4.Визначення індивідуального стилю діяльності у широкому та вузькому розумінні. Які дослідники займалися цією проблемою? Її значення для диференціальної психології.

Динамічність діяльності та консервативність властивостей темпераменту особистості є причиною формування індивідуального стилю діяльності.

Індивідуальний стиль діяльності - 1) усталене поєднання особливостей виконання різних видів діяльності однією й тією ж людиною. Індивідуальний стиль дає змогу людям з різними індивідуально-типологічними особливостями нервової системи, різною структурою здібностей, темпераменту й характеру досягати однакової ефективності у виконанні тієї чи іншої діяльності різними засобами; 2) це обумовлена типологічними особливостями стійка система засобів, що складається в людини, яка намагається якнайкраще здійснити дану діяльність. Індивідуально-своєрідна система психологічних засобів, до яких свідомо чи стихійно звертається людина в цілях урівноваження своєї індивідуальності з предметними зовнішніми умовами діяльності.

Є.О. Климов зазначає,що до індивідуального стилю діяльності як стійкої системи психологічних засобів,прийомів та способів дії працівник вдається свідомо або стихійно з метою найкращого урівноваження своєї індивідуальності з предметними,зовнішніми умовами праці.Індивідуальний стиль діяльності формується як інтегральний ефект взаємодії людини з предметами та знаряддями праці,а тому розглядається як універсальна форма пристосування її до вимог діяльності.

Індивідуальний стиль діяльності-це сукупність прийомів і способів роботи,зумовлена певними властивостями с особистості і сформована як засіб її пристосування до об’єктивних вимог професії. Його формування є важливою стороною професійного навчання,розвитку професійних здібностей,професійної придатності. Цілеспрямоване формування ІСД ґрунтується на використанні наявних у людини розвинутих психофізіологічних і психічних властивостей, шо відповідають обраній професії,і компенсації негативних або недостатньо розвинутих властивостей.

У зв’язку з цим у структурі ІСД виділяють механізми адаптації і механізми компенсації.Так у багатьох випадках здібності,рівень мотивації особистості,функціональні можливості організму можуть набути провідного значення і перекрити властивості нервової системи та особливості темпераменту.

Ознаками індивідуального стилю діяльності є:

• стійка система практичних способів дії,способів і прийомів організації психічної діяльності;

• зумовленість певними особистісними якостями;

• адаптаційний характер до об’єктивних вимог роботи;

• універсальний характер,можливість застосування у різних ситуаціях і видах діяльності.

Необхідноими умовами формування ІСД є достатнє осмислення працівником вимог діяльності,позитивне ставлення до роботи,адекватна самооцінка та прагнення реалізувати свої здібності. Завдання виробничого навчання полягає в тому,щоб допомогти людині знайти найбільш доцільний і вигідний стиль роботи.

5

ЕКСПЕРТНІ МЕТОДИ (методи розуміння, клінічні методи) – методи, розраховані на професійний досвід, псих.інтуїцію самого психодіагноста. Незамінні там, де не розроблені чи невідомі стандартизовані процедури. Виявляються ефективними по відношенню до психічних явищ, які погано піддаються об’єктивації (суб’єктивні переживання, особистісні смисли, глибинні шари досвіду), а також відносно мінливих явищ, для яких важко створити фіксовану операціональну модель (динаміка цілей, станів, настроїв у групі). Суть методу – у проведенні аналізу проблеми з якісною і кількісною обробкою результатів індивідуальних експертних оцінок.

Якщо їх використовує експерт високої кваліфікації, вони стають більш надійним засобом у випадку індивідуальної психодіагн-ки. Глибокий експертний аналіз є необхідним первинним етапом у розробці будь-якої стандартизованої процедури.

ВИМОГИ ДО ЕКСП-Х МЕТОДІВ: 1) однозначно сформульовані цілі, предмет, галузь застосування методики, контингент досліджуваних (стать, вік, проф.досвід), цілі мають бути конкретизовані. Інструкції по використанню мають містити вказівку на необхідну кваліфікацію експертів, їх кількість для отримання достовірних даних; 2) інструкції повинні пройти випробування на однозначність їх виконання експертами; 3) процедура обробки результатів повинна включати у себе документування проміжних етапів обробки; 4) користувачі-розробники повинні мати змогу відтворити нормативне дослідження; 5) головна організація повинна вести банк даних, забезпечуючи підготовку користувачів.

Будь-яка методика, що не відповідає вимогам, не може вважатись профес-ю психодіагн-ю методикою. Мет-ки повинні проходити атестацію у рамках головних методичних організацій, які повинні мати бібліотеку атестованих пс.діагн-х методик. Вся л-ра по методикам, що не пройшли атестацію, не може вважатись придатною для застосування у практичній психології.

ВИМОГИ ДО ЕКСПЕРТА: компетентність, креативність, відсутність схильності до конформізма, наукова об’єктивність, аналітичність, відсутність консерватизма, позитивне ставлення до інновацій.

БІЛЕТ№8

1