35. Основні компанії-авіаперевізники. Основні аеропорти світу. Особливості функціонування ринку авіаперевезень в Україні.

Міжнародні авіаперевезення, в основному, здійснюються між Північною Америкою, Європою, Японією, новими індустріальними країнами. Вони складають 75% світових пасажирських перевезень.

Найвищий середній рівень відсотку зайнятих пасажирських крісел спостерігається у компаніях Азіатсько-Тихоокеанського регіону (66%), найменший – в африканських перевізників (близько 46%).

Цікаво, що приблизно 46% перевезень пасажирів, вантажів та пошти на міжнародних та внутрішніх лініях “контролюють” авіакомпанії усього трьох країн: США (36%), Великобританії (6%) та Японії (6%). На міжнародних лініях 39% роботи припадає на перевізників чотирьох країн світу: США (18%) та по 7% Великобританії, Німеччини, Японії.

США має найбільш розвинений ринок внутрішніх регулярних перевезень. Він складає понад 50% світових внутрішніх перевезень. На країни ЄС припадає лише близько 22%.

Північна Атлантика вважається найбільш завантаженим регіоном у світі – 22% світових пасажирів. Але в майбутньому планується зниження темпів зростання перевезень у цьому напрямку.

Прогнозування розвитку повітряного транспорту у світі базується на даних IКAO, IATA. Експерти вважають, що середньорічні темпи росту за 1993-2003 рр. становитимуть 5,5 % (6,5 % на міжнародних перевезеннях та 4 % на внутрішніх).

Згідно прогнозів експертів компанії “Боїнг”, авіаперевезення у світі зростатимуть на 4,9% з 2000 р. до 2013 р. Чисельність пасажирських перевезень за 1994-2013 рр. збільшиться у 3 рази. Найбільш завантажені маршрути у майбутньому фіксуватимуться в Азію, де швидкими темпами розвиватимуться туризм та міжнародна торгівля. Понад 40% майбутнього росту припадатиме на внутрішньорегіональні маршрути Азіатсько-Тихоокеанського регіону (23% – транстихоокеанські маршрути, 15% – перельоти Європа-Азія, та 8% – Азія – Європа). Внутрішньорегіональні перельоти у Північній Америці складатимуть 22%, перельоти у регіоні Європа лише 11% світового ринку.

Найбільш завантажені європейські маршрути беруть початок у Лондоні і включають: Лондон – Париж (маршрут із найбільшою у світі пропозицією місць для сидіння), Лондон – Нью-Йорк, Лондон – Амстердам.

Найбільше зростання пасажиропотоків спостерігатиметься на Близькому Сході (2005-2010 рр. на 4,8%), у Європі (1998-2005 рр. 3,5%), в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні на 2,7%.

Повітряний транспорт для безпечного функціонування потребує складної інфраструктури. У світі побудовано понад 1100 аеропортів, що обслуговують міжнародні перевезення. Ще більша кількість аеропортів місцевого значення для трас протяжністю до 700-800 км (у Західній Європі – 300-400 км). Десять найбільших аеропортів обслуговує близько 40% пасажиропотоку.

На кінець ХХ ст. до найбільш завантажених аеропортів світу відносяться:

• аеропорти США – Атланта “Хартфілд” (77 млн. пас.), Чикаго “О’Хейр” (72 млн.), Лос-Анджелес (63 млн.), Даллас “Форт Уорт” (60 млн.), Сан-Франциско (40 млн.), Денвер (38 млн.);

• аеропорти Європи – Лондон ”Хітроу” (62 млн.), Франкфурт (45,8 млн.), Париж “Шарль де Голль” (43 млн.);

• аеропорти Азії – Токіо “Хенеда” (54 млн.).

За найбільш швидкі за рівнем сервісу аеропорти у світі вважаються аерокомплекси у Франкфурті-на-Майні та Відні. У них транзитне обслуговування здійснюється за 45 хвилин.

У світі існує багато варіантів класифікацій авіакомпаній. Це залежить від обраного критерію. Основним вважається показник “прибуток на пасажирокілометр”, що відповідає одиниці надходження при перевезенні одного пасажира на відстань один кілометр. За цим показником на ринку домінують американські авіакомпанії.

На кінець ХХ ст. на світовому ринку панували сім американських компанії (“Дельта Аерлайнз”, “Юнайтед Аерлайнз”, “Американ Аерлайнз”, “ЮС Аеруейз”, “Саусвест Аерлайнз”, “Нордвест Аерлайнз”). Вони були першими за обсягами міжнародних та внутрішніх перевезень. Серед європейських компаній лідерами є “Аер Франс” (Франція), “Люфтганза” (Німеччина) та “Бритиш Аеруейз” (Великобританія).

До провідних авіакомпаній Азіатсько-Тихоокеанського регіону відносять “Ел Ніппон Аеруейз”, “Джепен Аерлайнз” (Японія), “Корея Аер” (Південна Корея), “Куантас” (Австралія), “Катей Пасіфік” (Гонконг), “Таі Інтернешіонал Аеруейз” (Таїланд), “Сінгапур Аейрланз”. Азіатські компанії швидко розвиваються завдяки розширенню ринку, використанню нових літаків, низьким страховим виплатам та оплаті праці, ефективній мережі безпеки.

Авіакомпанії Латинської Америки розвиваються на високозарегульованому ринку. Основні авіакомпанії знаходяться у провідних найбільш економічно розвинених країнах, що мають велику чисельність населення: “Варіг” (Бразилія), ”Аерлайнз Аргентинас” (Аргентина),“Мексикана“, “Аеро Мексико”(Мексика).

Авіакомпанії Африканського та Близькосхідного регіонів являють собою дуже великий контраст. До найбільш відомих відносять “Соуді Арабіан Аерлайнз” (Саудівська Аравія), “Саус Африкан Аеруейз” (Південно-Африканська республіка), “Еміратес” (ОАЕ), ”Туніс Аер” (Туніс) та “Ежипт Аер” (Єгипет).

Місце авіакомпаній на туристичному ринку авіаперевезень визначається частотою та дальністю польотів, видами тарифів, класом обслуговування, мотиваційними програмами.

Вплив політики лібералізації у Північній Америці посилив пануюче становище великих компаній. Зникли “Пан Амерікан” та “Істерн”, але збільшили обсяги продажу “Дельта Аерлайнз”, “Юнайтед Аерлайнз” (на кінець ХХ ст. 105 та 87 млн. перевезених пасажирів, пасажирообіг склав 168 та 201 млрд. пас. км).

Європейські авіакомпанії також розширюються або за рахунок внутрішнього росту (“Люфтганза”, “КЛМ”), або завдяки злиттю компаній, наприклад, “Бритиш Аеруейз” та “Бритиш Каледонія”; “Аер Франс”, “ЮТА” та “Аер Інтер”. Але кількість компаній, що мають потенціал до об’єднання, обмежена.

Понад 50% існуючого парку літаків належить 20 великим авіаперевізникам, 40% із них припадає на першу десятку. Основними компаніями авіаперевізників є “Юнайтед Аерлайнз”, “Делта”, “Амерікен Aерлайнз”.

Після проголошення незалежності України відбувся великий спад обсягів авіаперевезень. Якщо у 1991 р. було перевезено 14 млн. пасажирів, то у 1992 р. – лише 5,7 млн., а у 2000 р. – 1,3 млн. Потрібно підкреслити, що спад відбувся внаслідок різкого скорочення внутрішніх рейсів, але зросла кількість міжнародних – до 74 держав світу.

На українському ринку діє приблизно 100 авіакомпаній різних форм власності: половина державні, інші – акціонерні. Взагалі українські авіакомпанії з державною формою власності знаходяться у складній ситуації – з 856 літаків лише 25% придатні для польотів (у 2001 р. в експлуатації знаходилось 170 літаків та гелікоптерів). Ще одна проблема полягає у слабкій відповідності українського авіапарку міжнародним стандартам. Це не дає можливість місцевим компаніям виконувати міжнародні рейси. Вітчизняний виробник авіатехніки пропонує лише літаки Ан-74, Ан-140, що не придатні для далекомагістральних міжнародних пасажирських перевезень. Парк літаків потребує поповнення.

У той же час на внутрішньому ринку виник попит на повітряні судна на 4-15 осіб, яких в Україні також немає.

В Україні діє приблизно 40 аеропортів. Регулярні рейси здійснюються з 17 аеропортів, лідером вважається “Бориспіль” (40%), Сімферополь (20%), Одеса (15%), Жуляни-Київ (8%), Львів (5%).

У 2000 р. на ринку України стабільно працювало десять компаній: “Аеросвіт” – 243 тис. пас., “МАУ” – 245 тис. пас., “Авіалінії України” – 127 тис. пас., “Донбас - Східні авіалінії” – 128 тис. пас., “Дніпроавіа” – 80 тис. пас., “Національні авіалінії України” – 53 тис. пас., “Крим” – 59 тис. пас., “Одеські авіалінії” – 54 тис. пас.

Іноземні експерти відмічають, що нормативно-правова база відносно ліцензування та сертифікації українських перевізників не відповідає вимогам ринкової економіки. Українським авіакомпаніям потрібно враховувати загальносвітові тенденції щодо глобалізації. Вони проявляються у створенні міжнародних альянсів, укладанні угод між авіакомпаніями про співробітництво (код-шерінгові угоди), узгодженні експлуатації маршрутів. В Україні на всіх рівнях відбувається обговорення ідеї об’єднання провідних авіакомпаній “МАУ”, “Аеросвіт”, “Авіалінії України” та створення на їх базі потужної структури, що здатна конкурувати з провідними іноземними компаніями на внутрішньому та міжнародному ринках.