- •Юриспруденція та її склад.
- •Поняття та мета загальнотеоретичної юриспруденції.
- •Фундаментальний характер загальнотеоретичної юриспруденції.
- •Предмет загальнотеоретичної юриспруденції.
- •Первинне та похідне виникнення держави.
- •Ознаки соціальних норм та їх різновиди.
- •Правове регулювання та його особливості.
- •Догма права та її складові.
- •Поняття та види принципів права.
- •Основні властивості права.
- •Аксіоматичні засади (постулати) права.
- •Парадигми праворозуміння. Основні типи праворозуміння.
- •Ціннісно-нормативне праворозуміння.
- •Інтегративне право розуміння
- •Співвідношення права і держави: етатистський та ліберальний підходи.
- •Принципи формування державної влади та її базові ресурси.
- •Інституалізація державної влади та механізм держави.
- •Класифікація правових норм.
- •Класифікація джерел права.
- •Священні тексти як джерело права.
- •Судовий прецедент як джерело права.
- •Звичай як джерело права.
- •Правова доктрина як джерело права.
- •Нормативно-правовий договір як джерело права.
- •Нормативно-правовий акт як джерело права.
- •Система права та її компоненти.
- •Поняття галузі права та їх класифікація.
- •Інститути права та їх особливості.
- •Форми систематизації законодавства.
- •Поняття та ознаки правовідносин.
- •Поняття правосвідомості та її структура.
- •Правова культура та її рівні.
- •Механізм дії права та його складові.
- •Юридичний процес та юридична процедура.
- •Поняття та форми реалізації права.
- •Поняття кодифікації законодавства та її види.
- •Суб'єкт права та суб'єкт правовідносин.
- •Поняття та зміст правосуб'єктності.
- •Фізичні та юридичні особи.
- •Об'єкти правовідносин
- •Поняття та зміст суб'єктивного права
- •Поняття та зміст юридичного обов'язку.
- •Юридичні факти та їх класифікація.
- •Поняття та види фактичних складів.
- •Правова культура особистості та її структура.
- •Правова культура суспільства та її складові.
- •Правова соціалізація та правове виховання
- •Завдання та система правового виховання.
- •Загальносоціальні та спеціальні функції права.
- •Соціальні чинники формування права.
- •Форми та види правотворчості.
- •Принципи і функції правотворчості.
- •Поняття та ознаки юридичного процесу.
- •Види юридичного процесу.
- •Сфери дії правової норми.
- •Предметна дія правової норми.
- •Темпоральна дія правової норми.
- •Просторова дія правової норми.
- •Персональна дія правової норми.
- •Застосування права як засіб забезпечення реалізації права.
- •Ідеологія застосування права.
- •Типове та нетипове застосування права.
- •Акти застосування права: поняття та види.
- •Поняття та призначення тлумачення права.
- •Тлумачення як з'ясування права.
- •Тлумачення як роз'яснення права.
- •Офіційне тлумачення права та його види.
- •Правова система та її компоненти.
- •Класифікація правових систем.
- •Поняття правового стилю. Правові сім'ї сучасного світу.
- •Цінності права та правові цінності.
- •Інструментальна цінність права.
- •Соціальна цінність права.
- •Особистісна цінність права.
- •Право як цінність культури та цивілізації.
- •Верховенство права у системі правових цінностей.
- •Поняття та види правової поведінки.
- •Правомірна поведінка. Типологія правомірної поведінки.
- •Правопорушення, його ознаки та види.
- •Зловживання правом.
- •Об'єктивно-протиправна поведінка.
- •Поняття та ознаки юридичної відповідальності.
- •Види юридичної відповідальності.
- •Поняття та основні вимоги законності.
- •Поняття та атрибути правового порядку.
- •Образ держави та поняття держави.
- •Сучасна та досучасна держава.
- •Атрибути та ознаки держави.
- •Типологія держави.
- •Ціннісна характеристика держави.
- •Поняття державної території та її склад.
- •Поняття держави та державності.
- •Зміст поняття форма держави.
- •Статика та динаміка держави.
- •Державний та політичний режими.
- •Взаємодія держави та громадянського суспільства.
- •Поняття та класифікація функцій держави.
- •Функції держави та державна політика.
- •Номенклатура функцій сучасної держави.
- •Форми здійснення функцій держави.
- •Поняття та ознаки правової держави.
- •Співвідношення правової та конституційної держави.
- •Соціальна держава, її ознаки і функції.
- •Правова держава та верховенство права.
- •Вплив глобалізації на розвиток права та держави.
Класифікація правових норм.
У кожній державі існує значний масив правових норм, що виникають, вдосконалюються і втрачають свою чинність. Цей факт викликає доцільність і необхідність розділити правові норми на певні групи залежно від їх характерних ознак. Класифікація норм права дає змогу краще визначити місце правових норм у системі права, взаємозв'язок правових норм між собою, розкрити функції правових норм та їхню роль у механізмі
правового регулювання, а також поліпшити правотворчу і провозастосовчу діяльність у державі.
Правові норми класифікуються за:
1) суб'єктами, які прийняли нормативно-правовий акт. Норми права можуть бути прийняті законодавчими, виконавчими, судовими, контрольно-наглядовими органами, громадськими об'єднаннями, трудовими колективами, усім населенням;
2) предметом регулювання (залежно від галузей права). Конституційні, адміністративні, фінансові, цивільні, кримінальні, цивільно-процесуальні, кримінально-процесуальні, трудові та інші правові норми;
3) способом встановлення диспозиції норми (правил поведінки). Розрізняють імперативні (диспозиція формулюється органом держави) і диспозитивні (держава дозволяє суб'єктам домовитися щодо правила взаємної поведінки), а також бланкетні (відсилають до норм інших правових актів, які необхідно виконувати) норми;
4) характером диспозиції. Існують уповноважуючі (дозволяючі), зобов'язуючі, забороняючі правові норми;
5) функціональним призначенням. Правові норми поділяються на матеріально-правові (встановлюють права, обов'язки, заборони тощо) і процесуально-правові (встановлюють регламент, процедуру правової діяльності);
6) терміном дії в часі. Постійні (норми невизначеної в часі дії) та тимчасові (норми визначеної в часі дії);
7) сферою територіальної дії (дією в просторі). Загальні (загальнодержавні) та місцеві (локальні);
8) колом осіб (суб 'єктів), на яких норма поширює свою дію. Загальні (діють на всіх громадян), спеціальні (діють на певне коло осіб), виняткові (вилучають, усувають дію норм щодо певних суб'єктів).
Можна розрізняти й інші підстави для класифікації норм права. Наведена класифікація повинна братись до уваги всіма, хто вживає або реалізує юридичну норму.
Класифікація джерел права.
Юридичні джерела (форми) права — вихідні від держави або визнані нею офіційно-документальні форми вираження і закріплення норм права, які надають їм юридичного, загальнообов'язкового значення. Загальносоціальні джерела права -- економічні, соціальні, політичні, морально-культурні та інші — породжують або об'єктивно зумовлюють виникнення правових норм. Юридичні (спеціально-соціальні) джерела права (нормативно-правовий акт, правовий прецедент, правовий договір, правовий звичай, правова доктрина, релігійно-правова норма, міжнародний-право-вий акт) виступають як офіційна форма вираження і закріплення правових норм. Нормативно-правовий акт: — офіційний акт-документ компетентних органів, що містить норми права, забезпечувані державою (конституції, закони, укази президента, постанови та ін.). Є основним юридичним джерелом права більшості країн, особливо романо-герман-ського типу (сім'ї) правових систем — Франція, ФРН, Італія, Іспанія та ін. Правовий прецедент: - акт-документ, що містить нові норми права в результаті вирішення конкретної юридичної справи судовим або адміністративним органом, якій надається загальнообов'язкове значення при вирішенні подібних справ у майбутньому. Є одним із провідних джерел права англо-американського типу правових систем — Англія, США, Індія та ін. Нормативно-правовий договір: - спільний акт-документ, що містить нові норми права, які встановлюються за взаємною домовленістю між правотворчими суб'єктами (результат двосторонньої або багатосторонньої угоди) із метою врегулювання певної життєвої ситуації, і забезпечується державою. На відміну від договорів-операцій, які мають індивідуально-разовий характер, нормативно-правовий договір розрахований на кількаразове застосування: його зміст складають норми — правила поведінки загального характеру (колективний, трудовий договір, типовий договір та ін.). Він має суттєве значення у сфері комерційних відносин і майнового обороту. Може мати місце між суб'єктами федерації (наприклад, Федеративний договір Російської Федерації 1992 p.). Особливим видом нормативно-правового договору є міжна-родний-правовий акт, що (на відміну від внутрішньодержавного нормативно-правового договору) можна розглядати як самостійне джерело права. Правовий звичай: - акт-документ, що містить норми-звичаї (правила поведінки, які склалися в результаті багаторазового повторення людьми певних дій), які санкціоновані державою і забезпечуються нею. Держава визнає не всі звичаї, що склалися в суспільстві, а лише ті, що мають найбільше значення для суспільства, відповідають його інтересам і відповідають історичному етапу його розвитки. Правовий звичай — найстародавніше джерело права, він історично і фактично передував закону. Зберігав значення в середньовіччя, не втратив популярності в сучасних правових системах традиційно-общинного типу. У цивільному праві сучасних держав континентальної правової системи визнаються «звичаї ділового обороту», сфера застосування яких в основному обмежена зовнішньоторговельними операціями. Правова доктрина: — акт-документ, що містить концептуально оформлені правові ідеї, принципи, розроблені вченими з метою удосконалення законодавства, усвідомлені суспільством і визнані державою як обов'язкові. Правова доктрина не у всіх країнах є джерелом права, хоча значення наукових праць юристів для формування моделі правового регулювання визнається законодавцями багатьох країн. У наші дні роль доктрини є важливою для правотворчості: вона сприяє удосконаленню нормативно-правових актів, створенню нових правових понять і категорій, розвитку методології тлумачення законів. Правова доктрина служила безпосереднім джерелом права в англо-американській правовій системі: при вирішенні справи судді посилалися на праці вчених; а також у релігійно-філософській правовій системі: іслам, індуїзм, іудаїзм мають у своїй основі правила загальнообов'язкової поведінки, почерпнуті з праць видатних юристів. Релігійно-правова норма: - акт-документ, що містить церковний канон або іншу релігійну норму, яка санкціонується державою для надання їй загальнообов'язкового значення і забезпечується нею. Релігійно-правова норма поширена в традиційно-релігійних правових системах (наприклад, у мусульманських країнах). У деяких країнах релігійно-правова норма тісно переплелася із правовим звичаєм, традиціями общинного побуту (держави Африки, Латинської Америки). Міжнародний-правовий акт: — спільний акт-документ двох або кількох держав, що містить норми права про встановлення, зміну або припинення прав і обов'язків у різних відносинах між ними. З санкції держави такий акт поширюється на її територію, стає частиною внутріш-ньонаціонального законодавства. На внутрішньодержавне право впливають джерела міжнародного права: загальновизнані принципи міжнародного права, міжнародні договори (пакти, конвенції).