32. Особливість представлення образу Іншого в письмі героя художнього твору епохи Просвітництва.

Це питання можна представити через епістолярій героїв Руссо. Тут присутня концепція Себе як Іншого, вона реалізована через маску адресата (іншого як себе). Опис подорожі позначає не лише одного Сен-Пре як безпосереднього мандрівника та адресанта листа, а й Юлію як адресата. Юлія просить Сен-Пре розповісти про небезпеку в далеких краях: «Всього хвилину, як я перед вами, а ви вже хочете відправити мене назад в Індію». – «Ні, я теж хочу там побувати». Завдяки читанню - письму Юлія подорожує разом з Сен-Пре. В листах до коханого вона, як і

Сен-Пре, висловлює свою думку про французьке життя, її висновки ґрунтуються на уявному спогляданні. Окрім оцінювання поведінки французів, вона також аналізує точку зору Сен-Пре – і цим спрямовує та визначає рух пізнання коханого. Юлія – мандрівник в хронотопі уяви, квитком до подорожі виступають листи Сен-Пре, але в той же час квитком до маршруту письма Сен-Пре стають зауваження Юлії. Саме завдяки читанню-письму утворюються два погляди на подорож. Іншими словами подорож стає маршрутом, коли до зовнішнього руху та споглядання додається вимір письма, що дозволяє повністю реалізувати діалогічні відношення «Я»/»інший», «зовнішнє»/»внутрішнє».

В щоденнику ж відсутність потреби в зовнішньому адресатові – не знімає фігуру Іншого, а навпаки, утверджує її як обов’язковий елемент розгортання виміру письма.

33. Роль і типи адресата в організації простору письма.

Самопізнання героя неможливе без читача, видавця, діалогу багатьох сторін. Просвітник пише так, що постійно апелює до слуху читача. Просвітницька парадигма передбачає, що читач (адресат) є слухачем.

Наприклад, Вертер в своїх листах звертається до свого друга Вільгельма. Але усі звернення Вертера залишаються без відповіді, а отже на місці адресата може опинитись будь-який читач. Відбувається перехід від індивідуального рівня до узагальненого: «я»-«ти»-«усі». Таким чином, в письмі відбувається діалог з Іншим, який стає Своїм, скорочується відстань між адресатом і адресантом. Читач стає просвітником.

По відношенню до кого направлений лист, адресати поділяються на прямих(коли Вертер звертається до Вільгельма, «я»-«він») та непрямих(звернення тексту до себе, автокомунікація «я»-«я»). Відмінність полягає в тому, що в системі «я» – «він» інформація переміщується в просторі, а в системі «я»-«я» – в часі.

34. Часовий рівень письма героя (віддаленість між часом письма і часом розказуваної історії).

Просвітник використовує будь-який час для письма. Він не зважає на час, головне, щоб лист був змістовним. Наприклад, записки Йорика фрагментарні. Адже фрагмент стоїть найближче в часі, він найбільш близько стоїть до розказуваної історії. Просвітнику важливо зрозуміти «тут» і «тепер», він не відкладає розуміння, імпульси письма необхідно відразу ловити.

В листі часові параметри мають більш довільний характер. В ньому ми бачимо узагальнення подій, що відбулися. Так, наприклад, Сен-Пре пише Юлії щоразу, як його чуттєве начало бере гору над раціональним.

В щоденнику ж можна побачити мінімальну дистаот нцію між подіями життя та сценою письма. Наприклад, це простежується в романі Дефо. Робінзон пише записи в щоденник про події, що мали місце цього дня.