3863. Дозорцев. Шершеневич, Пиленко та сучасні автори про теорії права інтелектуальної власності.

В. А. Дозорцев, (теорія виключних прав), виключними можуть бути тільки майнові права. Позиція заснована на тому, що виключні права виникли як особлива група прав на нематеріальні результати інтелектуальної власності для того, щоб забезпечити правовий механізм товарного обороту даних об'єктів. В силу своєї нематеріальності результати інтелектуальної діяльності не здатні до участі в обороті, тому в обороті беруть участь лише права на дані об'єкти, оскільки їх можна передати. Особисті ж немайнові права не здатні до відчуження, не можуть забезпечити зазначені функції, а тому не є винятковими. Прибічник теорії виключних прав - російський вчений Дозорцев В.А., здійснивши глибоке дослідження змісту виключних прав, визначає, що на результати інтелектуальної діяльності за суб’єктами закріплюються виключні права, зміст яких становлять право використання об’єкта та право розпорядження правом на використання об’єкта [Дозорцев В.А. Понятие исключительного права //Проблемы современного гражданского права: Сборник статей. - М.: Городец, 2000. – С.297-300; Дозорцев В.А. Интеллектуальные права: Понятие. Система. Задачи кодификации. Сборник статей / Исследовательский центр частного права. – М.: Статут, 2005. – С. 121].

Г. Ф. Шершеневич (теорія виключних прав)Розглядаючи загальне поняття виняткових прав, стверджував, що «виключне право надає юридичну можливість здійснення відомого роду дій з усуненням всіх інших від наслідування. Пасивними суб'єктами виняткових прав є всі співгромадяни». Шершеневич Г. Ф. стверджував, що всі правомочності автора пов'язані виключно з його майновими інтересами, повністю заперечував наявність в авторському праві елементів особистого права .

(пропрієтарна теорія ) Г. Ф. Шершеневич описує ситуацію таким чином: "Поширювати поняття про речові права на права, що не мають своїм об'єктом речі, представляється теоретично незручним. Порядок виникнення, переходу, припинення речових прав розрахований саме на матеріальний їх зміст, і тому поширення цих правил на зовсім іншу область зможе створити небажане змішування понять в теорії та практиці.

(рентна теорія)А.А.Пиленко вказав на суперечливі моменти згаданої теорії і відніс її до області квазікурйозів.

(нематеріальна теорія)Суть даної теорії, на думку її сучасника А. А. Пиленко, «видається досить неясно, а значення її - вкрай спірним ».

(пропрієтарна концепція ) В подальшому при оцінці впливу цієї доповіді на формування теорій інтелектуальної власності А.А Пиленко зауважив: “Не будь эта доктрина тенденциозной, т.е. не происходи она из страха, что иначе защитникам патентов придется признать себя сторонниками нелиберальных монополий, - эта бессмысленная выдумка не продержалась бы и двух лет”. А.Пиленко який писав: “...тот, кто говорит: “Патентное право есть собственность sui generis” в сущности, еще не дал никакой конструкции, так как конструирование начинается лишь тогда, когда это sui generis будет разложено в виде точных юридических признаков”

В.С. Веденін виділяє концепції: теорія промислової власності, теорія особистого права, деліктна теорія, рентна теорія, імматеріальна теорія, теорія інтелектуальних прав,

договірна теорія, теорія клієнтели. Останні дві відносяться до категорії публічно-правових теорій, тоді як інші до приватно-правових теорій.

Шишка Р.Б. вказує, що зміст права на об’єкт інтелектуальної власності становлять право самому використовувати результат в своїй підприємницькій діяльності, право забороняти це робити іншим та право дозволяти іншим особам використовувати цей же результат у своїй діяльності. Запропоновано доктрину правового регулювання відносин інтелектуальної власності на основі поєднання концепції інтелектуального потенціалу та виключних майнових прав; на основі теорії природного права обґрунтовано, що право на творчість та право на свободу творчості є природними, мають подвійну правову природу: як елементи змісту цивільної правоздатності та як суб'єктивне цивільне право; доводиться, що відносини інтелектуальної власності є похідними від природних прав фізичних осіб, та вперше звернуто увагу, що право на творчість є комбінаторним і виникає, як правило, в результаті реалізації людиною інших природних прав. Комбінаторність права на творчість дозволяє поєднувати її з іншими видами суспільної діяльності та особистістю самого творця; вперше висловлено думку, що поняття “об'єкт виключних прав” є більш широким, ніж поняття “право інтелектуальної власності”, оскільки ряд об'єктів не є результатами творчої діяльності, але права на них носять виключний характер. Це, зокрема, права на фонограми, передачу ефірного і кабельного мовлення, засоби індивідуалізації підприємців; вперше запропоновано ввести у науковий обіг, як основну, концепцію права інтелектуальної власності виключних майнових прав і перехідну (компромісну).