![](/user_photo/2706_HbeT2.jpg)
- •Розкрийте зміст предмета психології та її завдання; розкажіть про структуру сучасної психології, покажіть її місце в системі наук і зв’язок з іншими науками.
- •Дайте характеристику основних видів діяльності (гри, учіння, спілкування, праці), покажіть їх взаємозв’язок і розвиток у людини.
- •5. Методи вивчення міжособ.Стосунків у групах і колективах. Соціометрія.
- •1. Проаналізуйте природу людських здібностей. Задатки як природні передумови здібностей. Що таке професійні здібності?
- •2. Проаналізуйте стр-ру особистості. Блоки особистісних якостей та їх взаємозв’язок. Охарактеризуйте інтер-, інтра-, метаіндивідну підсистеми в стр-рі особ-ті.
- •Основні напрямки сучасної психології в західних країнах, їх представники, основні положення.
- •4. Охарактеризуйте етапи розвитку зрілої особистості (за д.Левінсоном, г.Шихай).
- •54. Назвіть ознаки зрілої особистості (за г.Олпортом, к.Роджерсом, е.Берном).
- •Класиф-я ψ д- х методів (тестів). Вимоги до методик, репрезентат-ть тестових норм. Надійність. Валідність, її види, способи перевірки методик на надійність і валідність.
- •3 Епоха – підлітковий та юнацький вік.
- •Проаналізуйте методи психологічних досліджень у сучасній психології: їх види та вимоги до їх організації і проведення.
- •35.Значення психосемантичних дослідженьЧ.Осгуда для дп.Розкрийте сутність цих досліджень
- •1.Розкрийте поняття про діяльність та її структуру. Покажіть роль умінь, навичок як компонентів діяльності.
- •3.Історія створення схем періодиз. Псих.Розв. Періодиз. Псих. Розв. Дітей
- •4.Визначення індивідуального стилю діяльності у широкому та вузькому розумінні. Які дослідники займалися цією проблемою? Її значення для диференціальної психології.
- •Розкрийте структуру сучасної психології та опишіть предмет вивчення окремих галузей психології. Які, на вашу думку, галузі психології є найбільш перспективні. Доведіть справедливість своєї думки.
- •1) Гуморальні т-ї: Гіппократ/Гален, і. Кант. Рідини організму.
- •Конституційні т-ї (1920). Е. Кречмер, у. Шелдон. Будова тіла.
- •Фізіологічна т-я. Типи нс – сильний, слабкий. Павлов, Теплов, Нєбиліцин, Мерлін.
- •Криза особистості підлітка
- •3. Забезпечення таємниці результатів обстеження.
- •4. Конфіденційність.
- •Проаналізуйте методи психологічних досліджень у сучасній психології: їх види та вимоги до їх організації і проведення.
- •22. Розкрийте значення типології установок свідомості к.Г.Юнга для диференціальної психології. Які типи особистості виділяються згідно такого ділення.
- •23. Значення функціональної типології к.Г.Юнга у диференціальній психології.
- •34 Методи вивчення впливу сім»ї та сім-х стос-в. Малюнок сім»ї.
- •1.За механізмами психіч. Активності
- •25. Етапи стан-ня мовлення дітей 1-3 р. Поясніть твердження л.С.Виготського: "Вік від 1 до 3 років - це стадія сенситивності до мовних впливів".
- •Алгоритм планування психологічно обґрунтованих виховних задач:
- •3 Епоха – підлітковий та юнацький вік.
- •Провідні представники гуманістичного навчання
- •3 Розкрийте змістовне наповнення когнітивного підходу в дискурсі навчання.
- •У формуванні складної навички можна виділити кілька стадій:
- •«Активного слухання».
- •Тренувальні техніки на розвиток навичок "активного слухання" Тренувальна техніка 1. Прийом "Парафраз" (оформлення т. Смирнової по аналогії н. Пилипко)
Основні напрямки сучасної психології в західних країнах, їх представники, основні положення.
Психологія – наука про закономірності формування, розвитку і прояву психіки як особливої форми життєдіяльності. ХVIII ст.
Об*кт – Л в психології.
Предмет – психічні явища – психічні процеси, стани, особливості.
Галузі: теоретичні, науково-прикладні, практичні.
Теоретичні: загальна, історія Ψ, генетична (філогенез психіки), соціальна, порівняльна (Ψка Л/Т), диференціальна, Ψ особистості, моделювання психіки (комп*ютерна модель психіки Л).
Науково-прикладні: 1) за видом д-ті та поведінки Л – психологія праці, інженерна (Л-апаратура), психологія творчості, психологія «штучного інтелекту» (формальні моделі психіки у створенні кібернетичних систем), авіаційна (Л в умовах польоту, підбір пілотів), космічна (проблеми д-ті Л в умовах невагомості), військова (екстримальні та бойові ситуації), менеджменту (управління), економічна, екологічна, спорту;
2) за психологічними питаннями розвитку: вікова, педагогічна, Ψ аномального розвитку (тіфло-, сурдо-, олігофрено-);
3) за відношенням до нормальної психіки: Ψ здоров*я, медична, клінічна, патоΨ;
4) за відношенням до права: юридична, кримінальна, пенітенціарна.
Практична: психологічна служба – сім*ї, системи освіти, сиситеми охорони здоров*я; практична психологія політ д-ті, управління і масових комунікацій, профорієнтація, соціально-психологічна служба армії.
Принципи Ψ: детермінізм (причинність), розвиток психіки (онтогенез), принцип відображення (сигнальний Х псих явищ), єдність психіки та діяльності (внутрішній план д-ті), системно- структурний (Ψка – складна система елем, має структуру).
Сучасні напрямки:
-Психоаналіз – поведінка детермінується не лише свідомістю, а й безсвідомим. Теорія і терапія. Психосексуальний розвиток. Стукура психіки – Ід, Его, СуперЕго. Лібідо. Захисні механізми: заперечення, подавлення, проекція, раціоналізація, інтелектуалізація, витіснення, формування реакції. Фрейд, ХХ ст.
-Індивідуальна Ψ – безсвідоме прагнення Л до досконалості. Стиль життя. Комплекс неповноцінності. Порядок народження. Лібідо – прагнення до влади. Адлер, ХХ ст.
-Аналітична Ψ – лібідо енергія життя. Колективне бесвідоме, архетипи. Самість, індивідуація. Інтроверт, екстраверт. Юнг, ХХ ст.
-Біхевіоризм – заперечує свідомість як предмет наукового дослідження і зводить психіку до різних форм поведінки, сукупність реакцій організму на стумули зовнішнього середовища. Уотсон S – R. Торндайк S – Ψ – R, метод спро і помилок. Скіннер, оперантне научіння. Бандура, соціальне научіння.
-Гуманістична Ψ – особистість як унікальна цілісна система, яка являє собою відкриту можливість самоактуалізації. Маслоу – ієрархія потреб (базальні, вищі). Роджерс – «Я-реальне» – «Я-ідеальне», самореалізація. Фром – гуман психоаналіз – Ψка Л соціально обумовлена, Л народжується щоб реалізувати свої найкращі здібності.
-Гештальт – психіка цілісна структура. Вертгеймер, Коффка, Келлер. Гештальт-терапія.
-Психосоматика – взаємозв*язок тіла і психіки. Вільгейм Райх.
-Когнітивізм – асоціативний зв*язок між стимулом і реакцією у головному мозку. Реакції Л визначаються її інтерпретацією ситуації. Нейсер, Роттер (інтерпретація залежить від типу особистості), Піаже (психічний розвиток Д).
2.
Відчуття – відображення окремих властивостей предметів, що впливають на мозок людини. Простий психічний процес.
Фізіологічна природа відчуттів залежить від роботи аналізаторів, що скл:
периферичний відділ – рецептор; зовнішня енергія перетвор у нервовий процес;
провідникові нервові шляхи;
кірковий відділ (ГМ) – переробка нервових імпульсів.
Аналізатор – активний орган, що включає рухові елементи; всі відчуття мають емоційний тон.
Відчуття є й у тварин, зумовлені біологічно активними потребами. Є такі відчуття, що немає Л.
Відчуття у Л – результат історичного розвитку.
Властивості:
якість – основна інфо, що відображується даним відчуттям і відрізняє його від інших. Модальність.
Інтенсивність (сила) – кількісна х-ка, залежить від сили подразника, та від функціонального стану рецептора.
Тривалість (часова х-ка) – визн-ся часом дії подразника та його інтенсивністю. У кожного відчуття є латентний період, коли подразник діє, а відчуття ще не виникає. 50-370 мс (50 смак, 370 біль). Відчуття виникає не одразу під дією подразника, і не одразу зникають після припинення дії подразника. – інерція відчуттів. Послідовний образ «-» або «+».
Просторова локалізація – де знах пдразник.
Пороги відчуттів – чутливість НС. Абсолютний поріг – визн мін величиною подразника, яка здатна викликати відчуття:
(П1+П2)/2
П1 – величина стимула при якому виник відчуття
П2 – коли зникає
Верхній поріг – больовий.
Розвиток відчуттів:
шкірні відчуття
біль
смак
нюх (4-5 днів)
слух (1-3 тижні), 2-3 місяці – сприймання напряму руху. 3-4 м – реакція на музику. З 2-х місяців реакція на інтонацію.
Д реагує на ритм. Розрізнення звуків – кінець 1-го року. Розвиток мовного слуху – спочатку голосні.
6) зір – проявляється у руховій реакції (рух очей). Узгодження 2 місяці. 3 м – розрізення предметів. Кольори – 5 м.
До кінця 1-го року життя чутливість Д досягає оптимуму, здатність розрізняти з*явл пізніше.
Дж. Ліллі – дослід «сенсорна ізоляція», СІ підсилює сенсорний досвід. «стан океанічної хвилі».
3.Психічний розвиток – це безперервний процес, що виявляється у кількісних і якісних змінах людської істоти. Кількісні зміни, тобто збільшення одних і зменшення інших її ознак, зумовлюють виникнення якісно нових і знищення старих психічних властивостей. Кількісні та якісні зміни, особливо помітні в утробному періоді розвитку людини, коли її організм за короткий час перетворюється із зародкової клітини в людську істоту.Після народження дитини також відбуваються кількісні та якісні зміни у будові організму,функціонуванні його як цілого й окремих його органів, що характеризує процес його дозрівання.Кількісні та якісні зміни відбуваються протягом усіх етапів онтогенезу. Вони пов'язані з фізіологічним розвитком, але визначаються не ним, а наслідками взаємодії з зовнішнім світом, яка регулюється нервовою системою та її психічними функціями, а в дитинстві здійснюється за допомогою дорослих у спільній діяльності з ними, регулюється словом. Це забезпечує якісні зміни як окремих психічних процесів, так і психіки в цілому, представники біогенетичного підходу кладуть в основу розвитку особистості біологічні процеси дозрівання організму. Сам процес розвитку трактується основним чином як дозрівання, стадії якого універсальні. Якщо представники цього підходу й говорять про роль соціального середовища, то лише як про умову для дозрівання заданих природою (генетично обумовлених) якостей та властивостей. Представники соціогенетичного підходу повністю відкидають значення біологічних факторів і пояснюють процес розвитку людини через структуру суспільства, через способи соціалізації, взаємовідносини з оточуючими, тобто соціальна поведінка людини пояснюється через замкнуті в собі властивості середовища, до яких людина повинна пристосуватися.
. Умови психіч р-тку дитини. Біогенетична і соц. концепція р-тку. Яка точка зору вітчизняних психологів у критиці цих концепцій.
Розвиток – це вища форма руху матерії, це безперервний процес, який х-ється переходом кількісних змін у якісні.
(Психіка – ф-ція мозку, сутність якої полягає в активному відображенні людиною об’єктивної реальності та регулюванні поведінки й д-сті)
Сучасна психологія вбачає причини розвитку в процесі життя людини, в конкретних і суперечливих соціально-психологічних умовах, найрізноманітніших аспектах її взаємодії з навколишнім середовищем (буттям). Рушійними силами процесу розвитку вона проголошує притаманні йому внутрішні суперечності. Розв'язання їх є основою розвитку, який визначається взаємодією різних передумов, обставин, умов, чинників, що свідчить про можливість опосередкованого керування ним.
2 основні концепції розвитку психіки:
Біологічний (спадковість (генотип) тип темпераменту, задатки)
Соціальне середовище:
- природні умови (екологія, клімат)
- макросередовище (ідеологія, вірування, ЗМІ)
- мікросередовище(сім’я, садок, школа, ін. НЗ)
- види д-сті:
А) безпосереднє емоц спілкування з дорослими (період немовляти)
Б) предметноманіпулятивна д-сть (діти раннього віку)
В) рольова гра (дошкільний вік)
Г) учбова д-сть (мол шкільний вік)
Д) інтимно-особистісне спілкування(підк-ки)
Е) учбово-професійна д-сть (ранній юнацький вік)
Активність
Виховання і навчання (виділяють лише деякі вчені)
Псих. розв. дитини залежить від її природних даних, її біологічних, анатомо-фізіологічних особливостей і від зовн. впливів, оточуючих людей, обставин життя, природи і суп-ва, навч-ня і праці, конкретно-історичної епохи, які визначають зміст психіч. життя формування особистості. У дитячій психології зроблено чимало спроб періодизувати психіч. розв. людини в її дитинстві, але результати є досить розбіжні. Розбіжність зумовлена різним розумінням детермінації вікових періодів і критеріїв їх визначення.
Біогенетичні концепції виводили періоди з людської спадковості, соціогенетичні розглядали послідовну зміну періодів як продукт впливів суспільного середовища.
Виготський і Ельконін вважали, що періодизувати треба за сукупністю ознак. Абрамова: важливе значення соц.розв-ку.