28. Модальність подорожі героя-просвітника ( як герой ставиться до своєї мандрівки, який настрій домінує в письмі про подорож?)

Головний настрій подорожі – ностальгія, її модальність. Герой-просвітник ніколи не буде вдоволеним місцем свого перебування, він прагне іншого місця. Він завжди хоче повернутися додому, тобто тут проглядається втілення метафори Одіссея. Так, наприклад, Сен-Пре, коли подорожує, завжди подумки повертається до Юлії, він бачить її будинок, хоч знаходиться за 1000 кілометрів від нього.

Герою треба пройти цю подорож, щоб зрозуміти, що йому найкраще вдома. Тільки коли герой повертається додому, він може зрозуміти себе, бо повернення – маршрут пізнання. Наприклад, Кандід зрозумів, що щастя – це праця, коли приїхав додому: «Надо возделывать свой сад»

29. Функціональна роль передмови в тексті 18 ст.

Основними функціями передмови можна виділити такі, як інтерпретуюча, тобто та, яка готує читача до сприйняття художнього твору, налаштовує читацьку аудиторію на стиль розповіді, характеризує головних героїв і обстановку того часу. Автор також дає невеликі інтригуючі, недоказані моменти, які підштовхують читача читати твір. Сам автор не дає оцінку своєму твору, він каже, кому сподобається, той і буде читати. Також можна назвати інформативну функцію, яка розкриває мовну особистість автора і формує читацьке відношення як до автора,так і до пропонованої книги; критико-публіцистична, основне призначення цієї функції - коментування твору, роз'яснення його сенсу Автор говорить про помилки, неточності, яких він допустився в творі, про його недосконалість. Діалогізуюча функція вводить у текст передмови, так звану, розмову з читачем, яка передбачає авторські роздуми з того чи іншого питання.

Передмова вводить читача в твір, задає горизонт очікування.

30. Чому 18 ст. Називають віком письма? Яке значення має епістолярій в добу Просвітництва?

В епоху Просвітництва жанр «листа» стає майже панівним і використовується як «спосіб додання безпосередності інтелектуального спілкування. В 18 столітті були створені сприятливі умови для появи творів в жанрові письма. Саме тоді лист існував в побутовій сфері як єдиний доступний і розвинутий спосіб зв’язку людей.

Лист в 18 столітті був вписаний у становлення індивіда. Необхідним елементом для всіх картини, портретів був лист. Епістолярна література розвивалась за двома напрямками: «приватне листування » і «відкриті листи». Епістолярний жанр був пов'язаний з тенденцією достовірності, саморозкриття людської особистості.

Жанр листа давав змогу автору передавати найтонкіші відтінки почуттів та думок героїв, їх переживання, закарбувати в гостро драматичній формі зіткнення суперечливих світоглядів, інтересів і пристрастей.

31. Маска жанрових форм письма героя-просвітника: щоденник, сповідь, лист, записки.

У ремарках про власне письмо герой демаскує різновид дискурсу. Це можна розглянути на прикладі творів. Наприклад, роман Д. Дідро «Черниця» написаний у формі листа. Сюзанна пише листа маркізу, переказує в ньому своє життя. Вона пише йому, бо перебуває у складній життєвій ситуації. За цим листом маскується інші жанрові форми письма. Це, по-перше, моралізаторський звіт, що уявляє собою автокомунікацію, тобто особа адресанта і адресата ототожнюється. По-друге, це сповідь, автобіографія, оскільки Сюзанна розповідає історію всього свого життя, і ця робота письма дає їй очищення, вона залишає в письмі біль, пробачає кривдників. По-третє, перед великою аудиторією (гіпотетичні читачі) її розповідь виконує функцію проповіді.

В романі Дефо Робінзон пише «псевдо щоденник», відбувається маскування мемуарів, сповіді, автобіографії. Це відбувається оскільки присутній зовнішній адресат, ретроспекція, повнота зображуваного, відвертість.

Таж ще одним прикладом можуть бути записки Йорика з роману Стерна «Сентиментальна подорож». Його записки можна назвати мемуарами. Про це свідчить минулість письма.

Останній лист Юлії можна вважати сповіддю, і загалом всі твори Просвітництва – автобіографіями.