17. Характер та особливості руху персонажа-мандрівника в контексті світоглядних принципів доби.

Рух персонажа мандрівника направлений на пізнанння та розуміння тому що важливим елементом в просвітництві є розум. Він не описує речі,які вони є,він відразу дає свою точку зору( своє враження та розуміння побаченого та побаченого). Персонаж-мандрівник 18 ст розумний його девіз «Я можу це пережити,подолати».він йде пішки,щоб потім можна було зупинитися і поміркувати, та подивитися з боку, бо збоку видніше тобто через пізнання подорожі він пізнає самого себе. Коли він заглиблюється він відчуває себе вільним. Рух в контексті світоглядних принципів доби просвітництва направлений на маршрут мудрості тобто на подорож. Подорож в просвітництві-це вічна подорож. Тобто,рух персонажа-це подорож,яка стає новим рухом.

18. Варіанти образу мандрівника в літературі Просвітництва та розкрийте їх семантичне значення

Існує два варіанти образу мандрівника в Просвітництві – блудодій та герой, який здійснює мандрівку цілеспрямовано. До героя блудодія я можу віднести, наприклад, Жака-фаталіста. Цей герой здійснює подорож із своїм хазяїном невідомо куди і невідомо звідки. В процесі їхньої мандрівки, Жак розповідає коротенькі історії із власного життя, які в принципі також були безглуздими. Впродовж своєї подорожі Жак не здійснює внутрішню подорожі, тобто внутрішня робота не проведена і він не приходить до самопізнання.

Суто зовнішню подорож здійснює і Гулівер. Цей герой не проходить стадії самопізнання, він лише описує свої пригоди.

Інший тип мандрівника-просвітника – герой, який зрозумів своє внутрішнє я, структурував свої почуття та переживання. Такими героями є, наприклад, Сен-Пре, Робінзон, Кандід, Йорик. Кожен із цих героїв проходить певні етапи свого самопізнання. Ці герої здійснюють внутрішню подорож через зовнішню. Ми можемо спостерігати наприклад різні локуси, за допомогою яких у героя здійснюється самопізнання та структуризація внутрішніх почуттів. Так, для Сен-Пре таким місцем є Женевське озеро. На скелі Сен-Пре пише листа Юлії; ніби переносить образ коханої до себе на скелю.

19. Особливості поетики простору в художніх творах XVIII сторіччя: метафора води та суходолу. Чим відрізняються мандрівки морем та землею у варіанті героїв-просвітників?

По-перше варто сказати, що метафора води означає оніричність. На воді герой-просвітник пасивний, він не може змінити те, що визначено згори наперед. Локус води – це місце, де герой може зупинитися, подивитися на себе збоку, осмислити свої питання. На воді час зупиняється, залишається лише обмірковування та осмислення. Сен-Пре знаходить біля Женевського озера скелю, про якій потім пише Юлії, що “я знаходжусь і не на воді, і не на суші”. Він мисленнєво переносить образ Юлії до себе на скелю. Відіграла вода і в житті Юлії важливу місію: рятуючи в озері сина, Юлія потопає. Тобто, героїня не здатна змінити те, що було визначено наперед. Так і Робінзон, знаходячись у морській подорожі потрапляє в корабельну аварію. Всі його товариші гинуть, тому що тут проявляється фатум, який людина не здатна змінити. Кандід, знаходячись у морській подорожі, потрапляє до рук піратів. І хоч як він не боровся за свою волю, він все одно став заручником. Гулівер, знаходячись в країні велетнів, нібито випадково потрапляє у змайстрованій велеканами коробці в море. Однак його ситуація ще гірша – він навіть не може вибратися зі своєї в’язниці! У нього є багато часу на роздуми.

Подорожуючи сушею, герой-просвітник виконує ціле направлені дії. Він вже знає як потрібно чинити, адже вже все обмірковано. Опиняючтсь на суші, Кандід звільнюється із неволі і продовжує свою подорож заради пошуку та спасіння Кунігунди. Опиняючись на острові, Робінзон обмірковує та складає план своїх дій задля виживання на острові (шукає вихід із ситуації). А Гулівер, опиняючись на кораблі, продовжує свою мандрівку.