Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Administrativne_pravo_VIDPOVIDI.doc
Скачиваний:
9
Добавлен:
09.09.2019
Размер:
899.58 Кб
Скачать

3. Органи управління статистикою та їх повноваження

Засади управління у цій сфері визначає З.У. "Про державну статистику"

Ст 11. З.У. "Про державну статистику" Органи державної статистики становлять: 1) спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у

галузі статистики. 2) територіальні органи державної статистики, що утворюються відповідно до законодавства спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі статистики в Автономній Республіці Крим, областях, районах та містах і підпорядковані йому; 3) функціональні органи державної статистики - підприємства, установи та організації, що утворюються відповідно до законодавства спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі статистики і знаходяться у сфері його управління.

Державну статистику в Україні здійснюють: Державний комітет статистики України(положення), органи державної статистики в Республіці Крим, областях, районах та містах установи, які становлять єдину систему органів державної статистики України. Вказані органи діють на підставі Положення про них, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Головними завданнями органів державної статистики є:

реалізація державної політики в галузі статистики;

збирання, розробка, узагальнення та всебічний аналіз статистичної інформації про процеси, що відбуваються в економічному і соціальному житті України та її регіонів;

розробка і впровадження статистичної методології, яка базується на результатах наукових досліджень, міжнародних стандартах та рекомендаціях;

забезпечення достовірності, об'єктивності, оперативності, стабільності та цілісності статистичної інформації; забезпечення доступності, гласності і відкритості зведених стат. даних в межах чинного зак-ва.

Крім органів державної статистики, державною статистикою займаються також міністерства і відомства України, інші юридичні особи для виконання завдань, що входять до їх компетенції відповідно до затверджених форм державної статистичної звітності.

4. Поняття та види джерел адміністративного права

Термін “джерела права” має неоднозначне значення. В одному випадку його розуміють як матеріальне джерело права — правотворча сила (державна влада, судові органи, правові концепції, референдуми народу, правозастосувальна практика, звичаї народу i т.п.); в іншому — як історичні пам'ятники права, яку колись мали значення діючого права (Руська Правда, Закони XII таблиць); в третьому випадку, як формально джерело права — cnoci6 вираження змісту правил поведінки, що встановлюються державою. Така багатозначність терміна “джерела права” вимагає замінити його терміном “форма права”.

Форма права — це зовнішнє оформлення змісту загальнообов'язкових правил поведінки, які офіційно встановлені (санкціоновані) державою або загальновизнані суспільством.

I форми права:

1) правовий звичай;

2) нормативно-правовий договір;

3) нормативно-правовий акт.

Правовий звичай — це історично обумовлене неписане правило поведінки людей, яке ввійшло в звичку в силу багаторазового застосування протягом тривалого часу життя суспільства. іноді правовий звичай санкціонується державою. Сьогодні така форма права у нас майже не збереглась.

Нормативно-правовий договір — це така форма права, при якій два i більше суб’єкти суспільних відносин домовились про взаємні права i обов'язки з економічних, політичних чи інших соціальних проблем, уклали між собою угоду або договір в письмовій формі. Вони можуть мати міжнародний або національний характер.

Нормативно-правовий акт – це юридичний документ, який приймається органами державної влади або уповноваженими державою іншими суб’єктами, має формально-визначальний характер і охороняються державною владою від порушень.

Джерелами норм адміністративного права є особливі форми їх вираження, що мають зовнішній авторитет. Це–юридичні акти вищих органів законодавчої та виконавчою влад: конституція, органічні та поточні закони, укази президента. Джерелами цих правових приписів є кодекси, статути, акти, що розвивають зміст закону, визначають правовий статус державних органів. Тут же треба вказати на інструкції як на джерела вторинні, оскільки їхні приписи спираються на інше джерело прав.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]