- •18. Меценатська діяльність Івана Мазепи
- •21. Мислитель Григорій Сковорода
- •22. «Повість минулих літ» - найвизначніша пам’ятка літописання Русі-України
- •23. Культурне життя в Україні доби революції 1917-1921 рр.
- •24. Микола Гоголь – останній «малоросійський» геній
- •25. Культурне життя Русі – України в 13- першій половині 16 ст.
- •Початок українського друкарства.
- •3. Усна народна творчість
- •Архітектура
- •Образотворче мистецтво
- •26. Українці в умовах становлення та розвитку радянської культури. Проблема ідентичності
- •33. Перший професійний історик України Микола Костомаров.
- •34. Реформація та Контрреформація в Європі та їхній вплив на культуру українства.
- •35. Українська література і театр в умовах радянського мистецького життя
- •36. Життя і творчість Пантелеймона Куліша.
- •37. Украънське культурно-національне відродження 2 половини хvi – 1 пол. Хvii ст.. Діяльність в.-к. Острозького та інших меценатів.
- •38. Спілки 1920-1930-х років в Україні та їхній вплив на українське мистецтво
- •39. Перший укр. Політолог Михайло Драгоманов
- •40. Пересопницьке Євангеліє та Острозька Біблія - досконалі зразки релігійного тексту та друкарського мистецтва 16 ст.
- •41. Етика й естетика радянського тоталітаризму в україні.
- •45. Феномен Івана Франка
- •46. Військове мистецтво козаків.
- •47. Національна складова трансформації української культури на радянський манер. Шістедесятники.
- •48. Худонжня творчість Миколи Пимоненка, Сергія Васильківського, Івана Іжакевича, Івана Труша.
- •53. Історія радянської повсякденності: звичаї, манери, побутові практики
- •54. Михайло Грушевський і його внесок до національної культури українців
- •55. Українська культура середини – другої половини XVIII ст.
- •56. Історія української церкви хх ст у постатях: Іван Огієнко, Андрій Шептицький, Йосип Сліпий
- •57. Пам’ятники б.Хм (Микешин) та г. Сковороді ( Кавалерідзе)
- •58. Троїцький собор у Новомосковську.
- •60. О. Довженко і його культурна спадщина. Проблема бюрократичного тиску на культуру.
- •61. Початки модерного культурно - національного відродження України.
- •62. Українці на зламі культурних епох ( рубіж хх – ххі століття). Оксана Забужко.
- •63. Творчість о.Мурашка, м. Бурачека в контексті української та європейської культури.
- •64. Українські романтики кінця хvііі- першої половини хіх століття.
- •65 Українська освіта і наука, преса та радіо, театр і кіно, образотворче мистецтсво, спорт у 1990-ті роки – поч. Ххі ст. Видатні українські спортсмени сучасності.
- •66. Творчість українських митців – зачинателів нових течій у світовому мистецтві: к. Малевич, м. Бойчук.
- •70. Українська культура 19 ст. Між західництвом і слов*янофільством
- •71. Сучасне українське суспільство і проблема співвідношення субкультур
- •73. Структура укр. Культури на етапі переходу від традиційного до модерного суспільства (19-поч.20ст.)
- •75. Феномен Ліни Костенко
63. Творчість о.Мурашка, м. Бурачека в контексті української та європейської культури.
Олекса́ндр Олекса́ндрович Мура́шко (*26 серпня (7 вересня) 1875, Київ — †14 червня 1919, Київ) — український живописець, педагогі громадський діяч. Племінник Миколи Мурашка (1844—1909) — українського художника і педагога.
Восени 1894 року Олександр Мурашко вступає до Вищого художнього училища при Петербурзькій Академії, а в 1896 стає студентом майстерні Іллі Рєпіна, кумира петербурзької молоді. Мурашко зі своїми товаришами Борисом Кустодієвим (1878—1927), Філіпом Малявіним (1869—1940), навчалисягуманістичним ідеалам його мистецтва, наслідували принципам його живописних методів — вільній манері письма з її пастозним розмашистим мазком і пластичною проробкою форми.
Під впливом Рєпіна сформувався талант Мурашка-портретиста, про що свідчать його ранні, відмічені високим рівнем професіоналізму, твори. Одним з них є портрет Миколи Петрова, в якому глибина психологічного трактування поєднана з динамізмом композиції.
Париж і Мюнхен — два найбільші художні центри Європи початку ХХ століття, один з яких представляв мистецтво імпресіонізму і постімпресіонізму та свій варіант арт нуво, а другий — модерну. Перебуваючи за кордоном у 1901—03 роках, Мурашко, безперечно, відчув їхній вплив. Втім, потрапивши до Парижу, він в першу чергу відвідує Лувр, де уважно вивчає твори іспанця Веласкеса (1599—1660): його симпатії все ще на боці старих майстрів.
Поступово під впливом безпосередньо вражень від особливостей життя і побуту міста, від побаченого в музеях, на виставках, в живопису Мурашка з'являються певні новації, які походять від основ імпресіонізму.
Художник прагне до більшої витонченості тональних переходів, передачі рефлексів вечірнього штучного освітлення, яке створює виразні світові ефекти. Розуміючи, що «Париж — прекрасне місце для загального розвитку, а не для роботи», майстер вирушає до Мюнхену, з його по-німецьки діловим художнім життям. В Німеччині він серйозно займається вдосконаленням свого малюнку, а також знайомиться з роботами представників мюнхенської сецесії.
Вже під час перебування у Франції Мурашко намагається використовувати певні прийоми стилю модерн — в композиції, в формотворенні кольорових мас і лінійних ритмів. Йому імпонують естетичні принципи цього стилю, прагнення повернути втрачену імпресіоністами пластичну матеріальність живопису. Але Мурашко залишається далеким від образної штучності модерну, його міфологічно-символічних алегорій. Художник знаходить свою дещицю умовності в реальності. За його узагальненнями завжди стоїть живий, невигаданий світ.
1904 року Мурашко повертається до Петербурга. Опинившись в звичному для себе середовищі, багато працює, прагнучи на практиці закріпити все те, що вже пройшов, і знайти те нове, що могло б ствердити власні позиції. Таким новим твором стає для художника картина «Карусель» (1906), яка принесла Мурашкові світове визнання: представлена на Х Мюнхенській міжнародній виставці, вона отримала золоту медаль. Художник отримує запрошення із столиць і міст Європи — Берліна, Відня, Парижа, Амстердама, Мюнхен, Венеції.Персональну виставку з 25 робіт Мурашко експонував в Берліні, Кельні, Дюссельдорфі (1909). В 1911—12 роках художник брав участь у виставках мюнхенського «Сецесіону». Твори українського митця користувалися незмінним успіхом в Європі, їх відзначала художня критика, друкували журнали. Картина ж «Карусель» була придбана з самої виставки для Музею образотворчих мистецтв Будапешта.
Ескіз до картини «Карусель» (1906) зберігає Національний художній музей України.
Визнання Олександра Мурашка стало визнанням не лише окремого художника, а й його Батьківщини. Завдяки Мурашку українське мистецтво вийшло зі стану вузько національного, провінційного, талант митця підняв його до західноєвропейського рівня, а його твори були долучені до контексту світового художнього процесу. Твори Олександра Мурашка зберігаються в музеях України, Угорщини, Білорусі, Росії, Азербайджану.
Мико́ла Григо́рович Бура́чек (* 4 березня (16 березня за новим стилем) 1871, Летичів, нині Хмельницької області — † 12 серпня 1942,Харків) — український живописець, письменник, мистецтвознавець. Заслужений діяч мистецтв УРСР (1941). Навчався в Кам'янець-Подільській чоловічій гімназії (малювання йому викладав Іван Васьков), у 1905—1910 роках у Краківській академії образотворчих мистецтв (у класі Яна Станіславського), у 1910—1912 роках — у Парижі.
Один із засновників і викладачів (1917—1921) Української академії мистецтв. У 1918—1921 роках — викладач Київського інституту театрального мистецтва, від 1925 року — директор Харківського художнього технікуму, від 1927 року — професор Харківського художнього інституту.
Оформлення театральних вистав
«По дорозі в казку» Олександра Олеся (1918, Київ).
«Дай серцю волю, заведе в неволю» Марка Кропивницького (1936, Харків).
"Сорочинський ярмарок" М. Старицького за М. Гоголем. Сталінський драматичний театр, 1937. Реж. П.Т.Ковтунеко.
«Наймичка» Івана Карпенка-Карого (1938, Донецьк).
Публікації
Дослідник мистецької спадщини Тараса Шевченка. Видав книги:
«Моє життя» (Київ, 1937).
«Великий народний художник Т. Г. Шевченко» (Київ, 1939).
Твори Бурачека позначені впливом імпресіонізму. У кращих творах передано поетичність природи України.
«Сутінки» (1890).
«На Дніпрі в сутінки» (1898).
«Подвір'я взимку» (1911).
«Соняшники» (1914).
«Дахи Софійського собору в Києві» (1917).
«Дніпро. Хмари насуваються» (1934).
«Ранок на Дніпрі» (1934).
«Колгоспне жито» (1935).