61.Проблема Квебеку в Канаді.Конституційна реформа 1982 в Канаді.

Проблема Квебеку

У внутрішньополітичному житті Канади найгострішою проблемою в 60-70-х

рр. була національна проблема. В країні існує три великі етнічні групи:

англо-канадці – близько 40% населення, франко-канадці – близько 27%,

інші національні меншини – близько 33% .

Провінція Квебек, 4/5

населення якої становлять франко-канадці, до 60-х рр. Відставала від

інших частин країни за рівнем економічного розвитку.

У 60-ті рр. Квебек рівнем економічного розвитку і соціальної структури

вже не поступався північному сходу США. Але це “вирівнювання”

не супроводжувалося зміною основних показників, які характеризують

становище трудящих мас.

Квебек залишався провінцією найвищого безробіття, нижчого рівня життя,

ніж сусідня провінція Онтаріо.

На підприємствах, у конторах переважала

англійська мова, без знання якої неможливо було одержати роботу. Середня

платня франко-канадців була на 40% нижчою, ніж в англо-канадців.

Застаріла система освіти, яка до того ж знаходилася в руках церковників,

. Загострення національного питання поставило

під загрозу існування Канадської Федерації.

Франко-канадці почали претендувати на збільшення своєї частки в

політичному та економічному житті Канади. У провінції з’явилися

сепаратистські організації, які виступали за відокремлення Квебеку від

Канади. У 1968 р. з'явилася Квебекська партія на чолі з Рене Левеком. Деякі з сепаратистських організацій діяли терористичними

методами. Найяскравішим проявом сепаратистських настроїв населення

Квебеку став бойкот візиту британської королеви Єлизавети ІІ у 1964 р.

Частково проблему Квебеку намагався вирішити лідер ліберальної партії

франко-канадець П.Трюмо, якого 1968 р. було обрано прем’єр-міністром

Канади. З його ініціативи 1969 р. парламент ухвалив закон про надання

французькій мові статусу другої державної мови на федеральному рівні.

Значно більше франко канадців ставали державними службовцями. На потреби

розвитку провінції почали виділятися додаткові кошти. Але остаточне

вирішення проблеми Квебеку було здійснення у 80-х рр.

  Проблема Квебеку була лише проявом загальної кризи канадської федерації. Значна частина провінцій домагалась обмеження функцій центрального уряду. Ситуація ускладнювалась тим, що федеральний уряд не мав права на управління, оскільки роль канадської конституції виконував прийнятий британським парламентом у 1867 р. Акт про Британську Північну Америку, зміни і доповнення до якого повинні були схвалюватись парламентом Великобританії. Цей анахронізм змусив уряд Трюдо звернутися 1980 р. до Лондону з проханням про надання Канаді повного суверенітету в конституційній сфері. У березні 1982 р. британський парламент ухвалив це рішення. 17 квітня 1982 р. канадський парламент прийнявАкт про конституцію який значно розширив повноваження провінцій, але не вирішив проблеми статусу Квебеку, що зберегло можливість поглиблення кризи федерації.

62.Соціально-економічний розвиток Канади у 1980-1990рр.Зовнішня політика у другій пол. 20-початку 21ст.

Характерною ознакою 90-х років став процес приватизації державної власності, що супроводжувався глибокими змінами у канадській економіці. Особливо активним було зростання виробництва у 1997 p., що стало наслідком здешевлення кредиту. Темпи росту ВВП у 1998 р. перевищували 4 %. З 10 % (1995) до 8,5 % (1998) зменшився рівень безробіття.

На економічний розвиток Канади впливали такі чинники, які повсюдно створювали сприятливий клімат для активізації бізнес: канадська економіка "відкритого типу" зазнавала сильного впливу глобалізації світового госп.; канадські фірми після угод з США про вільну торгівлю дістали ширший доступ на ринки; раціонально і вміло використовувалося регулювання економіки для перетворень в обробній галузі і проведенні "політики канадизації". Разом з тим, держава залишалася великим власником у таких галузях, як енергетика, транспорт, зв'язок. Зростав обсяг приватних капіталовкладень.. Основна маса національних і зарубіжних капіталів вкладалася в такі галузі, як електроніка, фармацевтична промисловість, нові конструкційні матеріали. Прямі канадські інвестиції за рубежем перевищили 170 млрд. дол. Замикаючи "сімку" за обсягом виробництва ВВП і посідаючи сьоме місце за загальним обсягом витрат на технологічні нововведення, Канада займає четверте місце у світі за такими важливими показниками, як наукоємність виробництва і конкурентоспроможність . Починаючи з 1997 р. знижувався рівень безробіття.

Зовнішньополітичний курс Канади визначався атмо­сферою "холодної війни". 1949 р. США і Канада підписади угоду про військове співробітництво. З 1949 р. Канада — член НАТО. 1950—1953 рр. під прапором ООН канадські солдати брали участь у корейській війні на боці США і Південної Кореї. 1958 р. Канада уклала з США угоду про створення Об'єднаного командування протиповітряної оборони Північно­американського континенту (НОРАД). Відносини Канади з СРСР, як і з іншими соціалістич­ними країнами, були практично заморожені. В зовнішньоекономічній і полі­тичній сферах Канада орієнтувалася на США. Проте на відміну від США Канада підтримувала дипломатичні й торговельні відносини з Кубою, підтримувала вимогу визнання Ки­тайської Народної Республіки, відігравала важливу роль у врегулюванні конфліктів у Нікарагуа, на Півдні Африки, у Камбоджі.

Після розпаду Радянського Союзу на самостійні держави Канада поча­ла налагоджувати з ними взаємовигідні зв'язки. Однією з перших — 2 грудня 1991 р. визнала незалежність України. 27 січня 1992 р. була ухвалена Спільна декларація про встановлення дипломатичних відносин між Україною і Ка­надою