50. Сім’я як важливий інститут виховання особистості. Форми співробітництва школи і сім’ї у вихованні дітей.

Середовищем первинної соціалізації дитини, джере­лом матеріальної й емоційної підтримки, засобом збере­ження і передавання культурних цінностей від поколін­ня до покоління є сім'я.

Найважливішою умовою родинного виховання є міц­ний фундамент оім'ї, який базується на авторитеті батька і матері, подружній вірності чоловіка і дружини, їхній лю­бові до дітей, відданості обов'язку їх виховання, повазі й любові до батьків і материнському покликанні жінки.

Напрями сімейного виховання. Зміст сімейного ви­ховання охоплює всі напрями — моральне, розумове, тру­дове, естетичне, фізичне і т. ін., спрямовуючись на розви­ток тіла, душі, розуму юної особистості.

Школа як провідна ланка в системі виховання

Школа є провідною ланкою в системі виховання під­ростаючого покоління. Вона покликана координувати ді­яльність сім'ї і громадськості з виховання учнів, педаго-гізувати всіх учасників виховного процесу. Піклування школи про виховання дітей у сім'ї має два напрями.

Перший напрям — педагогічна освіта батьків. За­собами її здійснення є читання лекцій, проведення бе­сід; відвідування батьків удома; консультування бать­ків; вечори запитань і відповідей для батьків; відкриті уроки для батьків; усні журнали; прес-конференції «Ми і наші діти»; зустрічі за круглим столом; вико­нання батьками практичних завдань; ознайомлення ба­тьків із педагогічною літературою; перегляд фільмів на педагогічні теми; дні відкритих дверей; різноманітні вечори, конкурси тощо. їх можуть доповнювати і нетрадиційні форми роботи з батьками: педагогічний десант (виступи педагогів на під­приємствах); «Дерево родоводу» (зустріч поколінь); «У сі­мейному колі» чи «Дні довіри» (індивідуальні консульта­ції, зустрічі з лікарями, психологами, юристами); «Родин­ний міст» (зустрічі з батьками та обговорення проблем виховання); «Народна світлиця» (вивчення народних тра­дицій); «День добрих справ» (спільна праця педагогів, ба­тьків і дітей); «Вечір великої розмови» (за участі педагогів, батьків, учнів); організація відпочинку (ігри, вистави тощо); альбом-естафета «Як ми відпочиваємо» (переймання досві­ду організації відпочинку в родині); сімейні свята в класі (святкування спільних днів народження дітей, календар­них, народних свят) та ін.

Другий напрям — залучення батьків до виховної робо­ти з дітьми, що охоплює такі напрями, як рада батьків; батьківські збори; батьківський комітет (охоплює комісії: навчальну, культурно-масову, господарську, з трудового ви­ховання і професійної орієнтації, з педагогічної пропаган­ди); залучення батьків до керівництва гуртками.

Школа повинна підтримувати також тісні контакти зі Службою у справах неповнолітніх та кримінальною міліці­єю у справах неповнолітніх, діяльність яких спрямована на профілактику правопорушень неповнолітніх, забезпе­чення сприятливих умов для їх виховання та захисту їх­ніх прав.

Ефективність спільної виховної роботи сім'ї, дитячих і юнацьких громадських організацій, позашкільних навча­льно-освітніх установ, церкви і школи залежить від розу­міння усіма виховними інституціями мети і завдань наці­онального виховання на сучасному етапі, володіння ними методикою організації виховного процесу, злагодженості виховних впливів. Роль координатора цієї роботи має віді­гравати школа.