1. Адміністративно-правовий акт: доктринальні підходи до визначення.

Перше визначення – А.Ф. Євтихієв: це акт управління, спрямований на встановлення, зміну або припинення конкретних юридичних відносин або станів.

Радянські часи – М.І. Єропкін: особлива юридична форма виконавчої та розпорядчої діяльності державних органів.

Підручник з адмін. Права України – Ю.П. Битяк: це офіційний припис, заснований на законі, прийнятий суб’єктом управління на будь-якому рівні державної ієрархії в порядку одностороннього волевиявлення й у межах його компетенції з додержанням встановленої процедури та форми, що тягне за собою певні юридичні наслідки.

Оптимальне визначення: це підзаконне, владне, загальнообов’язкове, одностороннє волевиявлення-рішення органів виконавчої влади, що прийняте в межах їх компетенції та містить норми права або індивідуальні приписи щодо виконання завдань і реалізації функцій цих органів, пов’язане з виникненням, зміною чи припиненням правовідносин з метою забезпечення прав, свобод та законних інтересів осіб.

2. Принцип “єдиного вікна” в адміністративних послугах.

Принцип "єдиного вікна" передбачає оптимізацію внутрішньо-адміністративних процедур надання адміністративних послуг, за якою залучення громадянина до процесів міжвідомчих погоджень, збирання факультативних довідок та інших супровідних документів має бути мінімальним. Ідеально налагоджений механізм надання послуг передбачає, що всі внутрішньо-організаційні процеси відбуваються всередині органу або між органами, коли споживач подає заяву і через визначений час отримує потрібний йому результат або обґрунтовану відмову.

3. Основні типи адміністративних договорів.

За суб‘єктним складом:

- договори між суб‘єктами управлінської діяльності (внутрішньоапаратні);

- договори між суб‘єктами виконавчої влади та іншими державними органами (муніципальні органи);

- договори між державними та недержавними організаціями;

- договори між суб‘єктами управління та громадянами.

За критерієм “зміст договору” виділяють типи договорів: договори про компетенцію, договори про спільну діяльність, договори про виконання державних замовлень. Також за вищевказаним критерієм можна класифікувати на нормотворчі та правозастосовчі.

4. Охарактеризуйте систему управління якістю адміністративних послуг.

Метою впровадження суб’єктами місцевого самоврядування систем управління якістю відповідно до вимог міжнародного стандарту ISO 9001:2008 є надання якісних послуг населенню, що відповідно повинно сприяти:

- підвищенню рівня якості послуг;

- підвищенню ефективності діяльності;

- покращенню іміджу муніципальних установ;

- збільшенню керованості, гнучкості, здатності більш ефективно розв’язувати нагальні проблеми місцевих громад.

Стандартом ISO 9001:2008 передбачено систематичний та прозорий контроль управління організацією, а основою вдосконалення функціонування організації та досягнення нею довготривалого успіху є вісім принципів управління якістю:

1. ОРІЄНТАЦІЯ НА ЗАМОВНИКА. Організації залежать від своїх замовників і тому мають розуміти поточні й майбутні потреби замовників, виконувати їхні вимоги та прагнути до перевищення їхніх очікувань.

2. ЛІДЕРСТВО. Керівники встановлюють єдність призначення та напрямів діяльності організації. Їм треба створювати та підтримувати таке внутрішнє середовище, в якому працівники можуть бути цілком залучені до досягнення цілей, поставлених перед організацією.

3. ЗАЛУЧЕННЯ ПРАЦІВНИКІВ. Працівники на всіх рівнях становлять основу організації, і їхнє цілковите залучення дає змогу використовувати їхні здібності на користь організації.

4. ПРОЦЕСНИЙ ПІДХІД. Бажаного результату досягають ефективніше, якщо діяльністю та пов’язаними з нею ресурсами керують як процесом.

5. СИСТЕМНИЙ ПІДХІД ДО УПРАВЛІННЯ. Визначення й розуміння взаємопов’язаних процесів та управління ними як системою допомагає організації результативно та ефективно досягати цілей.

6. ПОСТІЙНЕ ПОЛІПШЕННЯ. Постійне поліпшення загальних показників діяльності організації треба вважати незмінною ціллю організації.

7. ПРИЙНЯТТЯ РІШЕНЬ НА ПІДСТАВІ ФАКТІВ. Ефективні рішення приймають на підставі аналізування даних та інформації.

8. ВЗАЄМОВИГІДНІ СТОСУНКИ З ПОСТАЧАЛЬНИКАМИ. Організація та її постачальники є взаємозалежними, і взаємовигідні стосунки підвищують спроможність обох сторін створювати цінності.