- •Юриспруденція та її склад.
- •Поняття та мета загальнотеоретичної юриспруденції.
- •Фундаментальний характер загальнотеоретичної юриспруденції.
- •Предмет загальнотеоретичної юриспруденції.
- •Первинне та похідне виникнення держави.
- •Ознаки соціальних норм та їх різновиди.
- •Правове регулювання та його особливості.
- •Догма права та її складові.
- •Поняття та види принципів права.
- •Основні властивості права.
- •Аксіоматичні засади (постулати) права.
- •Парадигми праворозуміння. Основні типи праворозуміння.
- •Ціннісно-нормативне праворозуміння.
- •Інтегративне право розуміння
- •Співвідношення права і держави: етатистський та ліберальний підходи.
- •Принципи формування державної влади та її базові ресурси.
- •Інституалізація державної влади та механізм держави.
- •Класифікація правових норм.
- •Класифікація джерел права.
- •Священні тексти як джерело права.
- •Судовий прецедент як джерело права.
- •Звичай як джерело права.
- •Правова доктрина як джерело права.
- •Нормативно-правовий договір як джерело права.
- •Нормативно-правовий акт як джерело права.
- •Система права та її компоненти.
- •Поняття галузі права та їх класифікація.
- •Інститути права та їх особливості.
- •Форми систематизації законодавства.
- •Поняття та ознаки правовідносин.
- •Поняття правосвідомості та її структура.
- •Правова культура та її рівні.
- •Механізм дії права та його складові.
- •Юридичний процес та юридична процедура.
- •Поняття та форми реалізації права.
- •Поняття кодифікації законодавства та її види.
- •Суб'єкт права та суб'єкт правовідносин.
- •Поняття та зміст правосуб'єктності.
- •Фізичні та юридичні особи.
- •Об'єкти правовідносин
- •Поняття та зміст суб'єктивного права
- •Поняття та зміст юридичного обов'язку.
- •Юридичні факти та їх класифікація.
- •Поняття та види фактичних складів.
- •Правова культура особистості та її структура.
- •Правова культура суспільства та її складові.
- •Правова соціалізація та правове виховання
- •Завдання та система правового виховання.
- •Загальносоціальні та спеціальні функції права.
- •Соціальні чинники формування права.
- •Форми та види правотворчості.
- •Принципи і функції правотворчості.
- •Поняття та ознаки юридичного процесу.
- •Види юридичного процесу.
- •Сфери дії правової норми.
- •Предметна дія правової норми.
- •Темпоральна дія правової норми.
- •Просторова дія правової норми.
- •Персональна дія правової норми.
- •Застосування права як засіб забезпечення реалізації права.
- •Ідеологія застосування права.
- •Типове та нетипове застосування права.
- •Акти застосування права: поняття та види.
- •Поняття та призначення тлумачення права.
- •Тлумачення як з'ясування права.
- •Тлумачення як роз'яснення права.
- •Офіційне тлумачення права та його види.
- •Правова система та її компоненти.
- •Класифікація правових систем.
- •Поняття правового стилю. Правові сім'ї сучасного світу.
- •Цінності права та правові цінності.
- •Інструментальна цінність права.
- •Соціальна цінність права.
- •Особистісна цінність права.
- •Право як цінність культури та цивілізації.
- •Верховенство права у системі правових цінностей.
- •Поняття та види правової поведінки.
- •Правомірна поведінка. Типологія правомірної поведінки.
- •Правопорушення, його ознаки та види.
- •Зловживання правом.
- •Об'єктивно-протиправна поведінка.
- •Поняття та ознаки юридичної відповідальності.
- •Види юридичної відповідальності.
- •Поняття та основні вимоги законності.
- •Поняття та атрибути правового порядку.
- •Образ держави та поняття держави.
- •Сучасна та досучасна держава.
- •Атрибути та ознаки держави.
- •Типологія держави.
- •Ціннісна характеристика держави.
- •Поняття державної території та її склад.
- •Поняття держави та державності.
- •Зміст поняття форма держави.
- •Статика та динаміка держави.
- •Державний та політичний режими.
- •Взаємодія держави та громадянського суспільства.
- •Поняття та класифікація функцій держави.
- •Функції держави та державна політика.
- •Номенклатура функцій сучасної держави.
- •Форми здійснення функцій держави.
- •Поняття та ознаки правової держави.
- •Співвідношення правової та конституційної держави.
- •Соціальна держава, її ознаки і функції.
- •Правова держава та верховенство права.
- •Вплив глобалізації на розвиток права та держави.
Правова культура та її рівні.
Правова культура — це певний характер і рівень творчої діяльності особистості, у процесі якої
вона здобуває і розвиває свої правові знання, уміння, навички. Нарешті, правова культура виступає
як результат діяльності у сфері права. Отже, правова культура є ступенем і характером правового
розвитку особистості.
Правова культура складається з таких елементів:
1) системи правових норм як особливих правил поведінки, які зовні виражені у вигляді певних
нормативноправових актів (їх рівень зумовлює рівень правової культури);
2) сукупності правовідносин, тобто суспільних відносин, врегульованих за допомогою правових норм;
3) всієї сукупності суб'єктів права;
4) високого рівня правосвідомості;
5) режиму законності і правопорядку.
Правова культура поділяється на види за наступними критеріями:
1. За суб'єктним складом: правова культура суспільства — охоплює всі правові явища у динаміці
їх розвитку, характеризується та визначається станом загальної культури населення, якістю
національного законодавства, існуванням гарантій захисту прав і свобод людини і громадянина,
рівнем правосвідомості, станом правопорядку, законності та юридичної практики; правова культура
окремих колективів або соціальних груп є своєрідним поєднанням правової культури суспільства та
правової культури окремих осіб, які утворюють ці колективи, правова культура особи є похідною від
правової культури суспільства, залежить від досвіду особи, рівня її освіти, наявності правових навичок і
правомірної поведінки. Відповідно правова культура особи складається з правової свідомості, правових
знань, правових переконань, правової поведінки, діяльності з реалізації норм права, правових почуттів
та передбачає її соціальноправову активність, нетерпимість до протиправної діяльності.
2. За рівнями та глибиною пізнання правових явищ: побутова (характеризується невисоким рівнем
узагальнення правових знань, які використовуються особами у повсякденному житті, в міру реалізації
суб'єктивних прав і виконання юридичних обов'язків), професійна (притаманна особам які спеціально
займаються правовою діяльністю, мають глибоке знання законодавства, правильне розуміння
принципів права і механізму правового регулювання, професійне ставлення до права і практики його
застосування); теоретична (як сукупність наукових знань про сутність права, механізм правового
регулювання) виникає у науковцівправознавців. Ці різновиди правової культури формуються в процесі
правового виховання населення шляхом набуття позитивних уявлень, поглядів, цінностей, почуттів та
емоцій.
3. За характером існування правової культури: відкрита, тобто така, що взаємодіє з іншими правовими
культурами, сприймаючи її надбання; закрита — та, що уникає взаємодії з іншими правовими
культурами, обмежуючись власними надбаннями як єдино вірними.
4. За характером прояву: зовнішня правова культура, змістом якої є юридична діяльність та її наслідки;
внутрішня — особисті переконання, почуття та уявлення про правові категорії.
Основні напрями оволодіння суб'єктами суспільних відносин правовими цінностями, які з'явились в
результаті розвитку суспільства, в галузі права є функціями правової культури. Розрізняють наступні
функції:
1. Пізнавальна — спрямована на оволодіння особою правовими знаннями, формування власних
переконань з метою вірного їх застосування у практичній діяльності та набуття навичок правового
мислення.
2. Регулятивна — забезпечує відповідність поведінки особи правовим приписам на підставі отриманих
правових знань і відповідних правових переконань особи чи колективу.
3. Цінніснонормативна — спрямована на визначення стану законності і правопорядку в державі з точки
зору реалізації суб'єктами правових відносин чинного законодавства.
4. Комунікативна — дає змогу особі на підставі набутих знань зорієнтуватися у правовому просторі з
метою забезпечення безконфліктного співіснування з іншими суб'єктами.
5. Прогностична — дозволяє прогнозувати розвиток чинного законодавства, правових інститутів у
державі.
6. Виховна — забезпечує свідоме та поважне ставлення особи до вимог чинного законодавства.
Правова культура як одне з надбань людства має постійно вдосконалюватись з метою забезпечення
гармонійного та прогресивного розвитку суспільства та окремих осіб. І навпаки — прогресивний
розвиток суспільства безпосередньо впливає на рівень його правової культури. Складовими даного
прогресу є створення та охорона правових цінностей, що збагачують особу, як і інших цінностей
в суспільстві; правових норм, що забезпечують безконфліктне існування суспільства; запобігання
протиправній діяльності суб'єктів суспільних відносин тощо.