22. Крах політики умиротворення. Провал англо-франко-радянських переговорів (літо 1939 року).

Світова економічна криза загострила міжнародні відносини. У 1931 році Японія, порушуючи рішення Вашингтонської конференції, окупувала Маньчжурію (територія Китаю). У 1935 році Італія захоплює Ефіопію, колишню суверенну державоу, члена Ліги Націй. Гітлер, прийшовши до влади, перестав виконувати умови Версальського договору. Все це створювало загрозу зламу Версальсько-Вашингтонської системи.

Колективний відсіч агресорам не виключав застосування сили проти них. Захист миру в тих умовах вимагала мужності, волі і готовності до жертв. Але сама думка про жертви для людей, які нещодавно пережили війну, здавалася жахливою.

Виявивши спільність інтересів, Німеччина, Італія і Японія почали швидке зближення. У відповідь на рішення VII конгресу Німеччина і Японія підписали в 1936 році Антикомінтернівський пакт, в 1937 році до нього приєдналася Італія. Це ще не був військовий союз. Сторони зобов'язалися інформувати один одного про діяльність Комінтерну і вести проти нього спільну боротьбу.

Забезпеченню міжнародної безпеки й боротьбі з німецькою агресією повинні були служити московські переговори між СРСР, Англією і Францією, які завершилися прийняттям проекту угоди про взаємодопомогу 12 серпня 1939 p., але проект так і не став реальною угодою, оскільки жодна зі сторін не виявляла зацікавленості, висуваючи явно неприйнятні умови.

У такій ситуації СРСР, вичерпавши всі можливості в безплідних переговорах з Великобританією і Францією про спільні дії проти агресора, був змушений піти на укладення 23 серпня запропонованого Німеччиною договору про ненапад.

23. Пакт Молотова-Ріббентропа.

Пакт Молотова-Ріббентропа — назва радянсько-німецького договору про ненапад від 23 серпня 1939 p., підписаного В. М. Молотовим і І.Ріббентропом від імені своїх урядів і держав. Існування секретного протоколу тривалий час заперечувалося радянською стороною, і тільки в кінці 1980-х років минулого століття цей факт був визнаний і став надбанням світової громадськості. Забезпеченню міжнародної безпеки й боротьбі з німецькою агресією повинні були служити московські переговори між СРСР, Англією і Францією, які завершилися прийняттям проекту угоди про взаємодопомогу 2 серпня 1939 p., але проект так і не став реальною угодою, оскільки жодна зі сторін не виявляла зацікавленості, висуваючи явно неприйнятні умови. Рішення припинити переговори з Англією і Францією і укласти з Німеччиною договір про ненапад було прийнято Сталіним і Молотовим. Обидві сторони мали різні цілі, укладаючи цей договір. Гітлер гарячково готував напад на Польщу і вважав, що цей договір виключить для Німеччини загрозу війни на два фронти в Європі, оскільки Сталін, за його розрахунками, зацікавлений в захопленні територій колишньої Російської імперії і буде прагнути отримати таку можливість завдяки договору з Німеччиною. Сталін розглядав договір як шанс здійснити свої агресивні наміри, уникнувши збройного конфлікту, і можливість готуватися до воєнних дій, які неминуче повинні будуть розпочатися. 24. Причини, характер та періодизація 2-ої світової війни.

Виділяють такі основні причини:

- Версальсько-Вашингтонська система, що встановила несправедливі кордони (ігнорування етнічного принципу) та систему економічних і політичних взаємин;

- фашистські та мілітаристські держави на чолі з Німеччиною, Італією і Японією були невдоволені Версальською системою і прагнули до нового перерозподілу світу, до захоплення колоній, джерел сировини і ринків збуту;

- підготовка СРСР до світової революції;

- неефективність Ліги націй;

- загострення суперечностей між великими державами через глибоку економічну кризу;

політика потурання агресорам.

Агресивні держави прагнули розширення власних територій, завоювання ринків збуту та джерел сировини. З їхнього боку війна була загарбницькою. Для країн, які зазнали агресії і які були окуповані, війна була справедливою. 

Другу світову війну можна розділити на кілька етапів: I. 1 вересня 1939 р.- 19 листопада 1942 р. Стратегічна ініціатива належить агресивним державам. Німеччина, Італія, Японія та їх союзники зуміли оволодіти значними територіями в Європі, Африці, Азії, Океанії. II. 19 листопада 1942 р. - 9 травня 1945 р. Стратегічна ініціатива повністю переходить до країн антигітлерівської коаліції,війська яких розгромили війська Німеччини і її союзників у Європі і змусили їх капітулювати. III. 9 травня 1945 р. - 2 вересня 1945 р. Завершення