71. Сучасне українське суспільство і проблема співвідношення субкультур

В умовах розвитку демократії в Україні та постмодернізації суспільства відбувається зниження соціального контролю, послаблення традиційного впливу соціального середовища на світогляд та поведінку молоді, що сприяє популяризації молодіжних субкультур у державі.

В Україні лише 2 % молоді перебувають в офіційно зареєстрованих молодіжних організаціях і понад 25,5 % – у неформальних угрупованнях. Представники різноманітних субкультур намагаються виразити свою індивідуальність, тому все більше підлітків у всіх країнах світу приймають ту

чи іншу субкультуру.

Субкультура – одне з базових понять культурології, яке означає систему цінностей, настанов, способів поведінки та життєвих стилів певної соціальної групи, яка відрізняється від основної, домінантної в суспільстві культури, хоча і пов’язаної з нею.

Кожен представник субкультури приймає норми, цінності, стиль життя за зразок свого існування. Однак паралельно з цим існують і зовнішні атрибути, які засвідчують належність до певного угруповання, як, наприклад, жаргон (сленг), зачіска, одяг, зовнішній вигляд тощо. Для хіпі характерне, зокрема, довге волосся, для панків – вистрижена голова зі смугою по середині, яка називається «ірокез», скінхеди своїм взуттям уважають тільки черевики фірми «Dr. Martins», а байкери не визнають черевиків і воліють ходити в шкіряних чоботах з кованою підошвою.

Поняття молодіжної субкультури теоретично нічим не відрізняється від опису субкультури загалом. Спільним є те, що учасниками молодіжних субкультур є в основному молодь.

Молодіжна субкультура – неформальні угропування, які відображають ставлення певної групи молоді до процесів у суспільстві. Угруповання мають свої цінності, які дещо відрізняються від загальноприйнятих, специфічну манеру спілкування, стиль поведінки й одягу, певний спосіб мислення та світосприйняття. Підлітків у субкультурах приваблює в основному можливість демонструвати свою позицію в соціумі.

Можна констатувати, що молодіжні субкультури як соціокультурне явище завжди були, є і будуть, тому що їхнє виникнення зумовлено об’єктивними психологічними та соціальними чинниками.

Традиційно вважається, що молодіжні субкультури відволікають молодь від вирішення суспільних та власних проблем, залучають її до нетрадиційних гуртів (малих соціальних груп). Багато людей упереджено ставиться до представників молодіжних субкультур, не знає, що більшість із них не має ні найменшого стосунку до криміналу, сексуальної розбещеності й ін. Навпаки, це звичайні в спілкуванні підлітки, більшість із них митці-початківці – музиканти, письменники, художники, обдаровані діти. Вони є противниками деяких чинних правил, тому збираються в групи, створюючи тим самим маленьку систему (зі своїм одягом та законами) на противагу системі великій.

Сьогодні щодо субкультур дещо інша думка, не таку однозначна й негативно забарвлена.

Належність до тієї чи іншої субкультури – своєрідний спосіб продемонструвати дорослим свої погляди на життя. Зазвичай бажання належати до певної субкультури з віком зникає, а відтак до цього потрібно ставитися лише як до одного з етапів життя дитини. Слід відзначити, що майже всі підлітки проходять через певні групи – гуртки, секції, неформальні рухи.

Водночас можна погодитися, що молодіжні субкультури є не лише сходинкою на шляху до індивідуального становлення молодої людини як члена міні-суспільства, не лише іспитом на здатність до адаптації в сучасних умовах виживання, на здатність до успішного становлення в чинному суспільстві. Молодіжні субкультури – своєрідний експериментальний майданчик кожного суспільства, яке дозволяє собі їх мати. У результаті цього з’являються пробні культурні моделі, які й становлять певний ціннісний досвід для всього людства та можуть увійти до складу майбутньої культури певного соціуму.