1. Що означає бути просвітником? Головні риси, що вирізняють світогляд людини епохи Просвітництва.

Ідеалом просвітництва є розум. Просвітник дотримується законів, перш за все моральних. Але залежність від моральних норм для героя-просвітника не є обмеженою. Він вільний, оскільки він приймає обов’язок, в рамках і обмеженнях він бачить конструктивне начало. Просвітники показали, що людина володіє розумом. Ідея рівності всіх людей перед законом, людством є характерною ознакою епохи. Людина в Просвітництві – цілісна, вірить в те, що робить, не вагається. Вона є «філософом в дії». Так, наприклад, Вертер – філософ у дії, оскільки страждання – це філософія дії, кохання виступає для нього прецедентом для роздумів.

Просвітник думає не тільки про себе, а й про інших, про своє місце в суспільстві. Але розум є загальним для всіх, тому все сприймається як своє, власне. Бути просвітником значить реалізувати себе, закладене «природнє». Зрозуміти себе – це означає поєднати раціональне і чуттєве, спроектувати зовнішній світ на внутрішній. Так, наприклад, кохання Юлії до Сен-Пре як вияв чуттєвого «підживлює» розум, раціональне начало, завдяки чому Юлія може пізнати та зрозуміти себе.

2. Просвітницьке потрактування уяви; узгодження оніричних картин з раціональним мисленням в історіях героїв-просвітників.

Просвітники звільняють автора від нормативної поетики, звільняють його творчу уяву, він сам собі хазяїн. Бебіт в роботі «Руссо і романтизм» заначає що існують 2 типи уяви: класицистична, яка пов’язана з реальністю, та романтична, що представляє свавілля. Доба Просвітництва вбирає обидві ці характеристики. Гете зазначав «Уява – перша в переліку внутрішніх ворогів людини».( за умови, якщо судження базується не на досвіді, а на уяві) Уява доповнює чуттєве у формі пам’яті, досвіду, дає розуміння світу. Уява = фікційність, фікція формує емпіричний досвід людини. В добу Просвітництва автор ретельно працює над творами, вони не є простим польотом фантазії. Просвітництво визначає письменника як професію.

Якщо взяти прояв оніричних картин в «Робінзоні Крузо», Робінзону сняться 3 сни. Прояви оніричного призводять до саморефлексії Робінзона, виступають «замінником» пам’яті, сприяють формуванню емпіричного досвіду.

В «Кульгавому бісі» Лесажа протагоніст дон Клеофас не може відрізнити сон від реальності, оніричний розвиток подій відрізняється від реального,що свідчить також про «заміну пам’яті». Клеофас під впливом оніричного здобуває емпіричний досвід, необхідний для рефлексії і пізнання реального світу.

3. Просвітницьке потрактування моралі.

Просвітництво, як і Відродження, і Античність відштовхується від концепту зовнішнього, наполягає, що людина соціальна в полісній системі цінностей. Людина Просвітництва дотримується соціальних законів, перш за все моральних. Мораль у формі «рамок», «норм» займає центральну позицію. Але Просвітництво не ставить залежність від моралі як обмеження, воно навпаки примиряє опозиції. Просвітник повторює в собі суспільні моральні норми та рамки, оскільки він вірить в силу розуму і керується тільки ним, в нього немає жодної думки зробити щось інакше. Філософія Просвітництва – моральна: правильна дія повинна бути правильно аргументована.

4. Відношення «Я» - «Інший», «своє-чуже» в координатах просвітницького світогляду. Людина Просвітництва думає не тільки про себе, а й про своє місце в суспільстві. Звідси ставлення до себе, як висвітлення власної людської природи, прямо відображається у ставленні суспільства до особистості. Таким чином, будучи впорядкованим всередині, будучи узгодженим з самим собою, можна самовизначитись в суспільстві, війти в нього та бути прийнятим.

Образ чужинця існує для того, щоб показати погляд з середини, зі сторони, так можна максимально об’єктивно подивитись на себе, наблизитися до самопізнання. Зустрітися з іншим – це зробити себе зрозумілим іншому, а це означає зробити зрозумілим собі.

Герой-просвітник є носієм досвіду, з якого вийшов, тобто в нього дім завжди «за плечима», куди б він не поїхав. Подорожуючи «чужиною» є обов’язковим елементом, що наближає просвітника до самопізнання, але просвітлення наступає тільки «вдома». Так, наприклад, Кандід здійснив велику зовнішню подорож, побував в Ельдорадо, що виступає абсолютним антонімом до Європи, але зрозумів істину «праця = щастя» тільки коли повернувся додому. Він виконує подорож-повернення, метою якої є віднаходження себе, адже повернення – маршрут пізнання.

Якщо ці моменти набувають контрастності, з боку «чужого» буде подавлятись ця невпорядкованість та неузгодженість власного внутрішнього світу. Йдеться мова про подвійність людської особистості, яка виступає як варвар і дикун. Дикун відмовляється від встановлених рамок та правил; повернення до початків розвитку суспільства; нижчий рівень розвитку та мислення; нівелювання наукою та мистецтвом;необмежена влада над собою. У варвара внутрішні установи руйнують почуття людини зсередини, вона позбавлена свободи, людина у стані сну, не шанує природу.