- •Педагогіка
- •7. Методи дослідження особистості учня та ласного колективу, їх використання в педагогічній роботі.
- •9. Методи навчання, їх класифікація. Роль словесних методів у викладанні дисциплін за фахом.
- •11. Державна тактика в галузі підготовки педагогічних і науково-педагогічних кадрів на сучасному етапі: мета, завдання, основні напрями.
- •12. Організаційно-педагогічна робота класного керівника. Умови підвищення ефективності виховної роботи класного керівника.
- •16. Формування у школярів інтересу до навчання.
- •17. Учнівський колектив і його вплив на особистість. А. С. Макаренко, в. О. Сухомлинський про значення колективу у формуванні особистості. Сучасні підходи до оцінки виховної ролі колективу.
- •22. Освітня, виховна та розвивальна функції навчання. Особливості їх реалізації в процесі викладання гуманітарних дисциплін (за фахом).
- •23. Нестандартні уроки. Специфіка їх використання в процесі викладання гуманітарних дисциплін (за фахом).
- •24. Педагогіка як наука про освіту та виховання. Функції та категорії педагогіки. Система педагогічних наук.
- •25. Організація та проведення педагогічних досліджень. Типи педагогічних досліджень. Етапи та методи педагогічних досліджень.
- •28. Загальне уявлення про педагогіку як науку. Освіта як педагогічний процес. Категоріальний апарат педагогіки.
- •29. Розвиток особистості як педагогічна проблема. Умови та фактори розвитку особистості. Соціалізація в системі сучасного виховання.
- •30. Сутність і структура процесу навчання. Закономірності і принципи навчання. Класифікація закономірностей навчання.
- •34. Форми організації виховного процесу. Основні компоненти класної години. Методика організації та проведення класної години.
- •39. Поняття про метод і прийом навчання
- •IV група методів
- •IV група
- •40. Поняття засобів навчання та їх класифікація
- •44. Дидактичні вимоги до уроку. Підготовка вчителя до уроку. Аналіз уроку.
- •46. Класифікація нестандартних уроків.
- •47.Поняття про контроль навчання, його функції та види.
- •48. Критерії оцінювання знань учнів
- •49. Дидактичні тести, їх види. Форми тестових завдань. Етапи створення дидактичного тесту.
- •50. Сім’я як важливий інститут виховання особистості. Форми співробітництва школи і сім’ї у вихованні дітей.
- •Психологія
- •2 Напрямки формування педагогічних здібностей:
- •14. Єдність процесів розвитку, виховання та навчання
- •15. Психологія педагогічної оцінки як складової частини взаємодії в системі учитель – учень в межах 12 бальної системи оцінювання в сучасній школі
- •16. Психічний розвиток дошкільника як основа розуміння вчителем онтогенезу психіки та свідомості дитини
- •17. Здібності, інтереси та обдарованість школярів. Фактори, умови та джерела їх розвитку.
- •18. Феномен лідерства та керівництва у соціальній групі.
- •19. Світогляд, ідеали, перспективи, цінності та професійна орієнтація старшокласників.
- •20. Психологія навчальної діяльності. Теорія поетапного формування розумових дій п. Гальперіна. Учіння як провідна діяльність молодшого школяра.
- •28. Соціальна психологія : предмет, методи та її значення у поліпшенні міжособистісних відносин в учнівському та педагогічному колективах.
- •32. Методика застосування народної педагогіки.
- •33. Робота вчителя-словесника.
- •38. Охарактеризуйте діяльність вчителя предметника сучасної зош, виділивши при цьому структурні компоненти його педагогічної майстерності
- •39. Предмет психології. Провідні галузі психологічної науки. Зв'язок психології з іншими науками.
- •40. Діяльність людини. Види діяльності. Структура діяльності.
- •41. Особистість. Теорії особистості. Структура я. Самооцінка. Рівень домагань.
- •1 Рис. 2. Співвідношення обсягів понять “людина”, “індивід”, “особистість” та “індивідуальність”
- •42. Увага, теорії уваги, Види уваги, Функції та властивості уваги.
- •43. Чуттєвий ступінь пізнання. Відчуття та йогов иди. Закономірність відчуттів.
- •44. Поняття про сприймання.
- •46. Характеристика процесів пам'яті
- •48. Уява, види уяви, функції, механізм утворення образів.
- •49. Мова та мовлення. Види мовлення. Функції мовлення.
- •1. Створення навчальної ситуації.
- •2. Власне контроль і оцінка використання способу дії.
- •3. Рефлексія.
41. Особистість. Теорії особистості. Структура я. Самооцінка. Рівень домагань.
Особистість - це людина, узята у системі таких її психологічних характеристик, що соціально обумовлені, виявляються в суспільних за природою зв'язках і стосунках, є стійкими, визначають моральні вчинки людини, які мають істотне значення для неї самої і оточуючих.
1 Рис. 2. Співвідношення обсягів понять “людина”, “індивід”, “особистість” та “індивідуальність”
Разом з поняттями
“людина”, “особистість” у науці
нерідко вживаються терміни “індивід”,
“індивідуальність” (рис. 2). їхня
відмінність від поняття “особистість”
полягає в такому. Якщо поняття “людина”
містить у собі сукупність усіх людських
якостей, властивих людям, незалежно від
того, чи наявні вони в даної конкретної
людини, то поняття “індивід” характеризує
саме її і додатково включає такі
психологічні і біологічні властивості,
що притаманні їй разом з особистісними.
Крім того, до поняття “індивід” входять
як властивості, що відрізняють дану
людини від інших людей, так і спільні
для неї і багатьох інших людей.
Індивідуальність - це найвужче за змістом поняття з усіх обговорюваних. Воно містить лише ті індивідні та особисті властивості людини, таке їх поєднання, яке дану людину відрізняє від інших людей.
Психічний детермінізм. Фрейд вважав, що душевне життя - це послідовний безупинний процес. Закон збереження енергії застосовується до нього так само, як і до всіх інших процесів. Кожна думка, почуття і дія мають свою причину, викликаються свідомим або несвідомим наміром і визначаються попередньою подією. У випадку коли деякі прояви душевного життя “здаються” виниклими безпричинно, спонтанно, Фрейд шукає і знаходить приховані зв'язки, що поєднують один напрямок душевного життя з іншим.
ЕГО (від лат. “ego” - Я) - це компонент психічного апарата, відповідального за прийняття рішень. Его прагне висловити і задовольнити бажання ід відповідно до обмежень, що накладаються зовнішнім світом. Его одержує свою структуру і функцію від ід, еволюціонує з нього і запозичує частину енергії ід для своїх потреб, щоб відповідати вимогам соціальної реальності. Таким чином, его допомагає забезпечувати безпеку і самозбереження організму. На відміну від ід, природа якого виражається в пошуку задоволення, его підпорядковується принципу реальності, мета якого - збереження цілісності організму шляхом відстрочки задоволення інстинктів до того моменту, коли буде знайдено можливість досягти розрядки у належний спосіб. Принцип реальності дає можливість індивідууму гальмувати, переадресовувати або поступово давати вихід грубої енергії ід у рамках соціальних обмежень совісті індивідуума. Спираючись на силу логічного мислення, що Фрейд називав повторним процесом, его здатне спрямовувати поведінку в потрібне русло, щоб інстинктивні потреби задовольнялися безпечним для самого індивідуума і для інших людей способом. Его виступає в ролі нібито, “виконавчого органу” особистості і є цариною протікання інтелектуальних процесів і вирішення проблем.
Самооцінка - це усвідомлення власної ідентичності незалежно від зовнішніх впливів. Вона складається в процесі пізнання людиною себе. За змістом самооцінка розрізняється як завищена, занижена та адекватна, саме остання сприяє розвитку людини. Завищена або занижена утруднюють цей процес.