14. Інтегративне право розуміння

Автором терміну «інтегративне праворозуміння» є американський професор Джером Хол. Він увів його в обіг у своїй публікації 1947 року з метою підкреслити принципову новизну даного розуміння права. Але фактично розробка інтегративних концепцій почалася набагато раніше 1947 року, перший синтетичні концепції виникли ще в Росії в кінці XIX століття, тільки вони називалися не інтегративними, а синтетичними. Перші синтетичні концепції з'явилися як засіб примирити існуючі класичні концепції, особливо, як уже було сказано у вищезгаданому, що знаходяться в гострій конфронтації правовий позитивізм і природно-правова доктрина. Першими вченими, які взялися за розробку концепцій, були П.Г. Виноградов, Кістяківський Б.А., Ященко А.С. Вони розробляли проблему праворозуміння у зв'язку з низкою інших проблем. Часто про теоріях цих авторів говорять, що вони являли собою «механічне» об'єднання різних теорій, але не їх глибокий синтез. Як би там не було, але головна їхня заслуга полягає в тому, що вони звернули увагу на розробку цієї проблеми, вказали основні вектори її розвитку. Розробка синтетичного праворозуміння у вітчизняній науці перервалося з настанням 1917 року і початком нового радянського етапу розвитку Російської держави і права, при цьому спадкоємність у праві не була збережена. Розвиток та поширення «інтегративного праворозуміння» у західній традиції права Як вже було згадано автором терміну «інтегративне праворозуміння» був американський професор Джером Хол. Він визнавав основою своєї теорії природно-правову концепцію і прагнув на її базі об'єднати й інші школи права. В основу своїх природно-правових поглядів Хол поклав поняття цінності, яку розглядає як етичну категорію, етичні цінності даної епохи. Природне право представляється як система етичних цінностей. Норма права містить у собі певні етичні принципи і завдяки цьому є цінністю. Джером Хол не протиставляє природне і позитивне право, так як вважає, що поділ природного і позитивного права усуває зв'язок позитивізму з етичними цінностями. З точки зору Холла, природно-правовий напрямок не розробляло основні юридичні поняття. Щоб заповнити цей пробіл, потрібно використовувати завоювання нормативізму і правового реалізму, уникнувши їх недоліків. Будь-яке протягом, взяте окремо, не відповідає потребам часу. Таким чином, з'являється ідея інтегративної юриспруденції. Інтегративна юриспруденція розумілася Холом не як форма дуалізму або плюралізму, в тому сенсі, що вона наполягає на включенні співставні ідей, фактів і оцінок відповідно до критерію адекватності, а як синтез цих теорій, що долають однобічність у розумінні права. Джером Хол таким чином визначив право в рамках інтегративного розуміння права: «Право є соціальне поведінка, що виражає норми і припускає цінності, відхилення від яких включаючи судовий процес, заподіює шкоду, яка передбачає і повинен припускати застосування санкцій."

15. Співвідношення права і держави: етатистський та ліберальний підходи.

Сьогодні існує плюралізм думок щодо поглядів на взаємозвязок держави і права. Сформовані дві основні протилежні теоретичні позиції по цій проблемі. «Етатично-тоталітарна концепція виходить з того, що держава вище і важливіше права, що вона створює право і використовує його як інструмент своєї політики. Ліберальна концепція базується на природно-правовій теорії, відповідно до якої право вище і важливіше держави. Роль держави в забезпеченні права: 1) держава забезпечує саме буття, існування права: а) завдяки державі формується право;б) держава надає праву юридичні форми через юридичний прецедент, нормативний акт, правовий звичай;в) держава визначає юридичну потребу в регулюванні тих чи інших суспільних відносин;г) санкціонує уже сформовані норми (звичаї, релігійні норми) надаючи їм загальнообов’язкового характеру (мусульманське право);д) держава сприяє розвитку права (вдосконалює види і типи правового регулювання, юридичну техніку, систематизує законодавство);е) забезпечує реалізацію права (через свої органи, контроль тощо);є) держава забезпечує охорону права та пануючих правових відносин як ненасильницькими методами (переконання, стимулювання) так і шляхом примусу;ж) держава здійснює дієву ідеологічну підтримку права (пропаганда законності, правомірної поведінки). 2. В діяльності держави:а) право закріплює основи конституційного ладу: форму правління держави, державний устрій, засоби здійснення державного режиму; б) право оформлює, закріплює структуру державних органів, їх повноваження, характер зв’язків, компетенцію;в) право є засобом здійснення держ.політики, воно вводить її у законні межі, рамки;г) право визначає межі втручання держ. особисте життя та життя гром. с-ва;д) право встановлює (закріплює) правові та інші методи державного керівництва, контролю, форми та межі державного примусу. Таким чином, право «пов’язує» державу, обмежує її діяльність в інтересах особистості і громадянського суспільства, завдяки чому в державах соціально-демократичної орієнтації реалізовується принцип верховенства права (вчення про правову державу). Правова держава – це держава, в якій панують закони, що ґрунтуються на заг.-людських цінностях і гарантують реальну можливість кожній людині ефективно здійснювати і захищати свої права і свободи. Основні ознаки правової держави: 1) Це держава, в якій панує правовий закон як міра свободи, рівності і справедливості в суспільстві;2) В такій державі закони виражають волю переважної більшості або всього населення країни;3) Взаємна відповідальність особи і держави, її органів і посадових осіб;4) Врегулювання відносин між особою і державою на основі загальнодозволеного (підходу) типу правового регулювання за принципом «особі дозволено чинити все, що не заборонено законом»;5) Високий рівень правосвідомості та правової культури політичної еліти, громадян та державних службовців, їх високий професіоналізм;6) Високодосконала та ефективна судова система законодавства;7) Досконала всебічно розвинена системи законодавства;8) Вичерпне врегулювання правового статусу людини і громадянина та забезпечення його ефективної реалізації (юридична захищеність особи), шляхом створення досконалого механізму захисту та забезпечення прав і свобод;