19. Цілі та функції держ. Упр-ння

Цілі держ. упр-ння мають іти від потреб та інтересів людей, об’єднаних у державу. Існує ієрархія цілей держ. упр-ння, побудована за принципом пріоритету потреб та інтересів с-ва, створ., підтрим. і поліпшення умов для життєд-сті людей. За джерелом виникнення і змістом цілі: 1) сусп.-політ.; 2) соц.; 3) економ.; 4) дух.; конкретні: 5) орг-ійні; 6) вироб.; 7) інф. Цілі також поділяються на стратегічні, тактичні, оперативні. За обсягом – загальні і часткові. За результатами – кінцеві і проміжні. За часом – віддалені, близькі, безпосередні. Цілі повинні бути об’єктивно і наук. обґрунтованими, соц. мотивованими, с-мно організованими та ресурсно забезпеченими. Найпошир. є класифікація ф-цій держ. упр-ння на загальні, спеціальні та допоміжні. Загальні ф-ції справляють об'єктивно необхідний вплив на певні процеси, що відбуваються в госп., політ., соц.-к-рній та ін. сферах. Ці ф-ції є основними, притаманними будь-якому упр-нню, незалежно від того, на якому рівні та в яких галузях вони здійснюються. Загальними ф-ціями держ. упр-ння є прогнозування, планування, орг-ія, регулювання, координація, облік, контроль. Ф-ція прогнозування. Прогнозування – це наук. передбачення, с-матичне дослідження стану, структури, динаміки та перспектив управл. явищ і процесів, властивих суб'єкту й об'єкту упр-ння. Не можна здійснювати управл. дії без знання їх наслідків. Управл. с-ма повинна бути прогнозованою. Держ. упр-ння покликане вирішувати довгострокові, перспективні завдання. Ф-ція планування є на всіх рівнях ієрархії упр-ння. Вона полягає у визначенні мети, напрямів, завдань, засобів реалізації тих чи інших процесів (соц., економ., політ., к-рних тощо), розробленні програм, за допомогою яких має бути досягнуто мети. Ф-цію орг-ії пов'язано зі створенням орг-ійного механізму. Мета цієї ф-ції – сформ. керуючі та керовані с-ми, а також зв'язки й відносини між ними. Зміст ф-ції орг-ії включає створ. органів упр-ння, побудову структури апарату упр-ння, форм. управл. підрозділів, ланок, розроблення положень про органи упр-ння, встановлення взаємозв'язків між управл.и структурами, підбір і розстановку кадрів тощо. Орг-ія означає також реорг-ію та ліквідацію органів упр-ння, п-мств, установ. Завдяки ф-ції регулювання досягають необхідного стану впорядкування та стійкості с-ми упр-ня. Регулювання охоплює переважно поточні заходи щодо будь-яких відхилень від завдань і заданих програм. За допомогою регулювання здійснюються безпосереднє керівництво. Координація як ф-ція забезпечує узгодження д-сті с-м упр-ння. Ф-цію обліку пов'язано зі збиранням, передачею, зберіганням і переробленням даних, реєстрацією та групуванням відомостей про д-сть с-ми упр-ння, наявність і витрати ресурсів тощо. Облік є передумовою контролю. Ф-ція контролю покликана постійно надавати інформацію про дійсний стан справи щодо виконання завдань. Спец. ф-ції х-зують особливості конкретного суб'єкта чи об'єкта упр-ння. Спец. ф-ції можна згрупувати за типами основних завдань (особливо на вищому рівні): це добір кадрів та їх розстановка, складання бюджету, здійснення довгострокових цілей і подолання кризових ситуацій. Особливого значення в д-сті викон. влади надають прийняттю та здійсненню довгострокових цілей, тоді як кадрова й бюджетна політика належить до категорії засобів, але не мети. Такий напрям д-ості викон. влади, як подолання кризових ситуацій, є особливим. Особливість кризових ситуацій в тому, що рішення повинні бути швидкими, оперативними. Подальша диференціація ф-цій, обумовлена особливостями об'єктів упр-ння, відбувається усередині цих сфер упр-ння завдяки допоміжним ф-ціям. Основне їх призначення – забезпеч. обслуг. процесів загальних і спец. ф-цій. За їх допомогою створюють необхідні умови для норм. д-сті управл. структур.