- •18. Меценатська діяльність Івана Мазепи
- •21. Мислитель Григорій Сковорода
- •22. «Повість минулих літ» - найвизначніша пам’ятка літописання Русі-України
- •23. Культурне життя в Україні доби революції 1917-1921 рр.
- •24. Микола Гоголь – останній «малоросійський» геній
- •25. Культурне життя Русі – України в 13- першій половині 16 ст.
- •Початок українського друкарства.
- •3. Усна народна творчість
- •Архітектура
- •Образотворче мистецтво
- •26. Українці в умовах становлення та розвитку радянської культури. Проблема ідентичності
- •33. Перший професійний історик України Микола Костомаров.
- •34. Реформація та Контрреформація в Європі та їхній вплив на культуру українства.
- •35. Українська література і театр в умовах радянського мистецького життя
- •36. Життя і творчість Пантелеймона Куліша.
- •37. Украънське культурно-національне відродження 2 половини хvi – 1 пол. Хvii ст.. Діяльність в.-к. Острозького та інших меценатів.
- •38. Спілки 1920-1930-х років в Україні та їхній вплив на українське мистецтво
- •39. Перший укр. Політолог Михайло Драгоманов
- •40. Пересопницьке Євангеліє та Острозька Біблія - досконалі зразки релігійного тексту та друкарського мистецтва 16 ст.
- •41. Етика й естетика радянського тоталітаризму в україні.
- •45. Феномен Івана Франка
- •46. Військове мистецтво козаків.
- •47. Національна складова трансформації української культури на радянський манер. Шістедесятники.
- •48. Худонжня творчість Миколи Пимоненка, Сергія Васильківського, Івана Іжакевича, Івана Труша.
- •53. Історія радянської повсякденності: звичаї, манери, побутові практики
- •54. Михайло Грушевський і його внесок до національної культури українців
- •55. Українська культура середини – другої половини XVIII ст.
- •56. Історія української церкви хх ст у постатях: Іван Огієнко, Андрій Шептицький, Йосип Сліпий
- •57. Пам’ятники б.Хм (Микешин) та г. Сковороді ( Кавалерідзе)
- •58. Троїцький собор у Новомосковську.
- •60. О. Довженко і його культурна спадщина. Проблема бюрократичного тиску на культуру.
- •61. Початки модерного культурно - національного відродження України.
- •62. Українці на зламі культурних епох ( рубіж хх – ххі століття). Оксана Забужко.
- •63. Творчість о.Мурашка, м. Бурачека в контексті української та європейської культури.
- •64. Українські романтики кінця хvііі- першої половини хіх століття.
- •65 Українська освіта і наука, преса та радіо, театр і кіно, образотворче мистецтсво, спорт у 1990-ті роки – поч. Ххі ст. Видатні українські спортсмени сучасності.
- •66. Творчість українських митців – зачинателів нових течій у світовому мистецтві: к. Малевич, м. Бойчук.
- •70. Українська культура 19 ст. Між західництвом і слов*янофільством
- •71. Сучасне українське суспільство і проблема співвідношення субкультур
- •73. Структура укр. Культури на етапі переходу від традиційного до модерного суспільства (19-поч.20ст.)
- •75. Феномен Ліни Костенко
71. Сучасне українське суспільство і проблема співвідношення субкультур
В умовах розвитку демократії в Україні та постмодернізації суспільства відбувається зниження соціального контролю, послаблення традиційного впливу соціального середовища на світогляд та поведінку молоді, що сприяє популяризації молодіжних субкультур у державі.
В Україні лише 2 % молоді перебувають в офіційно зареєстрованих молодіжних організаціях і понад 25,5 % – у неформальних угрупованнях. Представники різноманітних субкультур намагаються виразити свою індивідуальність, тому все більше підлітків у всіх країнах світу приймають ту
чи іншу субкультуру.
Субкультура – одне з базових понять культурології, яке означає систему цінностей, настанов, способів поведінки та життєвих стилів певної соціальної групи, яка відрізняється від основної, домінантної в суспільстві культури, хоча і пов’язаної з нею.
Кожен представник субкультури приймає норми, цінності, стиль життя за зразок свого існування. Однак паралельно з цим існують і зовнішні атрибути, які засвідчують належність до певного угруповання, як, наприклад, жаргон (сленг), зачіска, одяг, зовнішній вигляд тощо. Для хіпі характерне, зокрема, довге волосся, для панків – вистрижена голова зі смугою по середині, яка називається «ірокез», скінхеди своїм взуттям уважають тільки черевики фірми «Dr. Martins», а байкери не визнають черевиків і воліють ходити в шкіряних чоботах з кованою підошвою.
Поняття молодіжної субкультури теоретично нічим не відрізняється від опису субкультури загалом. Спільним є те, що учасниками молодіжних субкультур є в основному молодь.
Молодіжна субкультура – неформальні угропування, які відображають ставлення певної групи молоді до процесів у суспільстві. Угруповання мають свої цінності, які дещо відрізняються від загальноприйнятих, специфічну манеру спілкування, стиль поведінки й одягу, певний спосіб мислення та світосприйняття. Підлітків у субкультурах приваблює в основному можливість демонструвати свою позицію в соціумі.
Можна констатувати, що молодіжні субкультури як соціокультурне явище завжди були, є і будуть, тому що їхнє виникнення зумовлено об’єктивними психологічними та соціальними чинниками.
Традиційно вважається, що молодіжні субкультури відволікають молодь від вирішення суспільних та власних проблем, залучають її до нетрадиційних гуртів (малих соціальних груп). Багато людей упереджено ставиться до представників молодіжних субкультур, не знає, що більшість із них не має ні найменшого стосунку до криміналу, сексуальної розбещеності й ін. Навпаки, це звичайні в спілкуванні підлітки, більшість із них митці-початківці – музиканти, письменники, художники, обдаровані діти. Вони є противниками деяких чинних правил, тому збираються в групи, створюючи тим самим маленьку систему (зі своїм одягом та законами) на противагу системі великій.
Сьогодні щодо субкультур дещо інша думка, не таку однозначна й негативно забарвлена.
Належність до тієї чи іншої субкультури – своєрідний спосіб продемонструвати дорослим свої погляди на життя. Зазвичай бажання належати до певної субкультури з віком зникає, а відтак до цього потрібно ставитися лише як до одного з етапів життя дитини. Слід відзначити, що майже всі підлітки проходять через певні групи – гуртки, секції, неформальні рухи.
Водночас можна погодитися, що молодіжні субкультури є не лише сходинкою на шляху до індивідуального становлення молодої людини як члена міні-суспільства, не лише іспитом на здатність до адаптації в сучасних умовах виживання, на здатність до успішного становлення в чинному суспільстві. Молодіжні субкультури – своєрідний експериментальний майданчик кожного суспільства, яке дозволяє собі їх мати. У результаті цього з’являються пробні культурні моделі, які й становлять певний ціннісний досвід для всього людства та можуть увійти до складу майбутньої культури певного соціуму.