Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Administrativne_pravo_VIDPOVIDI.doc
Скачиваний:
9
Добавлен:
09.09.2019
Размер:
899.58 Кб
Скачать

1. Поняття та види джерел адміністративного права

Термін “джерела права” має неоднозначне значення. В одному випадку його розуміють як матеріальне джерело права — правотворча сила (державна влада, судові органи, правові концепції, референдуми народу, правозастосувальна практика, звичаї народу i т.п.); в іншому — як історичні пам'ятники права, яку колись мали значення діючого права (Руська Правда, Закони XII таблиць); в третьому випадку, як формально джерело права — cnoci6 вираження змісту правил поведінки, що встановлюються державою. Така багатозначність терміна “джерела права” вимагає замінити його терміном “форма права”.

Форма права — це зовнішнє оформлення змісту загальнообов'язкових правил поведінки, які офіційно встановлені (санкціоновані) державою або загальновизнані суспільством.

I форми права:

1) правовий звичай;

2) нормативно-правовий договір;

3) нормативно-правовий акт.

Правовий звичай — це історично обумовлене неписане правило поведінки людей, яке ввійшло в звичку в силу багаторазового застосування протягом тривалого часу життя суспільства. іноді правовий звичай санкціонується державою. Сьогодні така форма права у нас майже не збереглась.

Нормативно-правовий договір — це така форма права, при якій два i більше суб’єкти суспільних відносин домовились про взаємні права i обов'язки з економічних, політичних чи інших соціальних проблем, уклали між собою угоду або договір в письмовій формі. Вони можуть мати міжнародний або національний характер.

Нормативно-правовий акт – це юридичний документ, який приймається органами державної влади або уповноваженими державою іншими суб’єктами, має формально-визначальний характер і охороняються державною владою від порушень.

Джерелами норм адміністративного права є особливі форми їх вираження, що мають зовнішній авторитет. Це–юридичні акти вищих органів законодавчої та виконавчою влад: конституція, органічні та поточні закони, укази президента. Джерелами цих правових приписів є кодекси, статути, акти, що розвивають зміст закону, визначають правовий статус державних органів. Тут же треба вказати на інструкції як на джерела вторинні, оскільки їхні приписи спираються на інше джерело прав.

2. Адміністративно-правові відносини, їх особливості та види

Адміністративно-правові відносини - правовідносини, які засновані на нормах адміністративного права. Адміністративно-правові відносини матеріальні (виникають та розвиваються на базі матеріальної правової норми), процесуальні (виникають на ґрунті матеріального правовідношення та процесуально-правового правила). ОЗНАКИ:

1).Суб'єкт-державний орган (правомочна особа).Інші суб'єкти є правозобов’язальними щодо першого;

2).Специфіка АПВ полягає в тому, що з числа юридичних фактів тільки юридичні акти державних органів є дійсними юридичними фактами, що викликають, змінюють, припиняють АПВ. Нормативні акти є передумовою для виникнення конкретних правовідносин, вони не здатні породжувати правовідносини.(Виняток Правила дорожнього руху).

3).Державно-управлінський орган зобов'язаний реалізовувати свої матеріально-правові та процесуальні права.(право ї обов'язком суб’єкта АПВ).

4).Кожен суб'єкт може виступати одночасно у кількох рольових функціях;

5).Учасники АП не є рівноправними суб'єктами. У сфері процесуальних адміністративних відносин державний орган та громадянин ї рівноправний.

6).АПВ може виникати з ініціативи однієї сторони, незалежно від волевиявлення іншої;

7).АПВ складаються:- відношення між різними рівнями організаційної структури; - між рішенням ў його виконавцем; - між органом ў службовцями; - між різними посадовими особами; - між різнопорядковими функціями, завданнями у середині галузі, відомства;

8).Правозобов'язальний суб'єкт свої обов'язки має виконувати під загрозою санкцій у вигляді юридичної відповідальності.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]