36.Бойові дії у Північній Африці(1942-43рр.).

На початку 1941 р. у Північну Африку на допомогу італійським військам прибув німецький Африканський корпус під командуванням генерала Роммеля. З його прибуттям з'явилася можливість не тільки зупинити успішний наступ англійців у Лівії, але й відкинути їх до Єгипту. Ініціативу у Північній Африці перехопили держави фашистського блоку, проте англійські війська продовжували утримувати важливий стратегічний пунк Тобрук, який не давав Роммелю можливості продовжувати наступ. У листопаді 1941 р. англійці здійснили вдалий наступ з деблокади Тобрука і знову оволоділи Кіренаїкою. Успіхи англійців поставили корпус Роммеля перед загрозою залишитися без підкріплення і припасів. Це занепокоїло німецьке командування. Ключовим пунктом англійського панування у Середземному морі був о. Мальта. Спочатку німецька авіація та підводні човни разом з італійським флотом завдали відчутних ударів по англійському флоту у Середземномор'ї, а потім почалися систематичні бомбардування острова, які планувалося завершити німецьким десантом у липні 1942 р. Проте Гітлер віддав перевагу наступу Роммеля, який мав захопити Александрію і Суецький канал. У березні італо-німецькі війська почали наступ в Єгипті. З великими труднощами їх було зупинено поблизу Ель-Аламейна за 100 км від Александрії. В червні 1941 р. війська Роммеля захопили Тобрук, взявши в полон 33 тис. його захисників, але подальше їх просування було зупинено британськими військами. У листопаді 1942 р. у протилежній частині Північної Африки (Марокко та Алжир) почалася висадка американських військ під командуванням Д. Ейзенхауера. Одночасно англійські війська виграли битву під Ель-Аламейном і змусили італійсько-німецькі війська швидко відступити. Вони потрапили в пастку на морському узбережжі Тунісу і на початку 1943 р. капітулювали.

37.Відкриття Другого фронту в Європі.

6 червня 1944 р. почалася найбільша десантна операція союзних військ у Другій світовій війні — висадка в Нормандії (на півночі Франції). Вона ознаменувала відкриття другого фронту в Європі, на який СРСР розраховував ще в 1942 р. Однак і після його відкриття головним фронтом війни залишався радянсько-німецький, де було задіяні в 1,8 — 2,8 раза більше військ країн фашистського блоку, ніж на інших фронтах. У 1944 р. США і Великобританія розгорнули наступ на Тихому океані та на Бірманському театрі військових дій. У Європі взимку 1944—1945 pp. в ході Арденнської операції німці завдали поразки союзним військам. Вийти зі складного становища їм допоміг зимовий наступ Червоної Армії, початий на прохання союзників раніше наміченого терміну. В Італії союзні війська повільно просувалися на північ і за допомогою партизанів оволоділи на початку травня всією територією країни. На Тихому океані збройні сили США, розгромивши японський військово-морський флот, наблизилися безпосередньо до Японії. У квітні — травні 1945 р. радянські війська в ході Берлінської і Празької операцій розгромили останні угруповання німецької армії і зустрілися із західними союзниками. Війська США і Великобританії, у складі яких вели бойові дії військові частини Франції, звільнили ряд країн Західної Європи, частково Австрію і Чехословаччину. Збройні сили Німеччини беззастережно капітулювали. 8 травня в більшості країн Європи і 9 травня в Радянському Союзі стали Днем Перемоги. Виконуючи союзницькі зобов'язання, а також з метою забезпечення безпеки своїх далекосхідних кордонів, СРСР у ніч на 9 серпня 1945 р. вступив у війну проти Японії. Наступ Червоної Армії змусив японський уряд визнати поразку. Атомне бомбардування авіацією США японських міст Хіросими (6 серпня) і Нагасакі (9 серпня), осуджене згодом світовою громадськістю, також відіграли в цьому свою роль. 2 вересня 1945 р. підписанням акту про капітуляцію Японії Друга світова війна закінчилася. 20 листопада 1945 р. почався Нюрнберзький процес над групою головних німецьких нацистських військових злочинців. Ціна перемоги була виключно великою. Радянський Союз, що виніс головний тягар війни, втратив понад 27 млн. чоловік. Національне багатство країни скоротилося майже на 30% (у Великобританії — на 0,8%, у США — на 0,4%). Наслідки Другої світової війни призвели до великих політичних змін на міжнародній арені й поступового розвитку тенденції до співробітництва держав з різними соціальними системами. З метою запобігання новим світовим конфліктам, створення в післявоєнний період системи безпеки і співпраці між країнами в кінці війни була створена Організація Об'єднаних Націй (ООН), Статут якої був підписаний 26 червня 1945 р. в Сан-Франциско 50 державами (СРСР, США, Великобританія, Китай тощо).

38.Нацистський «Новий порядок» у Європі.

Окупація фашистськими державами значних територій в Європі, Азії та Африці супроводжувалася встановленням "нового порядку". Основним його змістом стало забезпечення панування загарбників. Цей порядок базувався на терорі та насильстві. Окуповані країни Європи та Азії зазнали значних територіальних змін. Окупаційна політика на загарбаній території СРСР проводилась згідно з планом "Ост". Окуповані радянські землі було розділено на три частини; тилові райони німецьких груп армій передано під управління воєнного командування, а інші підпорядковано "східному міністерству" на чолі з Розенбергом і поділено на два рейхскомісаріати—"Остланд" (Прибалтика і більша частина Білорусі) та "Україна". Західноукраїнські землі було приєднано до польського "генерал-губернаторства". Нацисти прагнули створити на завойованих ними територіях "життєвий простір для німецької нації". Місцеве населення планувалося перетворити у рабів, інтелігенцію ліквідувати. На окуповані території мали намір переселити близько 10 млн німців, а місцевих жителів передбачалося залишити близько 14 млн чол. З окупованих територій до Німеччини вивозилися продовольство, сировина та інші матеріальні цінності. Важливим елементом насадження "нового порядку" стали концентраційні табори, до яких відправляли усіх незадоволених і расово неповноцінних. В Європі налічувалося близько 30 концтаборів. Найбільші з них — Дахау, Бухенвальд, Майданек, Освенцім. На цих "фабриках смерті" було знищено мільйони людей з різних країн. Після запровадження "нових порядків" поневолені народи Європи та Азії почали боротися з окупантами.