0. оскільки комерційні найменування, торговельні марки й географічні зазначення не є результатами творчої діяльності, у відносинах, що виникають з приводу цих об'єктів, немає такого суб'єкта, як творець. Відповідно щодо таких об'єктів не передбачено особистих немайнових прав. Зміст права інтелектуальної власності на засоби індивідуалізації становлять лише майнові права;

1. оскільки основна функція цих об'єктів полягає в індивідуалізації певної особи, товару чи послуги, законодавство до певної міри обмежує оборотоздатність майнових прав на них. Право на комерційне найменування може передаватися іншій особі лише разом з цілісним майновим комплексом чи його частиною. Право на торговельну марку може передаватися іншій особі, але за умови, що це не вводитиме в оману споживача. Географічне зазначення взагалі не є об'єктом чиїх-небудь виключних прав, тому право на географічне зазначення не може переходити до іншої особи за договором.

3. 120.Співвідношення права на засоби індивідуалізації з авторським та патентним правом.

4. Засоби індивідуалізації – це спец.позначення чи комбінації позначень, які не вводять в оману споживачів та придатні для ідентифікації юр.осіб, ф.о.-підприємців, товарів, посліг чи походження товарів з певної географічної місцевості (це комерц.найменув., торгов.марки, географ.зазначення).

5. Співвідношення авторського права та торговельної марки: може бути укладений договір про передачу майнових прав на авторський об»єкт;

6. Комерційне найменування та торговельна марка (одна ю.о. може мати безліч торговельних марок, все це залежить від: сфери господарювання, територіальної сфери, першості(хто раніше почав використовувати, враховується пріоритет відомості)

7. Географічне зазначення та торговельна марка: якщо виникає конфлікт, пріорітет надається власнику географ.зазначення (бо там виробляється продукт);

8. Промисловий зразок і торговельна марка: строк охорони прав на пром..зразок= 10+5=20років; торгов.марка=10р.+10р.+…..

9. Правова охорона на пром.зразок надається в силу сукупності певних ознак. Якщо одна ознака не співпадає, власник пром..зразка не може заборонити використання об»єкта як торговельної марки.

10. Більше прав має власник торговельної марки: він може заборонити використання і схожого об»єкта, не лише тотожного.

12. 121. Поняття та умови правової охорони комерційного найменування

Термін «комерційне найменування» є новим для законодавства України про інтелектуальну власність.За чинним раніше законодавством цей інститут називався «фірмове найменування» або «фірма». Поняття «фірмове найменування» закріплене в міжнародно-правових актах, учасницею яких є Україна (ст. 1, 8 Паризької конвенції про охорону промислової власності, ст. 2 Конвенції про заснування Всесвітньої організації інтелектуальної власності (1967 p.), а також в окремих актах законодавства України (ст. 4 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» від 7.06.1996 р.; ст. 1 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» (в редакції Закону від 12.01.2006 p.). З огляду на це, в ст. 420 Цивільного кодексу України, де міститься перелік об'єктів права інтелектуальної власності, згадуються «комерційні (фірмові) найменування». Тобто поняття «комерційне найменування» і «фірмове найменування» розглядаються як синонімічні.

Сьогодні в Україні не прийнято спеціального закону, який регулював би відносини щодо використання комерційного (фірмового) найменування.

Законодавство України не містить визначення комерційного (фірмового) найменування.У літературі суть фірмового найменування, як правило, зводиться до того, що це певне позначення (найменування), під-яким підприємець виступає в цивільному обороті і яке індивідуалізує цю особу поряд з іншими учасниками цивільного обороту.

Комерційне (фірмове) найменування має на меті індивідуалізувати певну особу в процесі здійснення нею діяльності з виробництва або реалізації товарів, надання послуг.Як і торговельна марка (знак для товарів та послуг), комерційне найменування виконує функцію індивідуалізації.Однак, якщо перша індивідуалізує товари та послуги суб'єкта серед товарів та послуг інших осіб, то комерційне найменування індивідуалізує самого суб'єкта, його діяльність в цілому.Отже юридична особа може мати декілька торговельних марок, зареєстрованих для різних видів товарів та послуг, але тільки одне комерційне найменування.

Комерційне найменування має відповідати ряду вимог. У зв'язку з цим у літературі вказуються три принципи:

0. істинність фірми;

1. виключність фірми;

2. постійність фірми.

Принцип істинності полягає в тому, що комерційне найменування не має вводити споживачів в оману щодо справжньої діяльності особи (ст. 489 ЦК України).Цей принцип потрібно тлумачити з урахуванням принципу свободи підприємницької діяльності (ст. 3 ЦК України) і положень про правоздатність юридичної особи (ст. 91 ЦК України).

Принцип виключності означає, що комерційне найменування має давати можливість відрізняти цю особу з-поміж інших (ст. 489 ЦК України).Основне призначення комерційного найменування — індивідуалізація певної особи.Як правило, це забезпечується завдяки оригінальності комерційного найменування, яке має відрізнятися від вже існуючих комерційних найменувань інших осіб.

0. Принцип постійності передбачає стабільність комерційного найменування, що забезпечується, як правило, протягом всього часу існування юридичної особи.