- •Юриспруденція та її склад.
- •Поняття та мета загальнотеоретичної юриспруденції.
- •Фундаментальний характер загальнотеоретичної юриспруденції.
- •Предмет загальнотеоретичної юриспруденції.
- •Первинне та похідне виникнення держави.
- •Ознаки соціальних норм та їх різновиди.
- •Правове регулювання та його особливості.
- •Догма права та її складові.
- •Поняття та види принципів права.
- •Основні властивості права.
- •Аксіоматичні засади (постулати) права.
- •Парадигми праворозуміння. Основні типи праворозуміння.
- •Ціннісно-нормативне праворозуміння.
- •Інтегративне право розуміння
- •Співвідношення права і держави: етатистський та ліберальний підходи.
- •Принципи формування державної влади та її базові ресурси.
- •Інституалізація державної влади та механізм держави.
- •Класифікація правових норм.
- •Класифікація джерел права.
- •Священні тексти як джерело права.
- •Судовий прецедент як джерело права.
- •Звичай як джерело права.
- •Правова доктрина як джерело права.
- •Нормативно-правовий договір як джерело права.
- •Нормативно-правовий акт як джерело права.
- •Система права та її компоненти.
- •Поняття галузі права та їх класифікація.
- •Інститути права та їх особливості.
- •Форми систематизації законодавства.
- •Поняття та ознаки правовідносин.
- •Поняття правосвідомості та її структура.
- •Правова культура та її рівні.
- •Механізм дії права та його складові.
- •Юридичний процес та юридична процедура.
- •Поняття та форми реалізації права.
- •Поняття кодифікації законодавства та її види.
- •Суб'єкт права та суб'єкт правовідносин.
- •Поняття та зміст правосуб'єктності.
- •Фізичні та юридичні особи.
- •Об'єкти правовідносин
- •Поняття та зміст суб'єктивного права
- •Поняття та зміст юридичного обов'язку.
- •Юридичні факти та їх класифікація.
- •Поняття та види фактичних складів.
- •Правова культура особистості та її структура.
- •Правова культура суспільства та її складові.
- •Правова соціалізація та правове виховання
- •Завдання та система правового виховання.
- •Загальносоціальні та спеціальні функції права.
- •Соціальні чинники формування права.
- •Форми та види правотворчості.
- •Принципи і функції правотворчості.
- •Поняття та ознаки юридичного процесу.
- •Види юридичного процесу.
- •Сфери дії правової норми.
- •Предметна дія правової норми.
- •Темпоральна дія правової норми.
- •Просторова дія правової норми.
- •Персональна дія правової норми.
- •Застосування права як засіб забезпечення реалізації права.
- •Ідеологія застосування права.
- •Типове та нетипове застосування права.
- •Акти застосування права: поняття та види.
- •Поняття та призначення тлумачення права.
- •Тлумачення як з'ясування права.
- •Тлумачення як роз'яснення права.
- •Офіційне тлумачення права та його види.
- •Правова система та її компоненти.
- •Класифікація правових систем.
- •Поняття правового стилю. Правові сім'ї сучасного світу.
- •Цінності права та правові цінності.
- •Інструментальна цінність права.
- •Соціальна цінність права.
- •Особистісна цінність права.
- •Право як цінність культури та цивілізації.
- •Верховенство права у системі правових цінностей.
- •Поняття та види правової поведінки.
- •Правомірна поведінка. Типологія правомірної поведінки.
- •Правопорушення, його ознаки та види.
- •Зловживання правом.
- •Об'єктивно-протиправна поведінка.
- •Поняття та ознаки юридичної відповідальності.
- •Види юридичної відповідальності.
- •Поняття та основні вимоги законності.
- •Поняття та атрибути правового порядку.
- •Образ держави та поняття держави.
- •Сучасна та досучасна держава.
- •Атрибути та ознаки держави.
- •Типологія держави.
- •Ціннісна характеристика держави.
- •Поняття державної території та її склад.
- •Поняття держави та державності.
- •Зміст поняття форма держави.
- •Статика та динаміка держави.
- •Державний та політичний режими.
- •Взаємодія держави та громадянського суспільства.
- •Поняття та класифікація функцій держави.
- •Функції держави та державна політика.
- •Номенклатура функцій сучасної держави.
- •Форми здійснення функцій держави.
- •Поняття та ознаки правової держави.
- •Співвідношення правової та конституційної держави.
- •Соціальна держава, її ознаки і функції.
- •Правова держава та верховенство права.
- •Вплив глобалізації на розвиток права та держави.
Звичай як джерело права.
Правовий звичай — це одне з джерел права, звичаєве право — це
окремий вид позитивного права, що складається з правових звичаїв. Звичаєве
право є первісна форма позитивного права. Тривалий час воно було єдиним
видом права, аж до появи писемності і появи нового виду права — закону, або
писаного права. Проте, тривалий час звичай не визнавався самостійним
джерелом права. Тільки теоретики так званої “історичної школи права”, яка
існувала в XIX столітті, переконливо довели важливість і значення правового
звичаю як джерела права. Вони ж підкреслили головну відмінність звичаєвого
права і закону. Творцем першого є не держава, а саме суспільство, його
основою є правова свідомість широких народних мас. Отже, характерними
ознаками звичаєвого права є, по-перше, те, що правові норми звичаєвого права,
або правові звичаї творяться без прямого наказу з боку держави чи її органів; по-
друге, звичаєве право є право неписане. Щодо останньої ознаки, то зрозуміло,
що і норми звичаєвого права можуть бути записані і дійсно записуються, але
факт запису, матеріальної фіксації, не буде для цього права істотним, бо воно
діє не тому, що записане, а тому, що воно визнається правом у масовій
свідомості і масово виконується. Проблема звичаєвого права є однією з
найскладніших і слабо розроблених проблем у правознавстві. Звичаєве право не
приведене до стрункої системи; не встановлено меж фактичної чинності
правових звичаїв; не проведено більш-менш чіткого розмежування поміж
правовим звичаєм та звичаєм побутовим, немає також одностайності і щодо
самого походження та характерних рис звичаєвого права. В цілому ж, можна
дата таке визначення правового звичаю — це норма позитивного права, що
виникла самостійно, без державно-владної волі чи санкції з боку держави, з
правосвідомості всього народу або певних суспільних груп та набула
юридичної сили в результаті тривалого застосування її, як обов'язкової. На
нинішній день правовий звичай має доволі обмежене коло застосування. Це
пояснюється двома причинами. По-перше, цілий ряд правових звичаїв
знаходять своє закріплення у чинному законодавстві і перестають відігравати
роль власне правового звичаю, перетворюючись в норми права, закріплені в
нормативно-правових актах. По-друге, при розвинутій законодавчій системі
потреба правового регулювання реально існуючих правових відносин
оперативно знаходить відповідну реакцію з боку законодавчаї влади, не даючи
можливості сформуватися правовому звичаю. На сьогоднішній день правовий
звичай в Україні, до певної міри, застосовується у цивільно-правових
відносинах, в морському праві тощо. Звичай має більше значення в релігійно-
общинній правовій системі, яка має місце в деяких країнах Азії та Африки.
Правова доктрина як джерело права.
Науково-правова доктрина - документи, що містять концептуально оформлені правові ідеї, принципи, які розроблені вченими з метою удосконалення законодавства та усвідомлені суспільством як обов'язкові.
Не у всіх країнах визнається джерелом права, хоча значення наукових праць юристів для формування моделі правового регулювання визнається законодавцями багатьох країн. У наші часи роль доктрини є важливою для правотворчості: вона сприяє удосконаленню нормативно-правових актів.
Правова доктрина є безпосереднім джерелом права в англо-американській правовій системі: при вирішенні справи судді посилаються на праці вчених, а також в релігійно-філософській правовій системі: іслам, індуїзм, іудаїзм базуються на правилах загальнообов'язкової поведінки, які взяті з праць видатних юристів.