3863. Авторське право та суміжні права

Авторське право і суміжні права охороняють права автора твору, створеного внаслідок творчої інтелектуальної праці. Вони стосуються особливих форм творчості, що належать, головним чином, до засобів масових комунікацій — не лише до друкованих публікацій, а й до радіо- та телепередач, прокату фільмів, комп'ютерних систем збере­ження та відтворення інформації. Авторське право — це сукупність норм цивільного права, якими регулюються відносини щодо визнання авторства й охорони творів науки, літератури і мистецтва, встановлення режиму їх використання, наділення їх авторів немайновими і майновими правами, захисту прав авторів та інших правоволодільців. Регулюванню авторських і суміжних прав присвячено Закон України «Про авторське право і суміжні права» у редакції від 11 липня 2001 р. Джерелами авторського права с також інші закони України, Міжнародні договори і угоди. Законом України «Про авторське право і суміжні права» (ст. 8) визначаються об'єкти авторського права. Об'єктом авторського права може бути як твір загалом, так і окрема його частина. Сутність твору, його наукова та літературна цінність не мають значення. Авторське право охороняє будь-які твори. Важливе значення має лише форма вираження твору, яка може бути усною, письмовою, звуковою тощо. У законодавстві з авторського права жодної країни немає визначення поняття «твір». У теорії права твір визначається як результат творчої діяльності автора, виражений в об'єктивній формі. Авторське право не пов'язане з правом власності на матеріальний об'єкт, у якому твір виражено. Авторське право охороняє форму вираження ідей, а не самі ідеї. Як тільки ідеї втілюються в матеріальний носій, виникає правова охоро­на форми твору - розташування слів, нот, знаків. В об'єктивному змісті авторське право - це сукупність правових норм, що регулюють відношення з приводу створення і використання творів науки, літера­тури, мистецтва. У суб'єктивному змісті авторське право — це осо­бисті немайнові та майнові права, що належать особам, які створили твори науки, літератури, мистецтва. Права, що стосуються виконавців, виробників фонограм, відеограм і організацій мовлення прийнято називати «суміжними правами», тобто правами у галузях, суміжних з авторським правом.

Об’єкти авторського права – це твори науки, літератури і мистецтва, які є результатом творчої діяльності людини, як оприлюднені так і не оприлюднені, завершені і не завершені, незалежно від призначення, достоїнства і змісту твору, а також від способу і форми його вираження.

Передання права власності на матеріальний об'єкт права чи володіння матеріальним об'єктом не спричиняє передання жодних авторських прав на твір, виражений у цьому об'єкті. За Законом України «Про авторське право і суміжні права» охороні підлягають усі твори: як оприлюднені, так і не оприлюднені, завершені й незавершені незалежно від їх призначення, жанру, обсягу, мети тощо. Формою оприлюднення твору є його опублікування, публічний показ, публічне виконання, передача в ефір тощо. Твір вважається оприлюдненим з моменту, коли він став потенційно доступний для невизначеного кола осіб, які могли його сприймати. Слід зазначити, що правова охорона поширюється лише на форму вираження твору і не поширюється на будь-які ідеї, теорії, принципи тощо.

Суб'єктами авторського права є автори творів науки, літератури і мистецтва, їх спадкоємці та особи, яким автори передали авторські майнові права. У ст. 435 ЦК України встановлено, що первинним суб'єктом авторського права є автор твору. У разі відсутності доказів іншого автором твору вважається фізична особа, зазначена звичайним способом як автор на оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства). Авторське право виникає з моменту створення твору (ст. 437 ЦК України). Для виникнення і здійснення авторського права не потрібно реєстрації, іншого спеціального оформлення твору. Власник авторського права використовує для оповіщення про свої права спеціальний знак: латинську літеру «С», обведену колом. Авторське право на твір, створений у співавторстві, належить співавторам спільно незалежно від того, становить такий твір одне нерозривне ціле чи складається з частин, кожна з яких може мати ще й самостійне значення. Перше — неподільне співавторство, друге -подільне. Ці види співавторства різняться режимом використання творів. Особливості виникнення і здійснення авторського права окремими суб'єктами можуть бути пов'язані з особливостями створених ними творів. Авторські права поділяються на особисті немайнові та майнові. Майнові права можуть переходити до інших суб'єктів за законом чи поговором. На відміну від цього особисті немайнові права не переходять до інших осіб. Лише автору як первинному суб'єкту авторських прав може належати весь обсяг особистих немайнових і майнових прав. Усі інші суб'єкти, крім спадкоємців автора, можуть за договором або за законом набути лише майнових прав.

Особисті немайнові права автора визначені у ст. 423, 438 ЦК України, а також у ст. 14 Закону України «Про авторське право і суміжні права». Згідно з цими актами автор має право: • на визнання свого авторства; • перешкоджати посяганню на своє авторське право, що може зашкодити честі чи репутації автора; • вимагати зазначення свого імені у зв'язку з використанням твору, якщо це практично можливо; • забороняти зазначення свого імені у зв'язку з використанням твору; • обирати псевдонім у зв'язку з використанням твору; • вимагати збереження цілісності твору і протидіяти будь-якому перекрученню, спотворенню чи іншій зміні твору або будь-якому іншому посяганню на твір, що може зашкодити честі й репутації автора (недоторканність твору).

Право на зазначення імені автора, заборону такого зазначення, а також на обрання псевдоніму загалом можна вважати проявами права на ім'я. Право на ім'я тісно пов'язане з правом автора. Майнові права автора — це виключні права на використання твору в будь-якій формі й у будь-який спосіб.

Сумі́жні права́ (англ. related rights, фр. droits voisins, рос. смежные права) — тип прав на інтелектуальну власність, спрямованих забезпечити охорону інтересів фізичних та юридичних осіб, що сприяють створенню творів, які після створення стають доступними для широкого загалу. Першим міжнародно-правовим документом, спрямованим на захист суміжних прав була Міжнародна конвенція про охорону інтересів виконавців, виробників фонограм і організацій мовлення, прийнята у Римі 26 жовтня 1961 року. На відміну від більшості міжнародних конвенцій, які приймалися із метою систематизувати та уніфікувати вже існуюче нормативно-правове регулювання, Римська конвенція стала спробою установити міжнародні норми у відносно юридичної концепції, що на момент розробки цього міжнародно-правового документу ще не знайшла достатнього закріплення у національному законодавстві. Із часу прийняття Римської конвенції національні стандарти захисту суміжних прав значною мірою еволюціонували і тепер перевищують рівні охорони, встановлені самою конвенцією. Реакцією на ці зміни став Договір Всесвітньої організації інтелектуальної власності про виконання і фонограми, прийнятий на дипломатичній конференції Всесвітньої організації інтелектуальної власності 20 грудня 1996 року. Згідно Закону України "Про авторське право та суміжні права", об'єктами суміжних прав, незалежно від призначення, змісту, оцінки, способу і форми вираження, є:

виконання літературних, драматичних, музичних, музично-драматичних, хореографічних, фольклорних та інших творів; фонограми, відеограми; передачі (програми) організацій мовлення. Суміжні права тісно пов'язані з авторськими. Вони поширюються на відтворення, сповіщення творів, їх особливості аналогічні авторському праву. Суміжні права є особистими правами, що отримують правову охорону, право на винагороду тощо. До об'єктів суміжних прав належать виконання, фонограми, відеограми, програми (передачі) організацій мовлення. Суб'єкти, первинні суб'єкти суміжних прав — це виконавець, виробник фонограми, відеограми, організації Мовлення. Суб'єктом суміжних прав може бути й інша особа, яка набула ці права за договором чи законом. Згідно із Римською конвенцією строк охорони суміжних прав має складати щонайменше 20 років починаючи з останнього дня року, у якому відбулося виконання, було здійснено запис фонограми або було вперше сповіщено передачу мовлення. Згідно із Угодою щодо торгових аспектів прав інтелектуальної власності (ТРІПС) права виконавців та виробників фонограм охороняються протягом щонайменше 50 років починаючи із останнього дня року, у якому відбулося виконання або було здійснено запис фонограми, та протягом щонайменше 20 років, починаючи з останнього дня року, коли було вперше сповіщено передачу мовлення. В Україні суміжні права на усі види об'єктів (виконання, фонограми, передачі мовлення) охороняються протягом 50 років від дати першого запису виконання, першого опублікування або запису фонограми та першого публічного сповіщення передачі мовлення. Закінчення терміну захисту настає 1 січня року, наступного за роком, у якому закінчилися передбачені законодавством строки захисту.