- •Педагогіка
- •7. Методи дослідження особистості учня та ласного колективу, їх використання в педагогічній роботі.
- •9. Методи навчання, їх класифікація. Роль словесних методів у викладанні дисциплін за фахом.
- •11. Державна тактика в галузі підготовки педагогічних і науково-педагогічних кадрів на сучасному етапі: мета, завдання, основні напрями.
- •12. Організаційно-педагогічна робота класного керівника. Умови підвищення ефективності виховної роботи класного керівника.
- •16. Формування у школярів інтересу до навчання.
- •17. Учнівський колектив і його вплив на особистість. А. С. Макаренко, в. О. Сухомлинський про значення колективу у формуванні особистості. Сучасні підходи до оцінки виховної ролі колективу.
- •22. Освітня, виховна та розвивальна функції навчання. Особливості їх реалізації в процесі викладання гуманітарних дисциплін (за фахом).
- •23. Нестандартні уроки. Специфіка їх використання в процесі викладання гуманітарних дисциплін (за фахом).
- •24. Педагогіка як наука про освіту та виховання. Функції та категорії педагогіки. Система педагогічних наук.
- •25. Організація та проведення педагогічних досліджень. Типи педагогічних досліджень. Етапи та методи педагогічних досліджень.
- •28. Загальне уявлення про педагогіку як науку. Освіта як педагогічний процес. Категоріальний апарат педагогіки.
- •29. Розвиток особистості як педагогічна проблема. Умови та фактори розвитку особистості. Соціалізація в системі сучасного виховання.
- •30. Сутність і структура процесу навчання. Закономірності і принципи навчання. Класифікація закономірностей навчання.
- •34. Форми організації виховного процесу. Основні компоненти класної години. Методика організації та проведення класної години.
- •39. Поняття про метод і прийом навчання
- •IV група методів
- •IV група
- •40. Поняття засобів навчання та їх класифікація
- •44. Дидактичні вимоги до уроку. Підготовка вчителя до уроку. Аналіз уроку.
- •46. Класифікація нестандартних уроків.
- •47.Поняття про контроль навчання, його функції та види.
- •48. Критерії оцінювання знань учнів
- •49. Дидактичні тести, їх види. Форми тестових завдань. Етапи створення дидактичного тесту.
- •50. Сім’я як важливий інститут виховання особистості. Форми співробітництва школи і сім’ї у вихованні дітей.
- •Психологія
- •2 Напрямки формування педагогічних здібностей:
- •14. Єдність процесів розвитку, виховання та навчання
- •15. Психологія педагогічної оцінки як складової частини взаємодії в системі учитель – учень в межах 12 бальної системи оцінювання в сучасній школі
- •16. Психічний розвиток дошкільника як основа розуміння вчителем онтогенезу психіки та свідомості дитини
- •17. Здібності, інтереси та обдарованість школярів. Фактори, умови та джерела їх розвитку.
- •18. Феномен лідерства та керівництва у соціальній групі.
- •19. Світогляд, ідеали, перспективи, цінності та професійна орієнтація старшокласників.
- •20. Психологія навчальної діяльності. Теорія поетапного формування розумових дій п. Гальперіна. Учіння як провідна діяльність молодшого школяра.
- •28. Соціальна психологія : предмет, методи та її значення у поліпшенні міжособистісних відносин в учнівському та педагогічному колективах.
- •32. Методика застосування народної педагогіки.
- •33. Робота вчителя-словесника.
- •38. Охарактеризуйте діяльність вчителя предметника сучасної зош, виділивши при цьому структурні компоненти його педагогічної майстерності
- •39. Предмет психології. Провідні галузі психологічної науки. Зв'язок психології з іншими науками.
- •40. Діяльність людини. Види діяльності. Структура діяльності.
- •41. Особистість. Теорії особистості. Структура я. Самооцінка. Рівень домагань.
- •1 Рис. 2. Співвідношення обсягів понять “людина”, “індивід”, “особистість” та “індивідуальність”
- •42. Увага, теорії уваги, Види уваги, Функції та властивості уваги.
- •43. Чуттєвий ступінь пізнання. Відчуття та йогов иди. Закономірність відчуттів.
- •44. Поняття про сприймання.
- •46. Характеристика процесів пам'яті
- •48. Уява, види уяви, функції, механізм утворення образів.
- •49. Мова та мовлення. Види мовлення. Функції мовлення.
- •1. Створення навчальної ситуації.
- •2. Власне контроль і оцінка використання способу дії.
- •3. Рефлексія.
46. Класифікація нестандартних уроків.
Цікавими для теорії і для практики є нестандартні і нетрадиційні уроки. Суть їх полягає в такому структуруванні змісту і форм, яке викликало б насамперед інтерес в учнів і спряло їхньому оптимальному розвитку і вихованню. До нестандартних і нетрадиційних уроків слід віднести інтегровані, міжпредметні, театралізовані уроки, уроки з різновіковим складом учнів та інші.
Інтегрованими називають уроки, які мають на меті подати матеріал кількох тем блоками.
Міжпредметні – уроки, які ставлять за мету “спресувати” споріднений матеріал кількох предметів.
Театралізовані уроки проводять для підвищення емоційного стану учнів, образного мислення. фантазії, уяви.
Уроки з різновіковим складом мають на меті подати блоками матеріал одного предмету, що за програмою вивчається в різних класах.
47.Поняття про контроль навчання, його функції та види.
Контроль – це компонент навчального процесу, який полягає в перевірці його результативності.
Функції контролю: освітня, діагностична, виховна, розвиваюча, стимулююча, управляюча, оцінююча.
За місцем у навчальному процесі розрізняють такі види контролю:
- попередній – проводиться в основному з діагностичною метою;
- поточний – здійснюється у повсякденній навчальній роботі і виражається в систематичних спостереженнях учителя за навчальною діяльністю учнів на кожному уроці;
- періодичний – виявлення і оцінка знань і умінь учнів, засвоєних протягом кількох уроків. з метою виявити, наскільки учні добре володіють певною системою знань; - підсумковий це перевірка рівня засвоєння знань, умінь і навичок за тривалий період (чверть, семестр). основна форма підсумкового контролю – заліки та екзамени.
48. Критерії оцінювання знань учнів
чотирьох рівнів навчальних досягнень учнів: початкового, середнього, достатнього, високого.
Вони визначаються за такими характеристиками.
Перший рівень – початковий. Відповідь учня (учениці) фрагментарна, характеризується початковими уявленнями про предмет вивчення.
Другий рівень – середній. Учень (учениця) відтворює основний матеріал, виконує завдання за зразком, володіє елементарними вміннями навчальної діяльності.
Третій рівень – достатній. Учень (учениця) знає істотні ознаки понять, явищ, зв’язки між ними, вміє пояснити основні закономірності, а також самостійно застосовує знання в стандартних ситуаціях, володіє розумовими операціями (аналізом, абстрагуванням, узагальненням тощо), вміє робити висновки, виправляти допущені помилки. Відповідь учня (учениці) правильна, логічна, обґрунтована, хоча їм бракує власних суджень.
Четвертий рівень – високий. Знання учня (учениці) є глибокими, міцними, системними; учень (учениця) вміє застосовувати їх для виконання творчих завдань, його (її) навчальна діяльність позначена вмінням самостійно оцінювати різноманітні ситуації, явища, факти, виявляти й обстоювати особисту позицію.
Водночас визначення високого рівня навчальних досягнень, зокрема оцінки 12 балів, передбачає знання та вміння в межах навчальної програми і не передбачає участі школярів в олімпіадах, творчих конкурсах тощо (таблиця).
Видами оцінювання навчальних досягнень учнів є поточне, тематичне, семестрове, річне оцінювання та державна підсумкова атестація.