного періоду відсутні. Визначити;

1) розподілені виробничі накладні витрати;

2) нерозподілені накладні витрати;

3) вплив на собівартість реалізованої продукції нерозподіле­них накладних витрат.

Розв'язання прикладу 1:

1. Визначаємо нормативну ставку розподілу постійних наклад­них витрат. Для цього скористаємося формулою:

Нормативна ставка постійних НВ = Планові (нормативні) постійні накладні витрати/Планова (нормативна) база розподілу

За умовою даного прикладу ставка дорівнюватиме 6 грн/год (25 200 : 42 000).

2. Визначаємо розподілені постійні накладні витрати. Для цього помножимо нормативну ставку розподілу постійних на­кладних витрат на фактично досягнутий рівень бази розподілу. В нашому прикладі в ролі бази розподілу виступають години прямої праці виробничих робітників, що становлять 40 000 год. Тому розподілені постійні накладні витрати складуть 240 000 грн (6 х 40 000).

3. Обчислюємо нерозподілені постійні накладні витрати як різ­ницю між фактичними постійними накладними витратами та роз­поділеними постійними накладними витратами. У нашому при­кладі вони становлять 10 000 грн (250 000 - 240 000).

4. Розподіляємо змінні накладні витрати між окремими проду­ктами. Оскільки всі вони вважаються розподіленими, то достат­ньо визначити фактичну ставку їх розподілу, скориставшись фо­рмулою:

Фактична ставка змінних НВ = Фактичні змінні накладні витрати/

Фактична база розподілу. і розмежувати змінні накладні витрати відповідно до фактич­но використаних годин прямої праці кожним з продуктів.

Отже, фактична ставка розподілу змінних накладних витрат становить 4,25 грн/год (170 000 : 40 000). Змінні накладні витрати віднесені на:

— продукт А становлять 127 500 грн (30 000 * 4,25);

— продукт Б становлять 42 500 грн (10 000 * 4,25).

5. Розподіляємо постійні накладні витрати між окремими проду­ктами, скориставшись нормативною ставкою розподілу, визначеною в пункті 1. Таким чином, постійні накладні витрати віднесені на:

— продукт А складають 180 000 грн (30 000 * 6);

— продукт Б складають 60 000 грн (10 000 * 6).

6. Встановлюємо вплив нерозподілених накладних витрат на собівартість реалізованої продукції.

Оскільки у нашому прикладі відсутні залишки готової про­дукції на початок та кінець звітного періоду, то можемо вважати, що собівартість готової продукції ідентична собівартості ре­алізованої продукції, за виключенням впливу на неї нерозподі­лених накладних витрат, що призведуть до її збільшення. Таким чином, собівартість реалізованої продукції дорівнює 2 010 000 грн (2 000 000+10000).

Приклад 2. У звітному періоді підприємство виготовляло один вид продукції, при цьому мало показники діяльності, інфор­мація про які показана в табл. 2.2. Підприємство розподіляє свої накладні витрати за допомогою нормативної ставки розподілу, яка в звітному періоді склала 1,5 грн на годину праці основних виробничих робітників.

Таблиця 2.2.

ІНФОРМАЦІЯ ПРО ОСНОВНІ ПОКАЗНИКИ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТ У ЗВІТНОМУ ПЕРІОДІ, грн

Показники	Сума
Використано годин прямої праці	45 000
Використані основні матеріали	25 000
Понесені витрати на оплату праці осн вир робі-в	50 000
Понесені витрати на оплату праці управлінського персоналу цеху	15 000
Використані допоміжні матеріали, грн.	10 000
Амортизація вир устаткування та будівлі цеху	30 000
Витрати на освітлення та опалення вироб підрозділу	12 000

Залишки незавершеного виробництва й запаси готової продук­ції на початок та кінець звітного періоду відсутні. Визначити:

1) розподілені виробничі накладні витрати;

2) нерозподілені накладні витрати;

3) собівартість реалізованої продукції, якщо відомо, що не­розподілені накладні витрати в кінці звітного періоду списують на рахунок «Собівартість реалізованої продукції».

Розв 'язання прикладу 2:

1. Визначаємо фактичні накладні витрати. За умовою даного прикладу до них будуть віднесені витрати на оплату праці управ­лінського персоналу цеху, використані допоміжні матеріали, амортизація виробничого устаткування та будівлі цеху, витрати на освітлення й опалення виробничого підрозділу. Таким чином, фактичні накладні витрати складуть 67 000 грн (15 000 + 10 000 + 30 000+12 000).

2. Обчислюємо розподілені накладні витрати. Для цього по­множимо нормативну ставку розподілу накладних витрат на фак­тично досягнутий рівень бази розподілу. В нашому прикладі в ролі бази розподілу виступають години прямої праці виробничих робітників, що становлять 45000 год. Тому розподілені накладні витрати складуть 67 500 грн ( 1,5 * 45 000).

3. Визначаємо

нерозподілені накладні витрати = фактичні накладні витратами - розподілені накладні витрати.

У нашому прикладі утворилися зайворозподілені накладні витрати в сумі 500 грн, оскільки розподілені накладні витрати перевищили фактичні накладні витрати (67 500 > 67 000).

4. Встановлюємо собівартість реалізованої продукції. Для цього спочатку визначимо собівартість готової продукції. За умо­ви даного прикладу до неї включатимуться використані основні матеріали, витрати на оплату праці основних виробничих робіт­ників та розподілені накладні витрати. Ця сума складе 142 500 грн (25 000 + 50 000 + 67 500).

Оскільки у прикладі 2 відсутні залишки готової продукції на початок та кінець звітного періоду, то можемо вважати, що собівар­тість готової продукції ідентична собівартості реалізованої проду­кції, за виключенням впливу на неї зайворозподілених накладних витрат, що призведуть до її зниження. Таким чином, собівартість реалізованої продукції дорівнює 142 000 грн (142 500 - 500).

2.2.3. Розв'язання завдань з формування собівартості продукції в розрізі замовлень

Приклад 3. Підприємство використовує систему позамовного калькулювання і має два виробничі підрозділи: механічний та складальний цехи, де виготовляється замовлення X. Нормативна ставка розподілу накладних витрат застосовується для кожного підрозділу. Механічний цех використовує як базу для розрахунку ставки накладних витрат кількість машино-годин роботи облад­нання, а складальний — кількість годин прямої праці.

На початок звітного періоду підприємство має наступні нор­мативні дані:
	Механічний цех	Складальний цех
Кількістьмашино-годин	20 000	15 000
Кількість годин прямої праці	7000	40 000
Накладні витрати, грн	200 000	800 000
Фактичні витрати на виконання замовлення Xскладають:
Прямі матеріали, грн	2000	0
Прямі витрати на оплату праці, грн	1200	5500
Відпрацьовано годин прямої праці	30	200
Спожито машино-годин	150	50

Розрахувати загальну собівартість замовлення X.

С/в = НЗВп.п. + МВ + ВОП + ІПВ + РНВ - НЗВк.п.

де, НЗВп.п, НЗВк.п – залишки незавершеного виробництва

МВ - фак­тичні прямі матеріальні витрати

ВОП - прямі витрати на оплату праці

ІПВ - інші прямі витрати

РНВ - розподілені накладні витрати

Розв 'язання прикладу 3:

1. Визначаємо прямі витрати, необхідні для виготовлення за­мовлення. За умовою прикладу замовлення X проходить послідовну обробку у двох цехах: механічному та складальному, Тому йо­го прямі витрати складатимуться з матеріальних витрат і витрат на оплату праці виробничих робітників, понесених у цих двох цехах. Тобто прямі витрати складають 8700 грн (2000 + 1200 + 5500).

2. Розрахуємо нормативні ставки розподілу накладних витрат. За умовою прикладу для розмежування окремих груп накладних витрат підприємство використовує різні бази розподілу, а відпо­відно встановлює дві цехові ставки розподілу.

Таким чином,

цехова ставка розподілу нв(по­в'язаних з діяльністю механічного цеху)= нормативні накладні витрати(пов'язані з діяль­ністю даного цеху)/ на нормативну кількість машино-годин, від­працьованих у цьому цеху = 10 грн на машино-годину (200 000 : 20 000).

Цехова ставка розподілу накладних витрат(пов'язаних з діяльністю складального цеху) = нормативні накладні витрати(пов'язані з діяльністю даного цеху)/ нормативну кількість годин прямої праці(відпрацьованих у цьому цеху) = 20 грн на годину (800 000 : 40 000).

3. Визначаємо

розподілені накладні витрати (віднесені на за­мовлення) = перемножені нормативні цехові ставки на фактично досягнуті рівні баз розподілу, що стосуються даного замовлення.

Отже, розподілені накладні витрати, пов'язані з ме­ханічною обробкою замовлення, складають 1500 грн (10 • 150), тоді як розподілені накладні витрати, пов'язані з ручною оброб­кою замовлення, — 4000 грн (20 • 200).

4. Визначаємо собівартість замовлення X. Оскільки залишки незавершеного виробництва на початок та кінець звітного пері­оду відсутні, то

собівартість замовлення = прямі витрат + розподілені накладні витрати = 14 200 грн (8700 + 1500 + 4000).

У звітному періоді встановлено наступні норми використання ресурсів (табл. 2.4).

Таблиця 2.4

НОРМИ ВИКОРИСТАННЯ РЕСУРСІВ У ЗВІТНОМУ ПЕРІОДІ

Показники	Цех 1	Цех 2
Сировина	2 кг за ціною 15 грн за 1 кг.	5 кг за ціною 10 грн за 1 кг.
Пряма праця	2 год. з розцінкою 20 грн за 1 год.	3 год. з розцінкою 25 грн за 1 год.
Накладні витрати	2 грн за 1 годину прямої праці	2 грн за 1 годину прямої праці
Нормативна собівартість всього	74 грн	131 грн

Визначити:

— собівартість напівфабрикату, переданого з цеху 1 до цеху 2;

— собівартість готової продукції, сформованої в цеху 2.

Розв 'язання прикладу 4:

1. Визначаємо кількість одиниць, закінчених обробкою у цеху 1 і переданих до цеху 2. Для цього скоригуємо число розпочатих у звітному періоді одиниць продукції на залишки незавершеного виробництва на початок та кінець періоду. Отже, кількість гото­вих одиниць складає 11 400 од. (200 + 12 000 - 800).

2. Розрахуємо

вартість незавершеного виробництва на поча­ток періоду( в розрізі норм використання ресурсів у цеху 1) = перемножимо норми використання ресурсів у цеху 1 (пода­ні в табл. 2.4) * на кількість незавершених обробкою одиниць на початок періоду в цьому цеху.= 14 800 грн [(2 * 15 + 2*20 + 2*2)*200].

3. Визначаємо вартість незавершеного виробництва на кінець періоду в розрізі норм використання ресурсів у цеху 1 так, як це було виконано у пункті 2 даної задачі. Таким чином, вартість не­завершеного виробництва на кінець періоду складає 59 200 грн [(2-*15 + 2*20 + 2*2)-800].

4. Обчислюємо собівартість напівфабрикату (С/вНФ), виго­товленого в цеху 1 і переданого до цеху 2, скориставшись фор­мулою:

С/вНФ = НЗВп.п. + МВ + ВОП + РНВ - НЗВк.п.

де, НЗВп.п, НЗВк.п – залишки незавершеного виробництва

МВ - фак­тичні прямі матеріальні витрати

ВОП - прямі витрати на оплату праці

РНВ - розподілені накладні витрати

Отже, собівартість напівфабрикатів дорівнює 848 100 грн (14 800 + 362 000 + 481 500 + 49 000 - 59 200).

5. Визначаємо

середня собівартість одиниці напівфабрикату переданого до цеху 2 = загальні витрати, (що формують собівартість напівфабрикатів) / кількість одиниць, повністю закінчених обробкою в цеху 1.

Отже, собівартість на­півфабрикату складає 74,39 грн ( 848 100 : 11 400).

6. Визначаємо кількість закінчених обробкою одиниць у цеху 2. Для цього скоригуємо число розпочатих у звітному періоді одиниць продукції на залишки незавершеного виробництва на початок та кінець періоду. Таким чином, кількість готових оди­ниць становить 11 600 од. (500 + 11 400 - 300).

7. Встановлюємо

вартість незавершеного виробництва на по­чаток періоду (в розрізі норм використання ресурсів у цеху 2) = норми використання ресурсів у цеху 2 (пода­ні в табл. 2.4) * на кількість незавершених обробкою одиниць на початок періоду в цьому цеху. = 65 500 грн [(5 *10 + 3*25+ 2*3)*500].

8. Визначаємо вартість незавершеного виробництва на кінець періоду в розрізі норм використання ресурсів у цеху 2 так, як це було здійснено у пункті 7 даної задачі. Отже, вартість незавершеного виробництва на кінець періоду дорівнює 39300 грн [(5 *10 + 3*25 + 2*3)*300].

9. Розрахуємо собівартість готової продукції (С/вГП), виготов­леної в цеху 2, скориставшись формулою:

С/вГП = НЗВп.п. + МВ + ВОП + РНВ + С/вНФ - НЗВк.п.

Таким чином, собівартість готової продукції складає 2 395 500 грн (65 500 + 580 700 + 870 500 + 70 000 + 848 100 - 39 300).

10. Визначаємо

собівартість одиниці готової продукції = загальні витрати (що формують собівартість го­тової продукції) / на кількість одиниць, повністю закінчених оброб­кою в цеху 2.= 206,51 грн (2 395 500 : 11 600).

Приклад 5. Підприємство використовує систему попроцесного калькулювання і має наступні дані щодо виготовлення продук­ції, подані у табл. 2.5.

Таблиця 2.5

ВИХІДНА ІНФОРМАЦІЯ ДЛЯ ВИЗНАЧЕННЯ СОБІВАРТОСТІ ПРОДУКЦІЇ ПРИ ПОПРОЦЕСНОМУ КАЛЬКУЛЮВАННІ

Показники	К-сть од	Відсоток обробки	Сума, грн
Незавершене вир-во на поч місяця (завершено) - прямі матеріали — конверсійні витрати	5000	100 60	34 000 38 166
Витрати за звітний місяць: — прямі матеріали — конверсійні витрати	80 000		680 000 479 475
Випуск за звітний місяць	76 000
Незавершене виробництво на кіне місяця (завершено) -прямі матеріали -конверсійні витрати	9000	100 35

Необхідно оцінити вартість готової продукції (напівфабрика­ту) та залишків незавершеного виробництва за методом ФІФО.

Розв 'язання прикладу 5:

1. Визначаємо кількість еквівалентних одиниць у незаверше­ному виробництві на початок періоду за кожною статтею витрат. Оскільки на початок періоду матеріальні витрати були списані на напівфабрикат повністю, то число еквівалентних одиниць на по­чаток періоду за статтею матеріальних витрат дорівнюватиме ну­лю. Конверсійні витрати на початок періоду складають 60 %. То­му

кількість еквівалентних одиниць у незавер­шеному виробництві на початок періоду (за цією статтею витрат) = кількість незакінчених обробкою одиниць* на від­соток недозавершеності= 2000 од. (5000 * 40 %).

2. Обчислюємо кількість еквівалентних одиниць у готовій продукції (ГП). Для цього з числа готових одиниць у звітному періоді виділимо ту частину, що стосується незавершених оди­ниць на початок періоду, оскільки вони дооброблятимуться як окрема партія продукції. Таким чином, за умовою прикладу кіль­кість розпочатих та закінчених у звітному періоді одиниць про­дукції складає 71 000 од. (76 000 — 5000).

3. Визначаємо кількість еквівалентних, одиниць у незавер­шеному виробництві на кінець періоду за кожною статтею ви­трат.

кількість еквівалентних одиниць у незавер­шеному виробництві на кінець періоду (за цією статтею витрат) = кількість одиниць у незаверше­ному виробництві на кінець періоду і відсоток завершеності за кожною статтею витрат.

Таким чином, кількість еквівалентних одиниць у незавершеному виробництві На кінець періоду за матеріальними витратами становить 9000 од. (9000 *100 %), а кількість таких одиниць за конверсійними витратами — 3150 од (9000 * 35 %).

4. Розрахуємо

Загальна кількість еквівалентних одиниць за кожною статтею витрат = НЗВп.п. + ГП + НЗВк.п.

Отже, за умовою прикладу число еквіва­лентних одиниць за матеріальними витратами дорівнює 80 000 (71 000 + 9000 ), а кількість одиниць за конверсійними витратами — 76 150 (2000 + 71 000 + 3150).

5. Визначаємо

Собівартість еквівалентної одиниці за кожною статтею витрат = відповідні витрати звітного періоду / кількість еквівалентних одиниць.

Тобто собівар­тість еквівалентної одиниці за матеріальними витратами ста­новить 8,5 грн (680 000 : 80 000), а собівартість еквівалентної одиниці за конверсійними витратами — 6,3 грн (479 475 : 76 150 ). Загальна собівартість еквівалентної одиниці — 14,8 гпн (8,5 + 6,3).

6. Оцінюємо собівартість готової продукції (напівфабрикату) = кількість готових одиниць * собівартість екві­валентної одиниці.

За умовою прикладу вона складає 1 050 800 грн (14,8 * 71000).

7. Дооцінюємо залишки незавершеного виробництва на поча­ток періоду за кожною статтею витрат = собі­вартісьі еквівалентної одиниці * число незавершених одиниць на початок періоду.

Таким чином, вартість дооцінки неза­вершеного виробництва на початок періоду становить 12 600 грн (6,3 * 2000).

8. Оцінюємо залишки незавершеного виробництва на кінець періоду за кожною статтею витрат шляхом перемноження собі­вартості еквівалентної одиниці та кількості незавершених оди­ниць на кінець періоду. Таким чином, незавершене виробництво на кінець періоду за матеріальними витратами становить 76 500 грн (8,5 * 9000), а незавершене виробництво на кінець періоду за кон­версійними витратами — 19 845 грн (6,3 * 3150). Відповідь доціль­но оформити у вигляді табл. 2.6.

Таблиця 2.6

РОЗРАХУНОК СОБІВАРТОСТІ ЕКВІВАЛЕНТНОЇ ОДИНИЦІ ПРОДУКЦІЇ ЗА МЕТОДОМ ФІФО

Показники	Прямі матеріали	Конверсійні витрати	Всього
1. Вироб витрати, грн	680 000	479 475	1159 475
2.Еквівалент продукції, од.
Готова продукція	71 000	71 000	X
Залишок на поч пер	-	2 000	X
Залишок на кін пер	9 000	3 150	X
Разом	80 000	76 150	X
3.Собівартість еквівалент­ної од, грн	8,5	6,3	14,8
4. Витрати, передані до на­ступного цеху, грн
Собівартість напівфабрикату (готової продукції)	X	X	1050 800
Незавершене виробництво на початок періоду	-	12 600	12 600
Незавершене виробництво на кінець періоду	76 500	19 845	96 345
Всього			1159 475

Приклад 6. Скориставшись даними табл. 2.7, розкриємо ме­тодику оцінки напівфабрикату (готової продукції) та залишків незавершеного виробництва на кінець звітного періоду за мето­дом середньозваженої вартості.

Розв 'язання прикладу 6:

1. Визначаємо

суму витрат, необхідних для формування собі­вартості еквівалентної одиниці = витрати в залишках незавершеного виробництва на початок періоду + ви­трати звітного періоду за кожною статтею витрат.

Таким чином, за умовою прикладу загальні матеріальні витрати становлять 714 000 грн (34 000 + 680 000 ), а загальні конверсійні витрати — 517 641 грн (38 166 + 479 475). Загальні витрати дорівнюють 1 231 641 грн (714 000 + 517 641).

2. Розрахуємо кількість еквівалентних одиниць у готовій про­дукції (ГП), скориставшись балансовим методом: ГП = НЗВ п.п. + Витрати звітного періоду — НЗВ к.п.

За умовою прикладу число розпочатих і закінчених у звітному періоді одиниць продукції складає 76 000 од. (5000 + 80 000 -- 9000).

3. Визначаємо кількість еквівалентних одиниць у незаверше­ному виробництві на кінець періоду за кожною статтею витрат = кількість одиниць у незавершеному ви­робництві на кінець періоду * відсоток завершеності за кожною статтею витрат.

Отже, кількість еквівалентних одиниць у незавер­шеному виробництві на кінець періоду за матеріальними витра­тами становить 9000 од. (9000 * 100 %), а число таких одиниць за конверсійними витратами — 3150 од. (9000 * 35 %).

4. Встановлюємо

Загальна кількість еквівалентних одиниць за кожною статтею витрат = гото­ва продукція + залишки незавершеного виробництва на кінець періоду.

Таким чином, за умовою прикладу кількість еквівалентних одиниць за матеріальними витратами складає 85 000 од. (76 000 + 9000), а кількість одиниць за конверсійними витратами — 79 150 одиниць (76 000 + 3150).

5. Визначаємо

собівартість еквівалентної одиниці за кож­ною статтею витрат = відповідні витрати звіт­ного періоду / число еквівалентних одиниць.

Тобто собівар­тість еквівалентної одиниці за матеріальними витратами ста­новить 8,4 грн (714 000 : 85 000), а собівартість еквівалентної одиниці за конверсійними витратами — 6,54 грн (517641 : 79 150). Загальна собівартість еквівалентної одиниці дорів­нює 14,94 грн (8,4+ 6,54).

6. Оцінюємо собівартість готової продукції (напівфабрикату) = кількість готових одиниць * собівартість ек­вівалентної одиниці.

За умовою прикладу вона складає 1135 440 грн (14,94 * 76000).

7. Здійснюємо оцінку залишків незавершеного виробництва на кінець періоду за кожною статтею витрат = собівартість еквівалентної одиниці * кількість незавершених одиниць на кінець періоду.

Таким чином, незавершене вироб­ництво на кінець періоду за матеріальними витратами стано­вить 75 600 грн (8,4 * 9000), а незавершене виробництво на кінець періоду за конверсійними витратами — 20 601 грн (6, 54 * 3150).

Відповідь оформляємо у вигляді табл. 2.7:

Таблиця 2.7

РОЗРАХУНОК СОБІВАРТОСТІ ЕКВІВАЛЕНТНОЇ ОДИНИЦІ ПРОДУКЦІЇ ЗА МЕТОДОМ СЕРЕДНЬОЗВАЖЕНОЇ ВАРТОСТІ

Показники	Прямі матеріали	Конверсійні витрати	Всього
1. Вир витрати, гри	714 000	517 641	1 231 641
Незавершене вир-во на поч пер, грн	34 000	38 166	72 166
Витрати звіт періоду, грн	680 000	479 475	1 159 475
2, Еквівалент продукції, од.
Готова продукція	76 000	76 000	X
Залишок на кін пер	9 000	3 150	X
Разом	85 000	79 150	X
3. Собівартість еквівалентної од, грн	8,4	6,54	14,94
4. Витрати, передані до наступ­ного цеху, грн
Собівартість напівфабрикату (готової продукції)	X	X	1 135 440
Незавершене виробництво на кінець періоду	75 600	20 601	96 201
Всього			1231 641

2.2.5. Розв'язання завдань з формування собівартості продукції за видами діяльності

Приклад 7. Підприємство виходить на ринок з новим продук­том «А», ціна на який не може перевищувати 25 000 грн. Воно має чотири категорії накладних витрат, про очікуваний розмір яких у звітному періоді є наступна інформація, грн:

технічне обслуговування — 200 000;

переміщення матеріалів — 32 000;

переналагодження обладнання —-100 000;

перевірка якості — 120 000.

Для розподілу накладних витрат використовують нормативні ставки. Керівництво підприємства вирішило застосувати систему калькулювання на основі діяльності. Для цього була надана ін­формація про очікувану діяльність підприємства щодо наступних чинників витрат:

машино-години технічного обслуговування — 20 000;

кількість переміщень матеріалів — 1 600;

кількість переналагоджень обладнання — 2 500;

число перевірок якості — 4 000.

Технологія виготовлення продукту «А» пов'язана з виникнен­ням наступних видів витрат:

основні матеріали, грн — 6000;

пряма праця (1000 год), гри — 10000;

кількість машино-годин — 500;

кількість переналагоджень — 2;

число перевірок якості — 10.

Визначити собівартість продукту «А».

Розв 'язання прикладу 7:

1. Визначаємо прямі витрати, необхідні для виготовлення продукту. За умовою прикладу продукт «А» потребує матеріаль­них витрат у сумі 6000 грн та витрат на оплату праці виробничих робітників у сумі 10 000 грн. Тобто прямі витрати складають 16 000 грн (6000+10 000).

2. Встановлюємо нормативні ставки розподілу накладних ви­трат за кожним видом діяльності. За умовою прикладу на підпри­ємстві виділено чотири види діяльності, а тому необхідно розра­хувати і чотири ставки розподілу. Зокрема,Нормативна ставка розподілу накладних витрат (пов'язаних з технічним обслугову­ванням обладнання) = нор­мативні накладні витрати / нормативну кількість машино-годин проведеного технічного обслуговування = 10 грн на машино-годину (200 000 : 20 000).

Нормативна ставка розподілу накладних витрат (пов'язаних з переміщенням матеріалів) = нор­мативні накладні витрати (пов'язані з переміщенням матеріа­лів) / нормативну кількість таких переміщень = 20 грн за одне переміщення (32 000 : 1600).

Нормативна ставка розподілу накладних витрат (пов'язаних з переналагодженням обладнання) = нормативні накладні витрати (пов'язаних з переналагодженням) / нормативну кількість таких переналагоджень = 40 грн за 1 переналагодження (100 000 : 2500).

Нормативна ставка розподілу накладних витрат (пов'язаних з перевірками якості продукції) = нормативні накладні витрат (пов'язані з перевіркою якос­ті) / нормативну кількість таких перевірок = 30 грн за одну перевірку (120 000 : 4000).

3. Визначаємо Розподілені накладні витрати, віднесені на про­дукт «А» = нормативні ставки за видами діяльності * фактичне використання цих видів діяльності продук­том «А».

Таким чином,

• розподілені накладні витрати, пов'язані з технічним обслуговуванням обладнання, на якому виготовляєть­ся продукт «А», складають 5000 грн (10 * 500),

• розподілені на­кладні витрати, пов'язані з переналагодженням обладнання, — 80 грн (40 * 2),

• розподілені накладні витрати, пов'язані з перевір­кою якості виконання даного продукту, — 300 грн (30 * 10).

4. Обчислюємо собівартість продукту «А». Оскільки залишки незавершеного виробництва на початок та кінець звітного пері­оду відсутні, то собівартість продукту розраховується як сума пря­мих витрат та розподілених накладних витрат і складає 21 380 грн (16 000+500+80+300).

Отже, виготовлення продукту «А» є доцільним, адже його со­бівартість нижча за мінімальну ціну реалізації цього продукту, яку може дозволити собі підприємство.

2.2.6. Розв'язання завдань з формування та розподілу витрат допоміжних виробництв

Приклад 8. Приладобудівне підприємство має у своєму складі два основних та три допоміжних підрозділи. Облік витрат воно здійснює в розрізі норм. Тому непрямі витрати, віднесені на окремий підрозділ, називають розподіленими накладними витра­тами. Інформацію про розподілені накладні витрати (до перероз­поділу взаємних послуг) подано в табл. 2.9.

Таблиця 2.9

ІНФОРМАЦІЯ ПРО РОЗПОДІЛЕНІ НАКЛАДНІ ВИТРАТИ ГЕНЕРОВАНІ КОЖНИМ З ПІДРОЗДІЛІВ У ЗВІТ ПЕРІОДІ

Підрозділи	Сума, грн
Основні підрозділи: — механічний цех — складальний цех	850 000,0 950 000,0
Обслуговуючі підрозділи — енергетичний цех — ремонтний цех — транспортний цех	240 000,0 210 000,0 50 000,0
Усього	2 300 000,0

Допоміжні підрозділи підприємства поряд з наданням послуг цехам основного виробництва здійснюють взаємні послуги один одному, розподіляючи їх відповідно до баз, показаних у табл. 2.10. Дані табл. 2.10 відображають натуральні показники, що ха­рактеризують кількісне споживання послуг окремих допоміжних підрозділів основними та іншими допоміжними підрозділами і питому вагу кожного підрозділу у споживанні даних послуг.

Таблиця 2.10

ВИХІДНІ ДАНІ ДЛЯ РОЗПОДІЛУ ВИТРАТ ДОПОМІЖНИХ ВИРОБНИЦТВ

Підрозділ, що надає послуги, та база розподілу послуг	Підрозділ, що споживає послуги
	механіч­ний цех	складальний цех	енерге­тичн цех	ремонт­ний цех	транспор­тний цех	всього
Енергетичний цех:
кіловат від­пущеної енергії	384 000	288 000	X	192 000	96 000	960 000
питома вага у складі послуг, %	40	30	X	20	10	100
Ремонтний цех:
кількість го­дин ремонту	6650	2850	X	X	X	9 500
питома вага у складі послуг, %	70	30	X	X	X	100
Транспортний цех:
кілометрів про­бігу транспорту	4000	3000	2000	1000	X	10 000
питома вага у складі послуг, %	40	30	20	10	X	100

Розв 'язання прикладу 8:

Розглянемо порядок розподілу витрат допоміжних підрозділів методом прямого розподілу:

1. Визначаємо базу розподілу послуг допоміжних підрозділів. Зокрема, при розподілі витрат енергетичного цеху до уваги бе­реться лише кількість кіловат енергії, наданої основним підрозді­лам, тобто 672 000 КВт (384 000 + 288 000), що приймається за 100 % при цьому нехтуються 288 000 КВт (192 000 + 96 000), що відпущені допоміжним виробництвам. Аналогічно при розподілі витрат транспортного цеху за базу приймають лише 7000 км про­бігу (4000 + 3000), використаних механічним та складальним це­хами. Для розподілу витрат ремонтного цеху не потрібно коригу­вати базу розподілу, адже послуги даного цеху надавалися виключно цехам основного виробництва.

2. Розподіляємо витрати допоміжних підрозділів згідно з ви­браною базою розподілу. Таким чином, сума витрат енергетич­ного цеху, віднесених на механічний цех, складе 137 143 грн [(384 000 : 672 000) * 240 000], тобто 53 % загальних послуг; відповідно сума витрат, віднесених на складальний цех, — 102 857 грн [(288 000 : 672 000) * 240 000], або 47 %. Аналогічно розподілимо витрати транспортного цеху на механічний цех у сумі 28 571 грн [(4000 : 7000) * 50 000] та на складальний цех у сумі 21 429 грн [(3000 : 7000) * 50 000].

Оскільки база розподілу послуг ремонтного цеху не коригува­лася, то скористаємося інформацією стосовно спожитих годин ремонтних робіт, поданих у табл. 2.10 і визначимо, що на механіч­ний цех віднесено 147 000 грн (210 000 * 0,7) витрат ремонтного цеху, а на складальний цех — 63 000 грн (210 000 * 0,3). Відпо­відь доцільно оформити у вигляді табл. 2.11.

Таблиця 2.11

МЕТОДИКА ПРЯМОГО РОЗПОДІЛУ ПОСЛУГ ДОПОМІЖНИХ ПІДРОЗДІЛІВ

Показники	Механіч­ний цех	Склада­льний цех	Енергети­чний цех	Ремонт­ний цех	Транспор­тний цех	Всього
Розподіл витрати (до розпод послуг допом Ви-в), грн	850 000	950 000	240 000	210 000	50 000	2 300 000
Розподіл послуг: 1енергети цеху 2 ремонт цеху 3транспорт цеху	137 143 147 000 28 571	102 857 63 000 21 429	(240 000) X X	X (210 000) X	X X (50 000)
Всього	1 162 714	1 137 286				2 300 000

Зрозуміло, що для даного прикладу метод прямого розподілу є неточним, бо не враховуючи причинно-наслідкові зв'язки між окремими допоміжними підрозділами, він у кінцевому підсумку викривляє собівартість окремих продуктів.

Розглянемо також порядок розподілу витрат допоміжних під­розділів методом послідовного розподілу:

1. Визначимо черговість розподілу послуг допоміжних під­розділів, адже від цього залежатиме точність віднесення витрат на продукт у подальшому. Зважаючи на особливості нашого під­приємства, першими розподілимо послуги енергетичного цеху. Останній, як і транспортний цех, споживає лише один вид послуг допоміжних виробництв, але має при цьому вищі, ніж у транспор­тного цеху власні витрати.

2. Розподілимо витрати енергетичного цеху між основними та допоміжними підрозділами залежно від спожитих ними кіловат електроенергії, вказаних в табл. 2.10. Отже, при розподілі послуг енергетичного цеху на механічний цех буде віднесено 96 000 грн (240 000 * 0,4), на складальний — 72 000 (240 000 * 0,3), на ремон­тний — 48 000 (240 000 * 0,2) і на транспортний цех — 24 000 грн (240 000*0,1).

3. Розподілимо витрати транспортного цеху. При цьому слід пам'ятати, що даний підрозділ отримав від енергетичного цеху послуги на суму 24 000 грн. Тому при списанні вартості його по­слуг необхідно брати до уваги суму 74 000 грн (50 000 + 24 000). Базу розподілу при цьому слід скоригувати враховуючи той факт, що 2000 км пробігу транспорту не можуть бути віднесеними на витрати енергетичного цеху.

Таким чином, сума витрат транспортного цеху, віднесених на механічний цех, складе 37 000 грн [(4000 : 8000) * 74 000], тобто 50 % загальних послуг; сума витрат, віднесених на складальний цех, — 27 750 грн [(3000 : 8000) * 74 000], або 38 %, сума витрат, списаних на ремонтний цех, — 9 250 грн [( 1000 : 8000) * 74 000], що становить 12 %.

4. Розподілимо витрати ремонтного цеху. Зважаючи на те, що ремонтний цех отримував послуги від енергетичного та транспор­тного цехів, при розподілі його витрат слід враховувати суму 267 250 грн (210 000 + 48 000 + 9 250 ). При цьому базу розподілу не коригують, адже послуги даного цеху надаються виключно цехам основного виробництва. Тому, використовуючи інформа­цію стосовно спожитих годин ремонтних робіт, показаних у табл. 2.10, визначаємо, що на механічний цех віднесено 187 075 грн (267 250 * 0,7), а на складальний цех — 80 175 грн (267 250 * 0,3). Відповідь доцільно оформити у вигляді табл. 2.12.

Таблиця 2.12

МЕТОДИКА ПОСЛІДОВНОГО РОЗПОДІЛУ ПОСЛУГ ДОПОМІЖНИХ ПІДРОЗДІЛІВ

Показники	Механіч­ний цех	Складальний цех	Енергетичний цех	Ремонт­ний цех	Транс­портний цех	Всього
Розподіл витра­ти (до розподіл послуг доп вир-в), грн.	850 000	950 000	240 000	210 000	50 000	2 300 000
Розподіл послуг: енергет цеху ремонт цеху транспорт цеху	96 000 187 075 37 000	72 000 80 175 27 750	(240 000) X X	48 000 (267 250) 9 250	24 000 X (74000)
Всього	1 170 075	1 129 925				2 300 000

Як бачимо, послідовний метод є точнішим за метод прямого розподілу, оскільки він визнає певну взаємодію між допоміж­ними підрозділами. Однак така послідовність облікових робіт не дозволяє розподілити витрати транспортного цеху на витра­ти енергетичного цеху, незважаючи на те, що останній споживає 20 % послуг наданих цим цехом. Виправити дану ваду мож­на, скориставшись методом одночасного розподілу взаємних послуг.

Розглянемо порядок розподілу витрат допоміжних підрозділів методом одночасного розподілу:

1. Складаємо лінійні рівняння витрат для кожного з допоміж­них підрозділів. Кожне з них являє собою рівняння витрат окре­мого допоміжного підрозділу і визначається як сума власних ви­трат допоміжного підрозділу та частки загального обсягу послуг, наданих йому всіма іншими допоміжними підрозділами.

Таким чином, загальні витрати ремонтного цеху складати­муться із 210 000 гри власних витрат та 20 % витрат енергетич­ного цеху і 10 % витрат транспортного цеху, що виражається рів­нянням:

Р= 210 000 + 0,2Е + 0,1Т, (1)

де Р — витрати ремонтного цеху; Е — витрати енергетичного це­ху; Т — витрати транспортного цеху.

Загальні витрати енергетичного цеху сумуватимуться з 240 000 грн власних витрат та 20 % витрат транспортного цеху, що показано у рівнянні:

Е = 240 000 + 0,2Т. (2)

Загальні витрати транспортного цеху складатимуться з 50 000 грн власних витрат та 10 % витрат енергетичного цеху, що вира­жається рівнянням:

Т = 50 000 + 0,1Е. (3)

2. Розв'язуємо систему лінійних рівнянь, здійснюючи наступ­ні заміщення у рівнянні (2):

Е = 240 000 + 0,2 ( 50 000 + 0,1 Е);

Е = 240 000 + 10 000 + 0,02 Е;

0,98 Е = 250 000, Е = 255 102.

Підставивши значення Е у рівняння (3), одержимо:

Т = 50 000+ 0,1 * 255 102; Т = 75 510.

Підставляємо значення Е та Т у рівняння (1) і одержуємо:

Р = 210 000 + 0,2 * 255 102 + 0,1 * 75 510, Р = 268 571.

Отже, набуті витрати енергетичного цеху складають 255 102 грн, набуті витрати ремонтного цеху — 268 571, а набуті витрати транспортного цеху — 75 510 грн.

3. Розподіляємо набуті витрати між цехами основного та до­поміжного виробництв відповідно до обсягу наданих ними по-

слуг, зазначених у табл. 2.10. При цьому послідовність розподілу значення не має.

Енергетичний цех розподілятиме свої витрати наступним чи­ном:

— на механічний цех, який споживає 40 % його послуг, буде віднесено 102 041 грн (255 102 * 0,4),

— на складальний цех, що споживає ЗО % його послуг, буде віднесено 76 531 грн (255 102 * 0,3),

— на ремонтний цех, що споживає 20 % його послуг, буде віднесено 51 020 грн (255 102 * 0,2),

— на транспортний цех, що споживає 10 % його послуг, буде віднесено 25 510 грн (255 102 * 0,1).

4. Розподіляємо витрати ремонтного цеху. При цьому на ме­ханічний цех буде віднесено 188 000 грн (268 571 * 0,7), а на складальний цех — 80 571 грн (268 571 * 0,3).

5. Розподіляємо витрати транспортного цеху. При цьому на механічний цех буде віднесено 30 204 грн (75510 * 0,4), на складальний цех — 22 653 грн (75510 * 0,3), на енергетичний цех — 15 102 грн (75510 * 0,2), а на ремонтний цех — 7 551 грн (75510 * 0,1).

Відповідь доцільно оформити у вигляді табл. 2.13.

Таблиця 2.13

МЕТОДИКА ОДНОЧАСНОГО РОЗПОДІЛУ ПОСЛУГ ДОПОМІЖНИХ ПІДРОЗДІЛІВ

Показники	Механіч­ний цех	Склада­льний цех	Енергети­чний цех	Ремонт­ний цех	Транспор­тний цех	Всього
Розподілені витрати	850 000	950 000	240 000	210 000	50 000	2 300 000
Розподіл послуг: енергетичного цеху -ремонтного цеху - транспортного цеху	102 041 188 000 30 204	76 531 80 571 22 653	(255102) X 15 102	51020 (268571) 7551	25 510 X (75510)
Всього	1170 245	1129755				2 300 000

Метод одночасного розподілу витрат допоміжних виробництв має суттєві переваги перед іншими методами розподілу, адже він не тільки дає можливість урахувати всі зв'язки між допоміжними та основними підрозділами щодо споживання останніми їх по­слуг, але й визначає залежності між допоміжними підрозділами. Крім цього, даний метод дозволяє найточніше співвиміряти ви трати допоміжних підрозділів з продуктом, що виготовляється в основних цехах, власне заради чого і надаються послуги допоміж­ними виробництвами.

ТЕМА 3

Приклад 1. Підприємство розпочало свою діяльність у звітному періоді і виготовило 200 000 од. продукції, з яких 20 000 од. зали­шилися нереалізованими. НЗВ на початок та кінець звіт. періоду не було. Інфо. про показ­ники діяльності під-ва у звіт періоді:

Показники	Сума, гри
Ціна реалізації одиниці продукції	10
Прямі матеріальні витрати	390 000
Прямі витрати на оплату праці та соц. заходи	300 000
Виробничі накладні вит. , з яких 60 %-постійні, 40%-змінні	650 000
Витрати на збут, з яких 40 % — змінні	130 000
Адміністративні витрати	150 000

Визначити:

— змінну виробничу собівартість од. готової ГП;

— оцінити залишки готової продукції на складі на кін. пе­ріоду в сис. кальк. за змінними вит.;

— змінну собівартість реалізованої продукції.

Розв'язання:

1.Змінну соб. одиниці ГП= Прямі матеріальні витрати + Прямі витрати на з/п та соц. заходи + змінні виробничі накладні вит = (390000 + 300000 + 650000*0,4) / 200 000 = 4,75

2.Вартість залишків = 95 000 грн (4,75*20 000)

3. Змінну собівартість реалізованої продукції = (200 000-20 000)*4,75 = 855000 грн.

Приклад 2. Визначити фін. результат під-ва в системі кальк. за змінними витратами.

Показники	Сума, гри
Ціна реалізації одиниці продукції	10
Прямі матеріальні витрати	390 000
Прямі витрати на оплату праці та соц. заходи	300 000
Виробничі накладні вит. , з яких 60 %-постійні, 40%-змінні	650 000
Витрати на збут, з яких 40 % — змінні	130 000
Адміністративні витрати	150 000

Розв 'язання:

1. Дохід від реалізації = (200 000-20 000)*10 = 1 800 000 грн.

2. Змінна собівартість реалізованої продукції = 4,75*180 000 = 855 000 грн.

Змінна соб. одиниці ГП= (390000 + 300000 + 650000*0,4) / 200 000 = 4,75

3. Змінні операційні витрати = 130 000*0,4 = 52 000 грн.

4. Маржинальний дохід = 1 800 000 - 855 000 - 52 000 = 893 000 грн.

5. Постійні витрати звітного періоду. За даними прикладу 1 до таких витрат включають постійні виробничі накладні витрати, постійні витрати на збут та адміністративні витрати. В сумі вони дорівнюють 618 000 грн (390 000 + 78 000 + 150 000).

6. Визначаємо операційний прибуток підприємства як різницю між сумою маржинального доходу та постійними витратами звіт­ного періоду. Він складатиме 275 000 грн (893 000 - 618 000).

Приклад 3. Визначити фін. результат під-ва в системах кальк. за повними та змінними витратами. Скласти звіти про фін. результати.

Показники	Сума, гри
Ціна реалізації одиниці продукції	10
Прямі матеріальні витрати	390 000
Прямі витрати на оплату праці та соц. заходи	300 000
Виробничі накладні вит. , з яких 60 %-постійні, 40%-змінні	650 000
Витрати на збут, з яких 40 % — змінні	130 000
Адміністративні витрати	150 000

Розв 'язання:

Звіт про фін. рез. в системі кальк. за змінними витр.

Показники	Сума, гри
Дохід від реалізації	1 800 000
Змінна соб. реаліз. продукції	855 000
Змінні витрати на збут	52 000
Маржинальний дохід	893 000
Постійні витрати періоду	618 000
Операційний прибуток	275 000

1. Дохід від реалізації = (200 000-20 000)*10 = 1 800 000 грн.

2. Змінна собівартість реалізованої продукції = 4,75*180 000 = 855 000 грн.

Змінна соб. одиниці ГП= (390000 + 300000 + 650000*0,4) / 200 000 = 4,75

3. Змінні операційні витрати = 130 000*0,4 = 52 000 грн.

4. Маржинальний дохід = 1 800 000 - 855 000 - 52 000 = 893 000 грн.

5. Постійні витрати звітного періоду. За даними прикладу 1 до таких витрат включають постійні виробничі накладні витрати, постійні витрати на збут та адміністративні витрати. В сумі вони дорівнюють 618 000 грн (390 000 + 78 000 + 150 000).

6. Визначаємо операційний прибуток підприємства як різницю між сумою маржинального доходу та постійними витратами звіт­ного періоду. Він складатиме 275 000 грн (893 000 - 618 000).

Звіт про фін. рез. в системі кальк. за повними витр.

Показники	Сума, грн
Дохід від реалізації	1 800 000
Повна (виробнича) соб. реаліз. прод.	1 206 000
Валовий прибуток	594 000
Операційні витрати	280 000
Операційний прибуток	314 000

1.Дохід від реалізації = (200 000-20 000)*10 = 1 800 000 грн.

2. Повна собів. реаліз. продукції = (390000 + 300000 + 650000)/200 000*180000 = 1 206 000

3. Валовий прибуток = 1 800 000 - 1 206 000 = 594 000

4. Операційні витрати = 130 000 + 150 000 = 280 000

5. Операційний прибуток = 594 000 – 280 000 = 314 000

Приклад 4. Узгодити різницю в сумах операційного прибутку, ви­значеного в системі калькулювання за повними витратами та си­стемі калькулювання за змінними витратами.

Розв 'язання;

1. Операційний прибуток у сис. кальк. за повними ви­тратами = 314 000 грн, а операційний прибуток у системі кальк. за змінними витратами = 275 000 грн. Різниця в сумах прибутку дорівнює 39 000 грн (314 000-275 000).

2. Ставка розподілу постійних накладних витрат = постійні виробничі накладні витрати / обсяг виробництва = 390 000 / 200 000 = 1,95 грн.

3. Визначаємо різницю в залишках готової продукції.

Кількість за­пасів на кінець періоду*Ставка = 20 000*1,95 = 39 000 грн.

Приклад 5. Підприємство розпочало свою діяльність у звіт­ному періоді і виготовляє один вид продукції. За результатами цього періоду воно має наступну інформацію щодо своєї діяль­ності

Показники	Сума
Обсяг виробництва, од.	20 000
Обсяг реалізації, од.	16 000
Ціна реалізації одиниці продукції, грн	50
Відпрацьовано годин прямої праці, год.	40 000
Виробничі витр. на од. прод. в розрізі норм, грн: -прямі матеріали (3 кг за ціною 2 грн за 1 кг) -прямі витр. на з/п (2 год. з розцінкою 8 грн за год) -змінні накладні витр.(1,75 грн на год. прямої праці) -постійні накладні витр. (4,5 грн на год. прямої праці)	6 16 3,5 9
Витрати на збут та адміністративні витрати, грн: — змінні на одиницю — постійні	4 100 000
Фактичні постійні накладні витрати, грн	183 000
Фактичні змінні накладні витрати, грн	72 000

Необхідно:

1) визначити нормативну собівартість одиниці готової про­дукції в системах калькулювання за повними та змінними ви­тратами;

2) скласти звіт про фінансові результати в системах калькулю­вання за повними і змінними витратами;

3) узгодити різницю в сумах операційного прибутку, визначе­ного в системі калькулювання повних витрат та системі кальку­лювання змінних витрат.

Розв 'язання:

1. Нормативна соб. од. ГП в системі кальк. за повними витр. = 6 + 16 + 3,5 + 9 = 34,5 грн.

2. Нормативна соб. од. ГП в системі кальк. за змінними витр. = 6 + 16 + 3,5 = 25,5 грн.

3. Постійні розподі­лені накладні витрати = 4,5 * 40 000 = 180 000 грн.

Змінні розподілені накла­дні витрати = 1,75 х 40 000 = 70 000 грн.

Недорозподілені постійні накладні витрати = 183 000 - 180 000 = 3000 грн.

Недорозподілені змінні накладні витрати = 72 000 - 70 000 = 2000 грн.

Звіт про фін. рез. в системі кальк. за повними витр.

Показники	Сума, грн
Дохід від реалізації	800 000
Повна собів. реаліз. прод.	557 000
Валовий прибуток	243 000
Операційні витрати	164 000
Операційний прибуток	79 000

1.Дохід від реалізації = 50*16 000 = 800 000

2.Повна соб. реаліз. прод. = (34,5*16 000) + 3000 + 5000 = 557 000

3.Валовий прибуток = 800 000 – 557 000 = 243 000

4.Операційні витрати = 4*16 000 + 100 000 = 164 000

5.Операційний прибуток = 243 000 – 164 000 = 79 000

Звіт про фін. рез. в сис. кальк. за змінними витр.

Показники	Сума, грн
Дохід від реалізації	800 000
Змінна собів. реаліз. прод.	410 000
Змінні витрати на збут	64 000
Маржинальний дохід	326 000
Постійні витрати	283 000
Операційний прибуток	43 000

1.Дохід від реалізації = 50*16 000 = 800 000

2.Змінна собів. реаліз. прод.= 25,5*16 000 + 2000 = 410 000

3.Змінні витрати на збут = 4*16 000 = 640 000

4.Маржинальний дохід = 800000– 410 000 -640 000 = 326000

5.Постійні витрати = 183 000 + 100 000 = 283 000

6.Операційний прибуток = 326 000 – 283 000 = 43 000

Приклад 6. Підприємство виробляє два продукти X та У. Ін­формація щодо кожного з них у звітному році подана в табл..

Показники	Продукт Х	Продукт У
К-ть випущених і реалізованих одиниць	20 000	50 000
Ціна за одиницю, грн	15,0	10,0
Змінні витрати на одиницю, грн	8,0	4,0

Постійні витрати підприємства становлять 350 000 грн, з яких 60 000 грн були такими, що їх можна уникнути, якщо позбутися продукту X, і 120 000 грн можна було б уникнути, якби позбутися продукту У. Необхідно підготувати сегментний звіт по кожному продукту та під-ву в цілому;

Розв 'язання:

Сегментний звіт про фінансові результати

Показники, грн	Продукт Х (1)	Продукт У (2)	Всього (1) + (2)
Дохід від реалізації	300 000 (20тис*15)	500 000 (50тис*10)	800 000
Змінні витрати	160 000 (20тис*8)	200 000 (50тис*4)	360 000
Маржинальний дохід	140 000 (300т-160т)	300 000 (500т-200т)	440 000
Прямі постійні витрати	60 000 (дано)	120 000 (дано)	180 000
Сегментна маржа	80 000 (140т-60т)	180 000 (300т-20т)	260 000
Спільні постійні витрати			170 000 (350т-60т-120т)
Операційний прибуток			90 000 (260т-170т)

ТЕМА 5

Приклад 1. Ціна продажу одиниці продукції підприємства «Зоря» складає 1200 грн, змінні на одиницю — 700 грн. Загальні постійні витрати дорівнюють 280 000 грн. Поточний обсяг діяль­ності — 800 од. Визначити, скільки одиниць продукції потрібно продати підприємству, щоб отримати операційний прибуток у сумі 164 000 грн.

Розв'язання прикладу 1:

1 ) Застосовуючи формулу

Операційний прибуток=Обсяг продажу х (Ціна продажу - Змінні витрати на од) - Постійні витрати,

одержимо: X * (1200 -700) - 280 000 = 164 000;

X-888 од.

2) Той самий результат одержимо, якщо скористаємося фор­мулою

Обсяг реалізації в одиницях = (ПВ + Запланований прибуток)/ маржинальний дохід на одиницю:

Обсяг реалізації в одиницях = (280 000 + 164 000) / (1200 -700) = 888 од.

Продов прикладу 1. На основі вищенаведених даних визначити обсяг продажу підприємства «Зоря» в грн, який дозволить отрим операційний прибуток у сумі 164 000 грн.

Розв 'язання прикладу.

1) Використавши формули

(5) Коефіцієнт маржинального доходу = Маржинальний дохід на одиницю / ціна реалізації

та (8) Обсяг реалізації в гривнях = (постійні витрати + запланований прибуток)/ коефіцієнт маржинального доходу , матимемо:

• коефіцієнт маржинального доходу = (1200 - 700)/1200 = -0,416667;

• обсяг реалізації в гривнях = (280 000 + 164 000) / 0,416667= = 1 065 600 грн.

2) Той самий показник можна визначити як добуток кількості продажу та ціни, тобто

888•1200 = 1 065 600 грн.

Приклад 2. Керівництву підприємства «Зоря» потрібно знати, який операційний фінансовий результат одержить підприємство, якщо продаж складатиме 900 од., та як на нього може вплинути оподаткування (ставка податку на прибуток = 25 %).

Розв 'язання прикладу 2.

За допомогою формул

операційний прибуток = Дохід від запланованого обсягу продаж * коефіцієнт маржинального доходу – постійні витрати

операційний прибуток = маржинальний дохід – постійні витрати

одержимо такі відповіді:

Операційний прибуток = (900•1200) • 500/1200 - 280 000 = 170 000 грн;

Чистий прибуток = Операційний прибуток * (1-ставкаподатку на прибуток)

Чистий прибуток = 170 000•(1 - 0,25) = 127 500 грн.

Приклад 3. Підприємство «Зоря» розглядає можливість ско­рочення своїх постійних витрат до 200 000 грн. Чому дорівнюва­тимуть змінні витрати на одиницю при збереженні незмінними всіх інших параметрівдив.прикла2)?

Розв 'язання прикладу 3.

Для відповіді на питання скористаємося формулою

Операційний прибуток=Обсяг продажу х (Ціна продажу - Змінні витрати на од) - Постійні витрати:

900 • (1200 - X) - 200 000 = 170 000

Отже, X (або змінні витрати на одиницю) = 0,78 грн.

Приклад 4. Розрахуємо точку беззбитковості підприємства «Зо­ря» за даними прикладу 1, використовуючи формули

Точка беззбитковості у натур вимірі = Постійні витрати/ Ціна реалізації – Змінні витрати на одиницю = Постійні витрати / маржинальний дохід на одиницю

Точка беззбитковості у грош вимірі =постійні витрати/ ((ціна продажу – змінні витрати на од)/ціна продажу)

Розв 'язання прикладу 4.

Точка беззбитковості в одиницях - 280 000 / (1200 - 700) = = 560 од.

Точка беззбитковості в гривнях = 280 000 / [(1200 - 700)/1200] = 672 000 грн.

Приклад 5. Підприємство «Фокс» виготовляє і реалізує два види продукції.

Показники	Вид продукту		Разом
	А	Б
Ціна гри/од.	0,45	0,55	X
Змінні витрати на од., грн	0,3	0,2	X
Маржинальний дох на од., грн	0,15	0,35	X
Питома вага продукту, %	40	60	100
Постійні витрати, грн	27 000

На основі наведених даних необхідно розрахувати точку беззбит­ковості як по підприємству в цілому, так і по окремих продуктах.

Розв 'язання прикладу 5.

Розрахунки слід починати з визначення середньозваженого маржинального доходу.

МД серед од = ∑ МД од. і * КП і

де МД серед. Од. — середньозважений маржинальний дохід на одиницю;

МД од. і — маржинальний дохід на одиницю /-го виробу; КП і — комбінація продажу ї-го виробу.

За даними прикладу він дорівнюватиме 0,27 грн [(0,15 • 0,4) +(0,35 • 0,6) ]. Звідси точка беззбитковості за­гальна по підприємству - 100 000 од. [27 000/0,27].

Точка беззбитковості продукту А = 100 000 * 0,4 = 40 000 од.

Точка беззбитковості продукту Б = 100000 • 0,6 = 60 000 од.

Якщо необхідно визначити операційний прибуток, ціну або змінні витрати певного продукту при багатопродуктовому вироб­ництві, то найзручніше це виконати за допомогою формули операційного прибутку, де послідовно формувати дохід та загальні змінні витрати для кожного продукту, позначаючи невідомі параметри через «X».

Приклад 7. Припустимо, що поточний обсяг реалізації під­приємства «Зоря» дорівнює 1 300 од. продукції.

За умови збереження значення інших параметрів діяльності (див. приклад 1) визначимо запас міцності підприємства в нату­ральних одиницях і грошовому виразі, а також коефіцієнт запасу міцності.

Запас міцності в одиницях = Фактичний (плановий) обсяг продажу в одиницях/ точка беззбитковості в одиницях

Запас міцності в гривнях = Фактичний (плановий) обсяг продажу в гривнях – Точка беззбитковості в гривнях

коефіцієнт запасу міцності = запас міцності/ фактичний (плановий) обсяг продажу

Розв 'язання прикладу 7.

1. Точка беззбитковості у натуральних одиницях дорівнює 560 од. [280 000 / (1200 - 700)], а у грошовому виразі — 672 000 грн (560 • 1200).

2. Запас міцності для вказаного обсягу діяльності складає 740 од. (1300-560), тобто 888 000 грн (740 • 1200).

Приклад 8. Припустимо, що керівництво підприємства «Зо­ря» (див. приклад І) планує збільшити обсяг продажу на 5 %. Зважаючи на те, що решта вихідних даних не змінилася, потрібно розрахувати фактор операційного важеля і за його допомогою спрогнозувати зміну операційного прибутку.

Розв 'язання прикладу 8.

І. Для одержання прибутку у сумі 164 000 грн підприємству слід продати 888 од. (див. розрахунки до прикладу 1).

2.Маржинальний дохід при вказаному обсязі діяльності ста­новить 444 000 грн [888 • (1200 - 700)].

3. Фактор операційного важеля = Маржинальний дохід/операційний прибуток

Фактор операційного важеля = 2,7 [444 000/164 000 ].

4.При зростанні обсягу продажу на 5 % операційний прибуток збільшиться на 13,5 % (5 '2,7), тобто складатиме 186 140 грн.

% зміни продаж * фактор операційного важеля = %зміни прибутку

Приклад 9. Підприємство «Фокс» (див. приклад 5) виготовляє й реалізує два види продукції, фактичний обсяг яких складає 370 000 од. Визначимо запас міцності підприємства в цілому та по окремому виду продукції в натуральних одиницях.

Розв 'язання прикладу 9.

1. Середньозважений маржинальний дохід дорівнюватиме 0,27 грн [(0,15 • 0,4) + (0,35 • 0,6)].

2.Точка беззбитковості загальна по підприємству — 100 000 од. (27 000/0,27).

Точка беззбитковості продукту А - 100 000 • 0,4 = 40 000 од. Точка беззбитковості продукту Б = 100 000 • 0,6 = 60 000 од. 3.Запас міцності підприємства становить 270 000 од. (370 000 -100 000).

Запас міцності продукту А = 270 000 - 0,4 = 108 000 од. Запас міцності продукту Б = 270 000 • 0,6 = 162 000 од.

Крім розрахунку вищерозглянутих показників підприємство також повинно знати, який вплив'на операційний прибуток матимуть зміни інших (крім обсягу продажу) параметрів його діяльності — ціни, змінних витрат на одиницю та постійних ви­трат. Для відповіді на поставлене питання доцільно скористатися формулою (2) і визначити за її допомогою величину операційно­го прибутку за існуючими (вихідними) даними щодо відповідних факторів, а потім — за їх прогнозованими величинами.

Приклад 10. Повернемося до вихідних даних прикладу [ і на їх основі визначимо, як вплине на операційний прибуток змен­шення змінних витрат на одиницю на 1 % та одночасне зростання постійних витрат на 0,5 %.

Разе 'язання прикладу 10.

1. Операційний прибуток при поточному рівні діяльності 800 од. - 800•(1200 - 700) - 280 000 - 120 000 грн.

2.Операційний прибуток за нових умов = 800 • (1200 - 700 х х 0,99) - (280 000•1,005) = 124 200 грн.

Як видно, таке рішення приведе до зростання операційного прибутку підприємства і відповідно до поліпшення його фінансо­вого стану,

ТЕМА 6

АНАЛІЗ РЕЛЕВАНТНОСТІ ІНФОРМАЦІЇ ДЛЯ ПРИЙНЯТТЯ УПРАВЛІНСЬКИХ РІШЕНЬ

Приклад 1.

Компанія виробляє мотори, які продає за ціною 230 грн. Витрати компанії включають:

• змінні виробничі витрати — 175 грн на одиницю;

• постійні виробничі витрати — 120 000 грн за рік;

• комісійні ділерам — 14 грн за одиницю;

• інші змінні витрати на збут — 15 грн на одиницю.

Звичайний обсяг реалізації моторів становить 9 500 од, на рік. Компанія отримала спеціальне замовлення на 1500 моторів за ціною 190 грн кожний. Але виконання цього замовлення потребує 1000 год. понадурочних робіт з оплатою 4 грн за годину. Ви­конання спеціального замовлення не потребує витрат на збут та оплату комісійних.

Необхідно вирішити, чи варто приймати спеціальне замовлен­ня, обґрунтувавши рішення відповідними розрахунками.

Розв 'язання прикладу І.

1. Данні для аналізу виконання спеціального замовлення на­ступні:

Показники	Поведінка показника у разі прийняття спецзамовлення	Рєле вантні дані
Змінні вир витрати	Збільшаться	Так
Комісійні ділерам	Не зміняться	Ні
Інші змінні витрати на збут	Не зміняться	Ні
Постійні виробничі витрати	Збільшаться	Так
Виручка від спензамовлення	Збільшиться	Так

2. Визначимо рєлевантні доходи від продажу продукції за спецзамовленням: 190 • 1500 = 285 000 грн.

3. Розрахуємо рєлевантні витрати на виконання замовлення. За умовами прикладу прийняття додаткового замовлення призве­де до зростання як змінних, так і постійних виробничих витрат. При цьому виникає можливість уникнути змінних збутових ви­трат. Звідси додатковими витратами будуть:

— змінні виробничі витрати = 175•1500 = 262 500 грн;

— постійні виробничі витрати = 1000•4 = 4 000 грн.

Разом релевантні витрати = 266 500 грн.

4. Висновок: спецзамовлення доцільно прийняти, оскільки до­даткові доходи від продажу 1500 моторів перевищують додаткові витрати на їх виготовлення, тобто компанія має можливість отримати додатковий прибуток у сумі 18 500 грн (285 000 -266 500).

Мінімальна ціна всього спецзамовлення = Заг релевантні витрати на вик спецзамовлення

Мінімальна ціна одиниці продукції спецзамовлення = Загальні релевантні витрати на виконання спецзамовлення : Кількість одиниць продукції в спецзамовленні

Приклад 2. Є така інформація про витрати на виготовлення одиниці продукту «Н»:

Показники	Грн
Основні матеріали	2,6
Основна заробітна плата	3,0
Змінні загальновиробничі витрати	0,4
Постійні загальновиробничі витрати	2,0

Постійні загальновиробничі витрати розподілені виходячи з 300 тис.од. продукту «Н» згідно з планом. Адміністративні ви­трати в розрахунку на рік складають 120 тис. грн і мають постій­ний характер. Звичайна ціна продажу одиниці продукту «Н» складає 10 грн.

Необхідно визначити мінімальну ціну продукту «Н», якщо на підприємство надійшла разова пропозиція на виготовлення 2 тис. од. такого продукту та її виконання не вплине на звичайний обсяг продажу.

Розв 'язання прикладу 2.

1. Релевантними витратами виконання спецзамовлення будуть лише змінні виробничі витрати, тобто (2,6 + 3 + 0,4) * 2000 = = 12 000 грн.

2. Мінімально припустима ціна одиниці продукту «Н» = 12 000 /2000 = 6 грн.

Приклад 3. Підприємство виготовляє продукцію, до складу якої входить напівфабрикат «А-10». Цей напівфабрикат воно ви­робляє самостійно. Інформація про повну виробничу собівартість одного напівфабрикату наведена нижче:

• прямі матеріали — 12

• пряма заробітна плата — 10

• змінні виробничі накладні витрати — 9

• прямі постійні виробничі накладні витрати — 7

• непрямі пост витрати загальновиробнич характеру —11

Разом — 49

Підприємство розглядає варіант придбання зазначеного на­півфабрикату у постачальника, який пропонує поставляти їх за ціною 40 грн за одиницю. Для забезпечення річного запланова­ного обсягу виробництва продукції необхідно використовувати 55 тис. напівфабрикату «А-10», що є базою для розподілу по­стійних накладних витрат. Підприємство має вирішити, чи доцільно розпочати закупівлю цього напівфабрикату у постачальника та припинити його власне виробництво.

Розв'язання прикладу 3.

1. Розрах витрати на придбання напівфабрикатів назов­ні:

55 000 * 40 = 2 200 000 грн.

2. Обчислимо релевантні витрати власного виробництва на­півфабрикатів:

— прямі матеріали = 12 * 55 000 = 660 000 грн;

— пряма заробітна плата = 10 * 55 000 =550 000 грн;

— змінні виробничі накладні витрати =9х55000=495000грн;

— прямі постійні виробничі накладні витрати = 7 х 55000 = 385 000 грн.

Разом: 2 090 000 грн.

3. Альтернативні витрати дорівнюють нулю, оскільки у під­приємства немає жодної альтернативи для використання звільне­них виробничих потужностей.

4. Порівняємо витрати на придбання з виробничими витрата­ми:

2200 тис. грн > 2090 тис. грн.

Отже, підприємству вигідніше продовжувати власне виробни­цтво напівфабрикату, ніж придбавати його зовні, оскільки еко­номія витрат складатиме 110 тис. грн.

Приклад 4. Припустимо, що в прикладі 3 підприємство може передати в оренду вивільнені виробничі потужності з оплатою у сумі 9,2 тис. грн щомісяця. За таких умов альтернативні витрати означатимуть втрату доходу у вигляді орендних платежів, якщо власне виробництво напівфабрикатів буде збережено. Тобто аль­тернативні витрати дорівнюють 9000 * 12 = 108 000 грн. Порівня­ємо витрати на придбання із сумою виробничих та альтернатив­них витрат:

Витрати альтернативи виготовляти напівфабрикат самостійно показники	грн	Витрати альтернативи « придбавати напівфабрикат у постачальника»
Прямі матеріали	660 0000	показники	гривні
Пряма заробітна плата	550 000	Витрати на придбання	2 200 000
Змінні виробничі накладні витрати	495 000
Прямі постійні виробничі накладні витрати	385 000
Альтернативні витрати	108 000
Разом	2 198 000	Разом	2 200 000

Таким чином, підприємству не слід відмовлятися від само­стійного виробництва напівфабрикатів. Інакше, якщо вони придбаватимуться у постачальника, то підприємство зможе втратити 2 тис. грн.

Приклад 5. Припустимо, що в прикладі 4 у разі припинення власного виробництва підприємству вдасться уникнути непрямих постійних накладних витрат у сумі 3 тис. грн. Отже, вказані ви­трати стають релевантними для прийняття остаточного рішення. В даній ситуації аналіз релевантних даних виглядатиме так:

Витрати альтернативи «виготовляти напівфабрикат самостійно»		Витрати альтернативи «придбавати напівфабрикат у постачальника»
показники	гривні	показники	гривні
Прямі матеріали	660 000	Витрати на придбання	2 200 000
Пряма заробітна плата	550 000
Змінні виробничі накладні витрати	495 000
Прямі постійні виробничі накладні витрати	385 000
Непрямі постійні витрати загальновиробничого ха­рактеру (11 "55 000)	605 000	Непрямі пост витрати загальновиробнич характеру (11 * 55 000 - 3000	602 000
Альтернативні витрати	108 000
Разом	2 803 000	Разом	2 802 000

Іншим способом подання релевантної інформації може бути такий:

Витрати альтернативи «виготовляти напівфабрикат самостійно»		Витрати альтернативи «придбавати напівфабрикат у постачальника»
показники	гривні	показники	гривні
Прямі матеріали	660 000	Витрати на при­дбання	2 200 000
Пряма заробітна плата	550 000
Змінні накладні виробничі витрати	495 000
Прямі постійні накладні ви­робничі витрати	385 000
Непрямі постійні витрати за-гальновиробничого характеру	3000
Альтернативні витрати	108 000
Разом	2 201 000	Разом	2 200 000

Таким чином, підприємству доцільно відмовитися від само­стійного виробництва напівфабрикатів на користь їх закупівлі ззовні, а вивільнені потужності здавати в оренду. Такі заходи доз­волять йому збільшити прибуток на 1 тис. грн.

6.2.4. Розв'язання завдань з прийняття рішення щодо скорочення (розширення) діяльності певного сегмента підприємства

Приклад 6. Підприємство вивчає можливості поліпшення свого фінансового результату. Є такі прогнози стосовно доходів та витрат окремих підрозділів і підприємства в цілому на поточ­ний звітний період:

Показник	Підрозділ 1	Підрозділ 2	Разом
Кількість продукції, од	2000	2 500	х
Кількість партій	20	50	х
Доходи від реал, грн	250 000	500 000	750 000
Змінні виробничі витрати, грн..	140 000	225 000	365 000
Постійні виробничі витрати ( амортиз вир. обладн	28 200	37 000	65 200
Збутові витрати, грн
— змінні на всі партії	10 000	25 000	35 000
-— постійні	20 000	30 000	50 000
Витрати на управління загального ха­рактеру, розподілені на основі доходу від реалізації, грн	75 000	155 000	230 000
Фінансовий результат, грн	(23 200)	28 000	4800

Існує наступна додаткова інформація про сегменти.

1.Обсяг продажу дорівнює обсягу виробництва. Кожен під­розділ виготовляє один вид продукції.

2.На початок звітного періоду залишкова вартість усього об­ладнання становить 60 тис. грн. Якщо обладнання у підрозділі не використовуватиметься, то воно простоюватиме. Ціна можливого продажу обладнання дорівнює нулю.

3.Змінні збутові витрати складають 500 грн на партію для обох підрозділів. Якщо сегмент припинить роботу, то зникнуть постійні витрати, пов'язані зі збутом.

4. Величина загальновиробничих витрат не зміниться у разі ліквідації підрозділів.

Необхідно вирішити, чи доцільно ліквідувати збитковий сег­мент — підрозділ 1.

Розв "язання прикладу 6.

1. Визначимо релевантні та нерелевантні дані згідно з умова­ми прикладу:

Показники	Поведінка показника у разі ліквідації підрозділу	Релева нтні дані
Доходи від реалізації	Зникають у разі ліквідації підрозділу	Так
Змінні виробничі витрати	Зникають у разі ліквідації підрозділу	Так
Постійні виробничі витрати	Незмінні при будь-якому рішенні	Ні
Збутові витрати:
— змінні	Зникають у разі ліквідації підрозділу	Так
— постійні	Зникають у разі ліквідації підрозділу	Так
Витрати на управління за­гального характеру	Незмінні при будь-якому рішенні	Ні

2. Порівняємо фінансовий результат підприємства до та після потенційної ліквідації збиткового підрозділу 1.

Показники	До ліквід Підрозділ 1	Після ліквідації підрозділу 1	Різниця
Доходи від реалізації, грн	750 000	500 000	250 000
Змінні виробничі витрати, грн	365 000	225 000	140 000
Постійні виробничі витрати (аморти­зація виробничого обладнання), грн	65 200	65 200	-
Збутові витрати, грн
— змінні на всі парти	35 000	25 000	10 000
— постійні	50 000	30 000	20 000
Витрати на управління загального характеру, розподілені на основі до­ходу від реалізації, грн	230 000	230 000	-
Фінансовий результат, грн	4800	(75 200)	(80 000)

Отже, згідно з наведеними в таблиці даними збитковий під­розділ ліквідувати недоцільно, оскільки фінансовий результат підприємства істотно погіршиться.

Альтернативно, замість формування звіту про фінансові ре­зультати підприємства за всіма статтями, можна скористатися диференційним аналізом і показати лише релевантні дані, тобто такі, що змінюються під впливом прийнятого рішення. При цьо­му необхідно з'ясувати, чи покриває збитковий сегмент свої влас­ні витрати. «Критичним» кількісним показником, який обґрунто­вує необхідність ліквідації конкретного сегмента, можна вважати відсутність у нього маржинального доходу.

Застосуємо диференційний аналіз до умов прикладу 6:

Показники	Значення,грн
Втрата доходу збиткового сегмента	(250 000)
Економія змінних витрат	150 000
Втрата маржинального доходу	(110 000)
Економія постійних витрат	20 000
Разом збільшення (зменшення) прибутку	(80 000)

Приклад 7. Підприємство розглядає доцільність ліквідації ви­робничої лінії через постійні збитки. Доходи та витрати цієї лінії за попередній звітний період подано нижче:

Показники	Значення, грн
Виручка (20 тис. од.)	200 000
Змінні витрати	170 000
Постійні витрати	45 000
Операційний збиток	15 000

За підрахунками бухгалтера-аналітика підприємство зможе знизити свої постійні витрати на суму 9 тис. грн, якщо припинить роботу збиткової лінії. Яке рішення має прийняти керівництво підприємства?

Розв 'язання прикладу 7.

За допомогою диференційного аналізу визначимо наслідки потенційної ліквідації збиткової лінії.

Показники	Значення,грн
Втрата доходу збиткового сегмента	200 000
Економія змінних витрат	170 000
Втрата маржинального доходу	30 000
Економія постійних витрат	9 000
Разом збільшення (зменше) прибутку	21000

Отже, виробнича лінія забезпечує певну суму маржинального доходу, який дозволяє покрити частину постійних витрат. Коли такий сегмент закрити, то прибуток підприємства в цілому змен­шиться на 21 тис. грн.

Якщо в завданні очікується відповідь на друге питання, тобто вивчаються можливості іншого використання потужностей, що можуть вивільнитися через ліквідацію сегмента, то аналіз інфор­мації необхідно здійснювати у такій послідовності.

1. Повторити дії кроків 1—4

2. Визначити релевантні дані для альтернативного застосуван­ня використання потужностей.

3. Скласти звіт про фінансові результати у маржинальному фор­маті, який відобразить доходи та витрати підприємства після впро­вадження альтернативного варіанта використання потужностей.

4. Порівняти результати трьох варіантів на основі: вихідних даних, даних після ліквідації сегмента, даних з альтернативним способом використання потужностей

Приклад 8. Підприємство має три магазини, про які є така інформація (грн):

Показники	Магазин «Дніпро»	Магазин «Десна»	Магазин «Либідь»	Разом
Виручка	250 000	150 000	200 000	600 000
Собівартість проданих товарів		105 000	165 000	440 000
Заробітна плата персоналу	22 000	10 400	16 000	48 400
Амортизація обладнання	7 500	1 700	5 000	14 200
Збутові витрати	12 300	8 000	11200	31 500
Частка витрат на утримання централь­ного офісу	5 000	3 000	4 000	12 000
Фінансовий результат	33 200	21 900	(1 200)	53 900

Якщо підприємство закриє збитковий магазин, то:

— персонал буде звільнено;

— обладнання простоюватиме, оскільки його не можна ні продати, ні використовувати на інші цілі;

— збутові витрати зменшаться;

— загальна величина витрат на утримання центрального офісу залишиться на тому самому рівні.

Керівництво вивчає можливість припинення діяльності мага­зину «Либідь» з подальшою передачею в оренду його складських приміщень іншій компанії за 20 000 грн. Необхідно визначити вигоду підприємства від такого рішення.

Розв 'язання прикладу 8,

1. Релевантними даними для прийняття рішення будуть:

— виручка;

— собівартість проданих товарів;

— заробітна плата персоналу;

— збутові витрати;

— дохід від оренди.

2. Порівняємо результати різних альтернативних дій підпри­ємства.

Показники	До ліквідації «Либідь»	Після лікві­дації «Либідь»	Після ліквідації «Ли­бідь» та Укладення договору оренди
Виручка	600 000	400 000	400 000
Собівартість проданих то­варів	440 000	275 000	275 000
Заробітна плата персоналу	48 400	32 400	32 400
Амортизація обладнання	14 200	14 200	14 200
Збутові витрати	31 500	20 300	20 300
Витрати на утримання центрального офісу	12 000	12 000	12 000
Доход від оренди	—	—	20 000
Фінансовий результат	53 900	46 100	66 100

Як видно з таблиці, ліквідація магазину зменшить загальний прибуток підприємства. Це зумовлено тим, що внаслідок припи­нення діяльності даного сегмента підприємство втрачає його маржинальний дохід (7 800 грн) без можливості економії постійних витрат. Якщо ж після закриття магазину буде укладено орендну угоду, то додатковий дохід у сумі 20 тис. грн перевищуватиме втрату маржинального доходу, що вигідно для підприємства. Отже, завдяки альтернативному використанню потужностей, які вивільняться після ліквідації збиткового магазину, поліпшується фінансовий результат підприємства в цілому.

Приклад 9. Підприємство випускає три види продукції, дані про які наведені нижче:

Витрати	Модель А	Модель В	Модель С
Матеріали, грн	70	ПО	155
Зарплата персоналу, зайнятого у виробництві моделі, грн	40	55	70
Зарплата персоналу, що встано­влює моделі у замовника, грн	24	32	44
Інші змінні витрати, грн	16	20	28
Ціна продажу, грн	250	320	460
Максимальний попит, од.	2 000	3 000	1 800

Постійні витрати за рік складають 450 тис. грн. Встановлення моделі у замовника вимагає праці спеціалізованого персоналу, погодинна ставка оплати якого дорівнює 8 грн. При цьому загаль­ний ресурс цієї діяльності, який має підприємство, становить 25 тис. год.

Необхідно скласти оптимальну виробничу програму.

Розв 'язання прикладу 9.

1. Визначимо, що виступає обмеженням діяльності підприємс­тва. Згідно з умовою обмежуючим фактором є кількість годин праці спеціалізованого персоналу.

2. Розрахуємо маржинальний дохід на одиницю продукції для кожної моделі (МД од.):

МД од. для моделі А = 250 — (70 + 40 + 24 + 16) = 100 грн;

МД од. для моделі В= 320 — (110 + 55 + 32 + 20) = 103 грн;

МД од. для моделі С = 460 — (155 + 70 + 44 + 28) = 163 грн.

3. Визначимо кількість годин праці спеціалізованого персона­лу, необхідну для встановлення одиниці кожної моделі:

кількість годин на встановлення моделі А = 24/8 = 3 год.;

кількість годин на встановлення моделі В = 32/8 = 4 год.;

кількість годин на встановлення моделі С = 44/8 = 5,5 год.

4. Встановимо маржинальний дохід на одиницю обмежуючого фактора для кожної моделі (МД обм.):

МД обм. для моделі А = 100/3 = 33,33 грн на 1 год.;

МД обм. для моделі В = 103/4 = 25,75 грн на 1 год.;

МД обм. для моделі С = 163/5,5 = 29,64 грн на 1 год.

5. Розподілимо загальний ресурс підприємства, який є обме­жуючим фактором, між моделями на основі відповідного маржинального доходу на одиницю обмежуючого фактора, враховуючи максимальний попит на моделі. Спочатку потрібно задовольнити попит на модель А, потім — на модель С, а решту часу спрямува­ти на виготовлення моделі В:

— кількість годин праці спеціалізованого персоналу, необхід­них для задоволення попиту на модель А = 2000 • 3 = 6000 год. На інші моделі залишається 25000-6000 = 19 000 год.;

— кількість годин праці спеціалізованого персоналу, необхід­них для задоволення попиту на модель С = 1800 • 5,5 = 9900 год.

На встановлення моделі В залишається 19 000 - 9900 = 9100 год.;

— за час, що залишається на встановлення моделі В, спеціалі­зований персонал може встановити 9100/4 =; 2275 од. моделі В.

Таким чином, оптимальною виробничою програмою підпри­ємства буде наступна кількість виробництва кожної моделі: мо­делі А — 2000 од., моделі В — 2275, моделі С — 1800 од.

6.2.6. Розв'язання завдань з прийняття рішення щодо ціноутворення за методом «витрати плюс»

Ціна = Базові витрати на одиницю продукції + Націнка ;

Націнка =(Базові витрти на оиницюпродукціїх* % націнки)/100 %;

% націнки = (Запланований прибуток + Витрати,що не входять до базових) / (Річний обсяг реалізації * Базові витрати на одиницю продукції )х 100%.

Приклад 10. Нижче подані заплановані на наступний рік по­казники діяльності підприємства стосовно продукту А.

Показники	Значення
Загальні виробничі витрати, у тому числі змінні ви­трати 7000 грн	10 000
Загальні невиробничі витрати, у тому числі змінні витрати 400 грн	2 000
Запланований прибуток, грн	12 000
Річний обсяг реалізації, од.	5000

Розв'язання прикладу 10.

Розрахуємо величину ціни реалізації, якщо базовими витрата­ми будуть виробничі витрати.

Витрати	Значення базових витрат на одиницю продукції, грн
Виробничі змінні витрати	7000/5000=1,4
Виробничі постійні витрати	(10 000-7000)/5000 = 0,6
Загальні виробничі витрати	1,4 + 0,6-2,0

% націнки = (12 000 + 2000) / (5000 • 2) • 100 - 140 %.

Націнка = (2 • 140) /100 - 2,8 грн.

Ціна = 2 + 2,8 = 4,8 грн.

ТЕМА 7

БЮАЖЕТУЬАННЯІ КОНТРОЛЬ

Бюджетний обсяг виробництва = Бюджетний обсяг реалізації + Бюджетні запаси готової продукції на кін пер - Бюджетні запаси готової продукції на поч пер.

Бюджетні матеріальні витрати = Бюджетний обсяг виробництва х Норма використання матеріальних ресурсів для виготовлення од продукції х Ціна за од певного виду ресурсів.

Бюджетні прямі витрати на оплату праці = Бюджетний обсяг виробництва х Нормо/години прямої праці для виготовлення од продукції х Розцінка за годину роботи.

Бюджетні закупки матеріальних ресурсів = Бюджетне використання матеріальних ресурсів + Бюджетний запас матеріальних ресурсів на кін пер - Бюджетний запас матеріальних ресурсів на поч пер.

Бюджетна собівартість готової продукції =Бюджетні витрати на виробництво продукції + Бюджетні залишки незавершеного виробництва на поч пер - Бюджетні залишки незавершеного виробництва на кін пер.

Бюджетна собівартість реалізованої продукції = Бюджетна собівартість готової продукції + Бюджетна собівартість залишків готової продукції на поч пер - Бюджетна

собівартість залишків готової продукції на кін пер.

Приклад 1. Підприємство виробляє письмові столи, які про­дає за ціною 400 грн за кожний і має наступні бюджетні обсяги реалізації за перші місяці 2010 р:

ІНФОРМАЦІЯ ПРО БЮДЖЕТНІ ОБСЯГИ РЕАЛІЗАЦІЇ

Місяць	Бюджетні обсяги реалізації, од.
Січень	1000
Лютий	1 500
Березень	2 500
Квітень	2 000

планує підтримувати запас столів у розмірі 10 % від обсягу реалізації наступного місяця. Запаси на 1 січня бюджетного року становили 80 письмових столів при їх повній собівартості 123 грн за стіл.

Виготовлення стола потребує 5 м² деревини вартістю 10 грн за метр. Зазвичай підприємство підтримує запас матеріалів у розмірі 20 % від потреби наступного місяця. Запаси матеріалів на 1 січня 2010 р. склали 5000 м , а також передбачається, що запас матері­алів на кінець березня складе 1800 м².

Для виготовлення стола потрібно затратити 5 год. прямої пра­ці при вартості 8 грн за годину. Додаткова заробітна плата робіт­ників, зайнятих виготовленням столів, запланована у розмірі 10% від основної, а відрахування на соціальні заходи складають 40 %. Змінні виробничі накладні витрати заплановано в розмірі 2 грн на годину прямих витрат на оплату праці.

Місячні постійні накладні витрати складаються з (грн):

оплати праці майстрів цеху 6 000

витрат на освітлення й опалення цехів 2 000

амортизації обладнання та приміщень цехів 10 500

Змінні витрати на збут становлять 5 % доходу від реалізації, постійні витрати на збут — 20 000 грн, адміністративні витрати

— 30 000 грн, з яких амортизація складає 10 000 грн, ставка по­датку на прибуток — 25 %.

Необхідно підготувати:

— бюджет реалізації у вартісному вимірі за кожний місяць І кварталу звітного року;

— бюджет виробництва за кожний місяць 1-го кварталу звітного року у натуральному вимірі;

— бюджет прямих матеріальних витрат у натуральному та вар­тісному вимірах;

— бюджети закупівлі основних матеріалів у вартісному вимірі за кожний місяць та в цілому за перший квартал 2010

— бюджети прямих витрат на оплату праці і виробничих на­кладних витрат;

— бюджети собівартості готової та реалізованої продукції;

— бюджетний звіт про фінансові результати в системі повно­го калькулювання.

Розв'язання прикладу 1:

1. Складаємо бюджет продажу у вартісному вимірі.

БЮДЖЕТ ПРОДАЖУ, грн

Показники	Січень	Лютий	Березень	1-й квартал
Стіл дубовий
Обсяг реалізації, шт.	1000	1500	2500	5000
Ціна реалізації одиниці, грн	400	400	400	400
Дохід від реалізації, грн	400 000	600 тис	1000 тис	2000 тис

БЮДЖЕТ ВИРОБНИЦТВА, шт.

Показники	Січен	Лютий	Березень	1-й кварта
Стіл дубовий
Обсяг реалізації, шт.	1000	1500	2500	5000
Запас готової продукції кінцевий, шт.	150	250	200	200
Запас готової продукції початковий, шт.	80	150	250	80
Обсяг виробництва, шт.	1070	1600	2450	5120

Для складання бюджету прямих матеріальних витрат викорис­товуємо формулу:

Бюджетні матеріальні витрати=Бюджетний обсяг виробництва х

х Норма використання матеріальних ресурсів для виготовлення

одиниці продукції х Ціна за одиницю певного виду ресурсів.

БЮДЖЕТ ПРЯМИХ МАТЕРІАЛЬНИХ ВИТРАТ,м²

(табл. 7.4)

Показники	Січень	Лютий	Березень	1-й квартал
Стіл дубовий
Обсяг виробництва, шт.	1070	1600	2450	5120
- Дошка дубова
Норма використання, м2	5	5	5	5
Потреба в матеріалі, м2	5 350	8 000	12 250	25 600

БЮДЖЕТ ПРЯМИХ МАТЕРІАЛЬНИХ ВИТРАТ, грн.

Показники	Січень	Лютий	Березень	1-й квартал
Стіл дубовий
Потреба в матеріалі, м2.	5 350	8 000	12 250	25 600
Ціна за 1 матеріалу,грн.	10	10	10	10
Прямі матеріальні витрати, грн	5 3500	8 0000	12 2500	25 6000

Складання бюджету закупівлі сировини потребує коригування потреби в матеріальних ресурсах, визначеної в табл. 7.4, на пла­нові залишки запасів сировини на кінець та початок бюджетного періоду.

За даними прикладу початкові запаси деревини станом на 1 січ­ня 2010 р. заплановано на рівні 5000 м². У подальшому підприємс­тво прагне підтримувати розмір деревини на рівні 20 % від потре­би наступного місяця. Тому для визначення запасу деревини на кі­нець січня 2010 р. необхідно скоригувати потребу у деревині за лютий, подану в табл. 7.4, на 20 %. Тобто кінц. запас деревини у січні 2010 р. планується на рівні 1600м²(8000х20 %).

Аналогічно визначаємо кінцеві запаси деревини за лютий 2010 р., пам'ятаючи, що кінцеві запаси деревини на кінець попе­реднього періоду будуть початковими запасами наступного пері­оду. При визначенні кінцевого запасу у березні керуються умо­вою прикладу, в якому залишок сировини на кінець березня становить 1800 м².

Таким чином, обсяг закупівлі деревини у січні 2010 р. стано­витиме 1950 м² (5350 + 1600 - 5000). Витрати на закупівлю ви­значаємо шляхом множення обсягів закупівлі на ціну одного ква­дратного метра деревини. Наприклад, витрати на закупівлю в січні 2010 р. склали 19 500 грн (1950 • 10).

БЮДЖЕТ ЗАКУПІВЛІ СИРОВИНИ, грн.

Показники	Січень	Лютий	Березень	1-й квартал
Стіл дубовий
— дошка дубова
Потреба в матеріалі, м2	5350	8 000	12 250	25 600
Запас матеріалу кінцевий, кв. м.	1600	2450	1800	1800
Запас матеріалу початковий, м2	5000	1600	2450	5000
Обсяг закупівлі матеріалу, м	1950	8850	11600	22400
Ціна за одиницю матеріалу, грн	10	10	10	10
Витрати на закупівлю, грн	19 500	88 500	116 000	224 000

При складанні бюджету прямих витрат на оплату праці та на соціальні заходи для розрахунку основної заробітної плати вико­ристовують формулу:

Бюджетні прямі витрати на оплату праці =

Бюджетний обсяг виробництва х Нормо/години прямої праці для виготовлення одиниці продукції х Розцінка за годину роботи.

За умовою прикладу додаткова заробітна плата складає 10 % від основної. Тому при її визначенні помножимо планову суму

основної заробітної плати на 10 %.

БЮДЖЕТ ПРЯМИХ ВИТРАТ НА ОПЛАТУ ПРАЦІ ТА НА СОЦІАЛЬНІ ЗАХОДИ, грн.

Показники	Січень	Лютий	Березень	1-й квартал
Стіл дубовий
Обсяг виробництва, шт.	3070	1600	2450	5120
— столяр 1-ої категорії
Нормо\години прямої праці	5	5	5	5
Ставка оплати праці, грн\год.	8	8	8	8
Основна заробітна плата, грн	42 800	64 000	98 000	204 800
Додаткова заробітна плата, грн	4280	6400	9800	20 480
Відрахування на соціальні пот­реби, грн	18 832	28 160	43 120	90 112
Всього, грн	65 912	98 560	150 920	315 392

Для формування бюджету виробничих накладних витрат не­обхідно їх розподілити на змінну та постійну складові.

За даними нашого прикладу, змінні накладні витрати підприєм­ство планує відповідно до нормативної ставки розподілу, що скла­дає на підприємстві 2 грн на годину прямої праці. Тому при визна­ченні змінних виробничих накладних витрат кількість нормо-годин прямої праці, необхідних для виготовлення обсягів виробі ництва, зазначених у табл. 7.3, помножують на ставку розподілу.

Таким чином, у січні змінні загальновиробничі витрати, потрібні для виробництва 1070 од. столів, складатимуть 10 700 грн (1070•5•2).

Постійні накладні витрати плануємо у кожному періоді рів­ними частинами, оскільки вважається, що в межах релевантного діапазону їх розмір залишається незмінним. Тому в кожному пе­ріоді постійні накладні витрати становитимуть 18 500 грн.

Таблиця 7.8

БЮДЖЕТ ВИРОБНИЧИХ НАКЛАДНИХ ВИТРАТ, грн

Показники	Січень	Лютий	Березень	1-й квартал
І. Змінні вир накладні витрати
Стіл дубовий
Обсяг вир-ва, шт.	1070	1600	2450	5120
Нормо\години прямої праці	5	5	5	5
Ставка змінних накладних ви­трат, грн\год.	2	2	2	2
Змінні виробничі накладні ви­трати, грн	10 700	16 000	24 500	51 200
II. Постійні вир накла­дні витрати	18 500	18 500	18 500	55 500
— ЗП управл персоналу цеху, грн —- комунал платежі, грн — Амортиз вир-го обладн, грн	6000 2000 10500	6000 2000 10500	6000 2000 10500	18 000 6000 31 500
Всього вир наклад­них витрат, грн	29 200	34 500	43 000	106 700

Для складання бюджету собівартості готової продукції вико­ристовують формулу:

Бюджетна собівартість готової продукції = Бюджетні витрати на виробництво продукції + Бюджетні залишки незавершеного виробництва на початок періоду - Бюджетні залишки незавершеного виробництва на кінець періоду.

За умовою прикладу дане підприємство не планує залишків незавершеного виробництва. Тому собівартість готової продукції

дорівнюватиме сумі виробничих витрат, понесених у бюджетно­му періоді.

Скориставшись інформацією табл. 7.5, 7.7. та 7.8, визначаємо:

Таблиця 7.9

БЮДЖЕТ СОБІВАРТОСТІ ГОТОВОЇ ПРОДУКЦІЇ,

Показники	Січень	Лютий	Березен	1-й кварта
Стіл дубовий
Матеріальні витрати, грн	53 500	80 000	122 500	256000
Витрати на ЗП та соц заходи, грн	65 912	98 560	150 920	315 392
Накладні витрати, грн	29 200	34 500	43 000	106 700
Собівартість готової про­дукції, грн.	148612	213 060	316 420	678 092
Обсяг вир-ва, шт.	1070	1600	2450	5120
Собівартість одиниці гото­вої продукції, грн.(5):(6)	138,89	133,16	129,15	132,44

Для складання бюджету собівартості реалізованої продукції собівартість виготовленої продукції, розрахованої в табл. 7.9, не­обхідно скоригувати на заплановані залишки готової продукції на складі станом на початок та кінець бюджетного періоду. Тому, перш за все, розцінимо залишки готової продукції, подані в табл. 7.3, з урахуванням вартості одиниці виготовленої продукції, об­численої в табл. 7.9.

За умовою прикладу запаси столів на початок січня склали 80 од. вартістю 123 грн за стіл. Тому вартість залишку на початок бюджетного періоду становила 9840 грн (80 • 123). Запаси столів на кінець січня склали 150 од. і розцінюються за собівартістю го­тової продукції, виготовленої в січні, тобто вартість запасів дося­гає 20 834 грн (150 • 138,89).

Запаси столів на кінець лютого складають 250 од. і розціню­ються за собівартістю готової продукції, виготовленої в цьому місяці, тобто вартість запасів становить 33 290 грн (250 • 133,16).

Запаси столів на кінець березня — 200 од. та розцінюються за собівартістю готової продукції, виробленої в березні, тобто вар­тість запасів становить 25 830 грн (200 * 129,15).

Визначаючи запаси столів на початок кожного періоду, слід пам'ятати, що запаси столів на кінець попереднього періоду бу­дуть початковими запасами наступного періоду.

Таким чином, собівартість реалізованої продукції у січні 2010 р. складає 137 618 грн (148 612 + 9840 - 20 834). Собівар­тість реалізації одного столу визначаємо шляхом ділення собіва­ртості реалізації за бюджетний період на кількість реалізованих у цьому періоді столів. Наприклад, собівартість реалізації одного столу в січні 2010 р. дорівнює 137,62 грн (137 618 : 1000).

Аналогічно розраховуємо собівартість реалізації столів за два наступні місяці 2010 р.

Таблиця 7.10

БЮДЖЕТ СОБІВАРТОСТІ РЕАЛІЗОВАНОЇ ПРОДУКЦІЇ, грн

Показники	Січень	Лютий	Березень	1-й квартал
Стіл дубовий
Собівартість готової про­дукції, грн	148 612	213 060	316 420	678 092
Запас готової продукції початковий,грн	9840	20 834	33 290	9840
Запас готової продукції кінцевий, грн	20 834	33 290	25 830	25 830
Собівартість реалізованої продукції, грн	137 618	200 604	323 880	662 102
Обсяг реалізації, шт.	1000	1500	2500	5000
Собівартість одиниці реа­лізованої продукції, грн	137,62	133,74	129,55	132,42

Для складання бюджету операційних витрат розмежовуємо їх на постійну та змінну складові. За даними нашого прикладу, змінні витрати на збут підприємство планує відповідно до норма­тивної ставки розподілу, що складає 5 % від суми доходу від реалізації. Тому при визначенні змінних витрат на збут суми доходу від реалізації, зазначені в табл. 7.2, помножують на ставку розпо­ділу. Таким чином, у січні змінні витрати на збут, необхідні для реалізації 1000 од. столів, складали 20 000 грн (400 000 • 0,05). Аналогічно розраховуються змінні витрати на збут за два наступ­них місяці бюджетного періоду.

Постійні операційні витрати плануємо у кожному періоді рів­ними частинами, оскільки вважається, що в межах релевантного діапазону їх розмір залишається незмінним. Тому в кожному пе­ріоді постійні витрати на збут становитимуть 20 000 грн., а по­стійні адміністративні витрати — 30 000 грн.

Відповідь доцільно оформити у вигляді табл. 7.11.

БЮДЖЕТ ОПЕРАЦІЙНИХ ВИТРАТ, грн

Таблиця 7.11

Показники	Січень	Лютий	Березень	І -й квартал
І. Адміністративні витрати	30 000	30 000	30 000	90 000
— амортиз офісного облад­нання, грн — інші адміністр витрати, грн	20 000 10 000	20 000 10 000	20 000 10 000	60 000 30 000
II. Витрати на збут
2.1. Змінні витрати на 'збут
Стіл дубовий
Дохід від реалізації, грн	400 000	600 000	1 000 000	2 000 000
Ставка змінних витрат на збут, %	5	5	5	5
Змінні витрати на збут, грн	20000	30000	50 000	100 000
2.2. Постійні витрати на збут	20 000	20 000	20 000	60 000
Всього витрат на збут	40000	50000	70 000	16о ооо
Всього операційних витрат	70 000	80 000	100 000	250 000

Бюджетний звіт про фінансові результати складають у цілому по підприємству. Для цього інформацію про доходи від реалізації продукції беремо з табл. 7.2. Наприклад, дохід від реалізації в січ­ні 2010 р. планувався на рівні 400 000 грн.

226

Собівартість реалізованої продукції переносимо з табл. 7.10. Так, собівартість реалізованої продукції у січні 2010 р. дорівню­вала 137 618 грн. Валовий прибуток розраховуємо як різницю між доходами від реалізації та собівартістю реалізованої продук­ції. Наприклад, у січні 2010 р. ця сума склала 262 382 грн (400 000-137 618).

Інформацію про операційні витрати переносимо з табл. 7.11. Зокрема, у січні 2010 р. ці витрати планувалися на рівні 70 000 грн. Операційний прибуток розраховуємо як різницю між валовим прибутком і операційними витратами. Наприклад, у січ­ні 2010 р. ця сума склала 192 382 грн (262 382 - 70 000).

Аналогічно розраховуємо всі перелічені показники за два на­ступні місяці 2010 р. та в цілому за перший квартал.

Ставка податку на прибуток становить 25 %. Тому сума подат­ку на прибуток, що планується у першому кварталі 2010 р., дося­гає 271 975 грн (1 087 898 • 0,25). Чистий прибуток визначають як різницю між сумою операційного прибутку та сумою податку на прибуток. За даними нашого прикладу, він складає 815 923 грн (1087 898-271 975).

Відповідь доцільно оформити у вигляді табл. 7.12.

Таблиця 7.12

БЮДЖЕТНИЙ ЗВІТ ПРО ФІНАНСОВІ РЕЗУЛЬТАТИ, грн

Показники	Січень	Лютий	Березень	1-й квартал
Дохід від реалізації	400 000	600 000	1 000 000	2 000 000
Собівартість реалізо­ваної продукції	137 618	200 604	323 880	662 102
Валовий прибуток	262 382	399 396	676 120	1337898
Операційні витрати: — адміністративні — на збут	30 000 40 000	30 000 50 000	30 000 70 000	90 000 160 000
Операційний прибуток	192 382	319 396	576 120	1087 898
Податок на прибуток				271 975
Чистий прибуток				815 923