12. Семантика топосу карети в романі Філдінга та дерижанса в романі Стерна.

Важливим елементом подорожі суходолом є засіб пересування. В обох творах головним засобом пересування була карета або дерижанс.

Топос карети: забезпечує присутність на загальній дорозі, вона все єднає і відмежовує у приватному простірі. Це аналітична позиція збоку і в часі , і в просторі. Це відкрито-закритий простір, присутність з усіма і власний досвід. Так і Йорик, подорожує каретою, так він і пише свої мемуари. Герой Стерна має карету за покликом серця. Ефект закритості зовнішнього простору допомагає розширити простір внутрішнього світу людини, його структурування.

13. Семантика формули «чуттєвий мандрівник». Чи тотожні за своїм значенням вирази «чуттєвий мандрівник» та мандрівник-просвітник?

Людина Просвітництва прагне осягнути внутрішнє за допомогою зовнішнього, тому герої і йдуть постійно у подорож. Головною рисою героїв стає раціоналізм, завдяки якому вони прагнуть осягнути зовнішній світ, переводячи його на внутрішнє. Зовнішнє є лише тонким шаром фарби людині. Важливим є те, що в середині. Саме розум, його внутрішнє «я» є і небом, і пеклом. Так як подорож є маршрутом самопізнання, то і просвітник ,йдучи у подорож, повинен здійснити внутрішню подорож до самопізнання, вдосконалення, пошуку справжньої сутності. Наприклад Йорик сам себе відносить до категорії чуттєвих мандрівників, бо будь яка ситуація підштовхує його до глибоких роздумів : коли до Йорика в готель приходить чернець з проханням пожертвувати на бідний монастир, це наштовхує його на роздуми про шкоду благодійності. Чуттєвим можна назвати і Сен-Пре, адже він сповнений чуттєвості та роздумів про кохану. Кожен предмет, кожне місце відносить його до Юлії.

14. Чим відрізняється реалізація теми подорожі в романі Свіфта «Пригоди Гуллівера» від типового вираження цієї теми в літературі Просвітництва?

Реалізація теми подорожі в романі відрізняється від типового вираження цієї теми в літературі Просвітництва тим, що Гулівер не здійснює дискурс подорожі, адже дискурс подорожі – це говорити словами про зовнішнє і йти до внутрішнього. А Гулівер не здійснює внутрішню подорож і не йде до самопізнання. Гулівер виконує службову функцію, тому не можна говорити про самопізнання. Гулівер здійснює лише зовнішню подорож – розповідає про відвідані ним диковинні держави: знайомлячись з їхнім норовом, способом життя, життєвим укладом, законами і традиціями він, все це порівнюючи, розповідає про Англію того часу. А натомість якщо цей твір порівняти з «Робінзоном Крузо», то ми засвідчимо, що Робінзон, потрапляючи на острів кардинально змінюється – починає читати Біблію, пише щоденник, усвідомлює те, що його батьки мали рацію, коли не відпускали його у подорож тощо. Тобто з внутрішньою подорожжю повинно відбуватись піднесення духу, виховання почуттів, самоутвердження, самопізнання, чого не відбувається у Гулівера.

15. Своєрідність художнього втілення міфологеми Одіссея в літературі Просвітництва.

У літературі Просвітництва під метафорою Одіссея розуміють пошук власного “Я”. Нам відомо, що Одісей відправляється у подорож з єдиною метою – знайти себе. Так і герой-просвітник, відправляється для того, щоб осмислити своє “Я”, проаналізувати себе. Наступним кроком Одісея є повернення на свою батьківщину, до свого власного дому. Повернутися – засіб самопізнання, здатність побачити себе збоку. Подорож – рух без фінальної точки, при якому кінець руху стає початком нового маршруту. Так і герой-просвітник прагне до повернення додому: Робінзон Крузо, Кандід. Зрозумівши та пізнавши себе, Робінзон Крузо прагне повернутися додому, у цивілізацію. Виконавши свою місію (тобто врятувавши свою кохану Кунігунду), Кандід також прагне повернутися додому, однак його замок знищено і тому домом для нього є те місце, де він може осісти та влаштуватися із Кунігундою. Метафора Одіссея присутня майже у всіх творах Просвітництва: Сен-Пре їде у гори Вале з єдиною метою – пошуку себе та втамування свого нестримного кохання, однак прагне лише одного і душею і тілом – повернутися до Юлії. Повернення героя додому – це самопізнання, що є однією із найважливіших ознак Просвітництва. Розум – гармонізація внутрішнього і зовнішнього. Пізнавши себе внутрішньо, герой-просвітник пізнає і зовнішньо та навпаки.