- •18. Меценатська діяльність Івана Мазепи
- •21. Мислитель Григорій Сковорода
- •22. «Повість минулих літ» - найвизначніша пам’ятка літописання Русі-України
- •23. Культурне життя в Україні доби революції 1917-1921 рр.
- •24. Микола Гоголь – останній «малоросійський» геній
- •25. Культурне життя Русі – України в 13- першій половині 16 ст.
- •Початок українського друкарства.
- •3. Усна народна творчість
- •Архітектура
- •Образотворче мистецтво
- •26. Українці в умовах становлення та розвитку радянської культури. Проблема ідентичності
- •33. Перший професійний історик України Микола Костомаров.
- •34. Реформація та Контрреформація в Європі та їхній вплив на культуру українства.
- •35. Українська література і театр в умовах радянського мистецького життя
- •36. Життя і творчість Пантелеймона Куліша.
- •37. Украънське культурно-національне відродження 2 половини хvi – 1 пол. Хvii ст.. Діяльність в.-к. Острозького та інших меценатів.
- •38. Спілки 1920-1930-х років в Україні та їхній вплив на українське мистецтво
- •39. Перший укр. Політолог Михайло Драгоманов
- •40. Пересопницьке Євангеліє та Острозька Біблія - досконалі зразки релігійного тексту та друкарського мистецтва 16 ст.
- •41. Етика й естетика радянського тоталітаризму в україні.
- •45. Феномен Івана Франка
- •46. Військове мистецтво козаків.
- •47. Національна складова трансформації української культури на радянський манер. Шістедесятники.
- •48. Худонжня творчість Миколи Пимоненка, Сергія Васильківського, Івана Іжакевича, Івана Труша.
- •53. Історія радянської повсякденності: звичаї, манери, побутові практики
- •54. Михайло Грушевський і його внесок до національної культури українців
- •55. Українська культура середини – другої половини XVIII ст.
- •56. Історія української церкви хх ст у постатях: Іван Огієнко, Андрій Шептицький, Йосип Сліпий
- •57. Пам’ятники б.Хм (Микешин) та г. Сковороді ( Кавалерідзе)
- •58. Троїцький собор у Новомосковську.
- •60. О. Довженко і його культурна спадщина. Проблема бюрократичного тиску на культуру.
- •61. Початки модерного культурно - національного відродження України.
- •62. Українці на зламі культурних епох ( рубіж хх – ххі століття). Оксана Забужко.
- •63. Творчість о.Мурашка, м. Бурачека в контексті української та європейської культури.
- •64. Українські романтики кінця хvііі- першої половини хіх століття.
- •65 Українська освіта і наука, преса та радіо, театр і кіно, образотворче мистецтсво, спорт у 1990-ті роки – поч. Ххі ст. Видатні українські спортсмени сучасності.
- •66. Творчість українських митців – зачинателів нових течій у світовому мистецтві: к. Малевич, м. Бойчук.
- •70. Українська культура 19 ст. Між західництвом і слов*янофільством
- •71. Сучасне українське суспільство і проблема співвідношення субкультур
- •73. Структура укр. Культури на етапі переходу від традиційного до модерного суспільства (19-поч.20ст.)
- •75. Феномен Ліни Костенко
46. Військове мистецтво козаків.
Особливості військо́во́го мисте́цтва козакі́в пов'язані з тими жорстокими умовами, за яких зародилося й формувалося Військо Запорозьке. З одного боку, козаки жили в стані постійної бойової готовності до відсічі нападу кочівників. З іншого — вони не могли сподіватися на сприяння й підтримку держави. Козак зазвичай володів усіма способами ведення бою та різною зброєю. Хоча, звичайно, окремі вояки відзначалися особливою майстерністю в тому чи іншому виді військового мистецтва.
Українське козацтво не мало окремих родів військ. Козак був універсальним вояком. Він зазвичай володів усіма способами ведення бою та різною зброєю. Хоча, звичайно, окремі козаки відзначалися особливою майстерністю в тому чи іншому виді військового мистецтва.
Запорозька Січ виникла й розвивалася в тому регіоні, де в сутичках між сторонами, що ворогують, переважно брали участь озброєні вершники. Однак козацтво не мало достатніх матеріальних статків для утримання чисельної кінноти. Тому козаки виробляли власні бойові прийоми, щоб урівноважити свої військові можливості з ворожими.
Ударну силу козацького війська становила піхота. Її бойовий успіх досягався або за рахунок раптової атаки, або веденням щільного рушнично-артилерійського вогню. Козацькі піхотинці, на відміну від європейських вояків, не поділялися на тих, хто володів вогнепальною або холодною зброєю. До речі, у Європі до Тридцятирічної війни піхотинці-стрільці (аркебузьєри, мушкетери) вважалися допоміжними частинами. А в козаків вогнепальна зброя застосовувалася як основний вид озброєння. Це були рушниці, аркебузи, мушкети, гаківниці, яничарки тощо, а кіннотники мали ще й пістолі.
Козаки влучно стріляли з луків, прикриваючи стрільців під час перезаряджання ними вогнепальної зброї.
Легка кіннота використовувалася як допоміжне військо. На неї покладалася розвідка, переслідування, рейди в тили ворога, флангові атаки, заманювання супротивники в пастки.
Під час атаки застосовувалася лава — наступ півколом, що давало можливість вести бойові дії проти ворога не лише з фронту, а й охоплювали його з флангів і навіть заходили в тил.
Однією з переваг козацького війська було бездоганне володіння саперною справою. Козаки вміли швидко та якісно будувати міцні укріплення безпосередньо під час бою. З огляду на чисельну перевагу ворога це часто було питання життя чи смерті. Польські та європейські наймані інженери не приховували свого захоплення фортифікаційними спорудами козаків.
Ведучи воєнні дії в зоні степу й лісостепу козаки застосовували особливий спосіб утворення табору з возів. Це було чотирикутне рухоме укріплення, що складається з кількох рядів возів, зчеплених між собою. Усередині такої «рухомої фортеці» розміщувалося козацьке військо. За потреби вози засипали землею або вкопували в ґрунт, створюючи в такий спосіб оборонний вал. Довкола для швидкого й непомітного переміщення козаки копали шанці (окопи), готували для ворога пастки — «вовчі ями» із загостреним кіллям на дні.
Високий рівень на Запорожжі мала сторожова й розвідувальна служби. Запорожці створили оригінальну систему сигналізації. Вона складалася з «маяків», або «фігур», які утворювали своєрідний світловий телеграф. Щойно помітивши ворога, козаки запалювали перший маяк, що стояв на кордоні, за ним спалахував другий, третій… Чорний густий дим та яскравий вогонь попереджали населення про наближення загарбників.
Запорозькі козаки зарекомендували себе як славні моряки. Вони будували човни-чайки на 50 — 70 чи на 20 — 30 вояків. На великих установлювали 4 — 6 гармат, на малих — 1 — 2. До бортів прикріплювати пояси з очерету, які під час бурі утримували човни на хвилях, як поплавки, а в бою вони були додатковим захистом від ворожих стріл і куль.
У відкритому морі козаки намагалися наблизитися до ворога непомітно або вночі, або з боку сонця. Відтак вони брали вороже судно на абордаж. У морських битвах козаки сміливо атакували як окремі кораблі, так і турецькі флотилії, часто здобуваючи перемогу.