Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Pravilni_bileti.docx
Скачиваний:
4
Добавлен:
09.09.2019
Размер:
818.66 Кб
Скачать

35.Значення психосемантичних дослідженьЧ.Осгуда для дп.Розкрийте сутність цих досліджень

Метод Семантичного Диференціала (від греч. semanticos - що позначає + лат. differentia - різниця) - один з методів побудови суб'єктивних семантичних просторів. Запропонований амер. психолінгвістом Ч. Осгудом в 1952 р. і застосовується в дослідженнях, пов'язаних із сприйняттям і поведінкою людини, з аналізом прагматичних і коннотатівних значень слів (див. Коннотация), аттітюдов (соціальних установок) і особових сенсів, у вивченні масових комунікацій і рекламі, а також в естетиці. М. с. д. - комбінація методу контрольованих асоціацій і процедур суб'єктивного шкалірованія; при цьому вимірювані об'єкти (предмети, особи, витвори мистецтва, поняття, зображення, персонажі і т. д.) оцінюються по ряду біполярних градуальних (3-, 5-, 7-бальних) шкал, полюси яких зазвичай задаються вербально (антонімами, напр. зло-добрий). Разом з вербальними розроблені невербальні семантичні диференціали, де як полюси шкал використовуються графічні опозиції, живописні картини, фотопортрети. При обробці результатів незрідка використовуються методи факторного аналізу. Факторний аналіз зазвичай виявляє 3 основних чинника, таких, що позначаються «активність», «сила» (potency) і «оцінка». Різновид М. с. д., адаптована до оцінки людей, отримала назву «Метод особового диференціала».

5.

МІСЦЕ ПСИХОДІАГН. У РОБОТІ ВЧИТЕЛЯ, ВИХОВАТЕЛЯ, КЕРІВНИКА ОСВ. ЗАКЛАДУ. ПРОБЛЕМИ, ЩО ВИМАГАЮТЬ ДІАГНОСТИЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ У ШКОЛІ. ЦІЛІСНИЙ, ЧАСТКОВИЙ, ОПЕРАТИВНИЙ І ДОВГОТРИВАЛИЙ ПСИХ. ДІАГНОЗ

Шкільна: основна мета – забезпечення повноцінного психічного розвитку дитини; створення умов для проведення змістовної діагностико-розвивальної роботи, надання рекомендацій і проведення психокорекцій них заходів.

Основні задачі шкільної психодіагностики: 1-4 класи – психодіагностика молодших класів (вивчення психологічної готовності до навчання у школі; дослідження рівнів розвитку пізнавальної сфери (недостатній розвиток якої може призвести до девіантної поведінки);дослідження рис темпераменту і характерологічних особливостей;) 5-9 класи – психодіагностика підліткового віку: (вивчення адаптації до умов навчання в середній школі; вивчення та розвиток властивостей пізнавальної сфери з більшою деталізацією; дослідження акцентуацій характеру; дослідження властивостей особистості;) 10-12 класи – психодіагностика старшої школи:(дослідження та розвиток загальних та спеціальних здібностей; вивчення готовності зробити професійний вибір;)

Чим менша дитина за віком, тим скоріше її проблеми є проблемами її батьків.

Психодіагностичне дослідження стосується і учителів. Як правило досліджується стиль викладання та індивідуальні особливості. З батьками – модель сімейного виховання. Іноді адміністрація – стиль керівництва.

З. Гільбух виділяє діагноз частковий, який охоплює тільки окремі риси психічної індивідуальності (темперамент, характер, здібності) або ж окремі вчинки, психічні стани, а також цілісний, що охоплює особистість загалом. Цілісний діагноз, як правило, виникає як результат синтезу багатьох часткових, або навпаки.Під оперативною психодіагностикою розуміється аналіз інформації, яку отримує педагог безпосередньо під час занять. До неї можна віднести: діагностику усних відповідей, учнів, діагностику письмових відповідей, діагностику навчальних дій самого педагога, отримання ним інформації зворотнього зв’язку, діагностику вчинків учнів, діагностику психічних станів окремих учнів та групи. Довготривала психодіагностика передбачає більш значний проміжок часу для постановки діагнозу. Під час якого проводяться планомірні спостереження за службовою, учбовою діяльністю учня або групи в цілому з метою глибокого аналізу їх учбової діяльності. В ході довготривалої психодіагностики досліджуються недоліки та відхилення в навчальній діяльності, поведінка учнів, вивчаються окремі риси людей, їх індивідуально – психологічні особливості. Також діагностуються окремі риси психічної та цілісної індивідуальності учня та групи.

Ш.О. Амонашвілі не дає чіткої дефініції психологічної майстерності, але називає її основні риси: «Бути майстром психологічної справи – це означає мати вихідну позицію ...яка є особистісно-гуманною; ...це яскрава особистість, мудра, чуйна, доброзичлива і принципова людина; ...це першодослідник теоретичних рекомендацій, який може їх переконливо довести або спростувати. ...Його творчість може збагатити психологічну науку і практику новими висновками, дати початок новим ідеям і підходам». Психологічна майстерність – це комплекс властивостей особистості, що забезпечує високий рівень самоорганізації професійної діяльності на рефлексивній основі. Визначають такі складові психологічної майстерності: гуманістичну спрямованість діяльності; професійну компетентність; педагогічні здібності; психологічну техніку. Всі ці елементи пов'язані між собою та мають здатність до саморозвитку.– Гуманістична спрямованість – найголовніша характеристика майстерності, що будується на основі ціннісних орієнтацій: на себе (самоутвердження); на засоби педагогічного впливу (коли найважливіше для педагога – виховні ідеали, виховні заходи та методика їх здійснення); на вихованця (учня/студента) (допомогти йому адаптуватися до соціального середовища, знайти смисл у житті); на мету психологічної діяльності (сприяти самоактуалізуванню у професійній діяльності та громадському житті).– Професійна компетентність є підвалиною психологічної майстерності. Зміст цього компонента становлять глибокі професійні знання, навички та вміння, професіоналізм у галузі психології та педагогіки, досконала методика здійснення навчально-виховних заходів.– Здібність до психологічної діяльності – дуже важливий елемент у структурі психологічної майстерності. Провідними здібностями вважаються чутливість до людини і до особистості, комунікативність, перцептивність, динамічність, емоційна стабільність, оптимістичне прогнозування і креативність.– Четвертим компонентом психологічної майстерності є педагогічна техніка як форма організації поведінки викладача. Це конкретний інструментарій, навички та вміння організації та проведення різноманітних навчально-виховних заходів. За відсутності або недостатнього її розвитку інші елементи психологічної майстерності залишаються нереалізованими.

БІЛЕТ№6

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]