5. Семантика девізу Просвітництва: «Май мужність користуватися власним розумом»

Мати мужність користуватися власним розумом – значить бути активним, бути дієвим, виконувати зовнішню та внутрішню роботу, адже тільки там можна зрозуміти. Просвітництво передбачає публічне використання розуму. «Філософ у дії» занурений у власний емпіричний досвід. В самому проекті Просвітництва закладена думка про самопізнання: «Пізнати все, щоб пізнати себе». Мотив мужності поєднує пізнання, відповідальність за себе та обов’язок.

Для розкриття семантики цього виразу слід згадати роботу Канта, де він відповідав на питання, що ж таке просвітництво. Кант порівнює розум з функцією вченого, наставника. Використання власного розуму дає людині свободу, адже будучи людиною слід підкорюватися правилам моралі, законам, а будучи вченим – ти вільний висловлювати власну думку з приводу певних питань, звісно не просто заперечуючи їх, а прислуховуючись до них і вдосконалюючи їх засади. Набагато складніше ставити під сумнів певні питання, та аргументативно доводити свої думки, аніж просто приймати написане або сказане тобі. Сен-Пре пропонує Юлії не просто читати книжки та його листи, а аргументувати прочитане, осмислювати, пізнавати, розуміти, висловлювати свою думку. За Кантом мати мужність користуватися власним розумом, це бути зрілим (повнолітнім) та користуватися своїм розумом без сторонньої допомоги, самостійно.

6. Які категорії як підґрунтя власної поведінки має відкидати герой-просвітник? Які ставлення героя-просвітника до обов’язку та потягу?

Просвітник – високоморальна особистість. Тому він ніколи не буде протистояти законам, суспільству та моралі. Щастя для просвітника, коли бажання не йдуть врозріз з розумом та раціональності. Але місія просвітника через свої страждання прийти до розуміння необхідності і не підкоритися їй, а свідомо прийняти. Для просвітника почуття не повинні бути вищі за розум, бо «коли розум спить – прокидаються чудовиська»(Франциско Гойя).

Отже просв-к не повинен сліпо керуватися лише своїми почуттями. Він повинен освітлити їх, побачити (написати), щоб зрозуміти, прийняти та бути щасливим.

Лінь та боягузтво – 2 головні риси, що утримують людей у руках чужого керівництва, не дають само реалізуватися, позбавляють активності та дієвості. Обов’язок – це усталені норми у суспільстві, які людина повинна виконувати. Але для просвітника не існує поняття «обов’язок», оскільки всі рамки він повторює в собі, а отже він є вільним. Так, наприклад, коли Робінзон Крузо потрапляє на острів, він не змінює манеру своєї поведінки, не уподібнюється до дикунів. Він залишається соціальним, оскільки він сам є носієм суспільних рамок. Або взяти Гуллівера: коли він несамохіть потрапляє на острови з ліліпутами та велетнями, він веде себе невимушено природньо, так як би він себе повів в звичному для нього суспільстві, порівнює суспільний та державний устрій власної країни з даною, переносить на острови «декорації Англії».

Що стосується категорії «потягу», то його спочатку треба осмислити. Зрозуміти власні бажання – означає зрозуміти себе як точку пізнання світу. Так, наприклад, у творі «Юлія, або нова Елоїза» засобом експлікації власних бажань стає подорож та письмо. Подорож стає умовою перенесення бажання

іншого, дискурсу спокуси та чуттєвості з фізично-тілесного аспекту на простір письма. Юлія розуміє почуття до Сен-Пре лише, коли він

перебуває далеко в подорожі. Сен-Пре, якого в навколосвітню подорож

штовхало прагнення знайти душевний спокій, розуміє, що єдине місце де він його знайде – це там, де Юлія.