7. Ochobhi несправності і технічне обслуговування системи живлення карбюраторного двигуна

1. Основні несправності системи живлення

Основні несправності системи живлення заключаються в утворенні багатої або бідної суміші. Багата горюча суміш із-за недостачі повітря згоряє в циліндрах двигуна не повністю i частково догоряє в глушнику, відбувається димний випуск відпрацьованих газів. Причинами збагачення суміші є:

• високий рівень палива в поплавковій камері карбюратора;

• збільшення діаметрів жиклерів або пошкодження прокладок під ними;

• нещільне закриття клапана економайзера i насоса-

34

прискорювача;

• неповне відкриття повітряної засувки.

Бідна горюча суміш також має знижену швидкість згоряння, двигун перегрівається, його робота супроводжується хлопками в карбюраторі. Причинами утворення бідної суміші є зменшена подача палива або підсмоктування повітря в місцях кріплення карбюратора i впускного трубопроводу до головок циліндрів. Зменшення подачі палива можливо при заїданні повітряного клапана в пробці паливного бака, частковому засмічені паливопроводів, фільтрів-відстійників i сітчастих фільтрів, пошкодженні діафрагми i нещільному приляганні клапанів паливного насоса, нещільному кріпленні паливопроводів до штуцерів, низькому рівні палива в поплавковій камері карбюратора, засміченні паливних жиклерів.

2. Роботи, що виконують при технічному обслуговуванні системи живлення

Під час щоденного технічного обслуговування перевіряють кількість палива в бакові i при необхідності поповнюють його паливом, перевіряють оглядом герметичність системи живлення.

Під час першого технічного обслуговування перевіряють оглядом стан прилад із системи живлення, і герметичність. При роботі автомобіля в умовах великого забруднення повітря промивають (продувають стислим повітрям) фільтрувальний елемент повітряного фільтра двигуна.

Під час другого технічного обслуговування перевіряють кріплення i герметичність паливного бака, з'єднання паливопроводів, карбюратора i паливного насоса. Також

35

перевіряють дію приводу, повноту відкриття (закриття) засувок карбюратора. За допомогою манометра перевіряють тиск, що утворює паливний насос без зняття його з двигуна, рівень палива в поплавковій камері карбюратора, легкість пуску i роботу двигуна. гри необхідності регулюють оберти холостого ходу двигуна. При необхідності промивають та замінюють масло у повітряному фільтрі, знімають та промивають фільтр-відстійник i фільтр тонкого очищення палива, оглядають i при необхідності очищують відстійник паливного насоса від води i бруду.

Під час підготовки до зимової експлуатації (сезонне технічне обслуговування) промивають паливний бак, перевіряють карбюратор та паливний насос на спеціальних стендах.

3. Діагностування технічного стану системи живлення

Технічний стан системи живлення можна визначити заміром витрати палива та вмісту токсичних компонентів у відпрацьованих газах двигуна, випробуванням приладів системи живлення на стендах.

Прилад моделі К-456, що випускається новгородським заводом „Автоспецобладнання" та призначений для діагностування системи живлення карбюраторного двигуна, складається з газоаналізатора i тахометра. Відпрацьовані гази відбираються з випускної труби глушника. При роботі двигуна на малій частоті обертання колінчастого вала в режимі холостого ходу вміст окису вуглецю не повинен перевищувати 1,5 %. Більший вміст окису вуглецю вказує на несправність карбюратора i супроводжується збільшенням витрати палива.

36

Прилад моделі К-456 дозволяє спостерігати за зміною окису вуглецю в процесі регулювання карбюратора на автомобілі.

Карбюратор в з6opi перевіряють на приладі НИИАТ (модель 577Б) або на безмоторній установці НИИАТ-489А. Якщо витрата бензину у карбюратора, що перевіряється, відрізняється від контрольного, необхідне розбирання карбюратора i перевірка його деталей.

Герметичність з'єднань паливопроводів, карбюраторів, паливного насоса, паливного бака, глушника перевіряють зовнішнім оглядом.

Обслуговування повітряного фільтра заключається в заміні масла в масляній ванні, промиванні фільтрувального елемента i перевірці кріплення його до двигуна.

Фільтрувальний елемент промивають, потім змочують чистим маслом i встановлюють на місце. Корпус фільтра ретельно очищують від бруду, масла, відстою. В ванну фільтра заливають масло для двигуна (свіже або відпрацьоване).

3 фільтра грубого очищення треба періодично зливати відстій бруду i води та промивати фільтрувальний елемент в бензині, ацетоні з наступним продуванням стиснутим повітрям. Розбирати фільтрувальний елемент не рекомендується.

Для доступу до фільтрувального елемента фільтра тонкого очищення необхідно відвернути гайку i зняти відстійник з фільтрувальним елементом. Відстійник очищують від бруду i відкладень, фільтрувальний елемент промивають в гарячій воді або бензині, потім продувають стислим повітрям.

37

При розбиранні карбюраторів необхідно проявляти обачність, щоб не пошкодити прокладки i деталь. Жиклери, клапани, голки i капали промивають в чистому гасі або бензині. Роботу виконують на посту з відсмоктуванням повітря. Після промивання жиклери i капали в корпусі карбюратора продувають стислим повітрям.

Для чищення жиклерів, каналів i отворів не можна використовувати дріт або інші металеві предмети. Не допускається також продувка карбюратора стислим повітрям через штуцер, до якого підводиться бензин, i балансувальний отвір, тому що це призводить до пошкодження поплавкового механізму. Для очищення деталей карбюратора від смол їх необхідно покласти на декілька хвилин в розчинник (наприклад, ацетон) та ретельно протерти чистою ганчіркою.

В карбюраторах, що мають ущільнювальну шайбу 5 (рис. 13, а), не рекомендується знімати шайбу з голки i промивати її в будь-якому розчиннику, крім бензину або гасу.

Перевірка рівня палива в поплавковій камері проводиться на непрацюючому двигуні. Автомобіль встановлюють на горизонтальному майданчику. Для карбюраторів К-126Г автомобіля ГАЗ-24 рівень палива повинен знаходитися в межах 18,5-21,5 мм від площини рознімання поплавкової камери i кришки. Він спостерігається через оглядове вікно карбюратора.

Існує також cnoci6 контролю рівня палива в поплавковій камерi карбюратора, що потребує значно меншої трудомісткості [1]. В даному cnoco6i контроль рівня палива в поплавковій камері карбюратора виконується в такій послідовності:

38

• заздалегідь для всіх конструктивно можливих, апріорі відомих значень рівня палива (в тому числі номінального) в поплавковій камері карбюратора двигуна заданої марки, обраного за еталон, вимірюють i запам'ятовують, наприклад, у вигляді номограми (рис. 13), масив відповідних їм значень обертів холостого ходу колінчастого вала i часу роботи до зупинки двигуна після припинення подачі палива в поплавкову камеру карбюратора, причому величина масиву визначається вимогами необхідної точності вимірів, яка попередньо задається;

• визначають оберти холостого ходу колінчастого вала двигуна, у якого контролюють рівень палива в поплавковій камері карбюратора (тої ж марки);

• вимірюють час роботи двигуна, у якого контролюють рівень палива в поплавковій камері карбюратора, до його зупинки після припинення подачі палива в поплавкову камеру карбюратора;

• пoрівнюючи значення параметрів, отриманих для рівня палива, який контролюють, з попередньо виміряними i запам'ятованими для апріорі відомих рівнів палива в поплавковій камері карбюратора двигуна, обраного за еталон, за шуканий рівень палива в поплавковій камері карбюратора, який контролюють, приймають значення того апріорі відомого рівня, для якого ці параметри співпали.

39

Рис. 13. Номограма часу роботи двигуна заданої марки, обраного за еталон, до його зупинки після припинення подачі палива в поплавкову камеру карбюратора в залежності від обертів холостого ходу колінчастого вала двигуна i рівня палива в поплавковій камері карбюратора: крива а - номінальний рівень; криві В₁ ,..., Вn- рівень більше номінального; криві С₁ ,..., С_n - рівень менше номінального.

При попаданні точки виміру А, яка відповідає часу роботи двигуна до його зупинки після припинення подачі палива в поплавкову камеру карбюратора та обертам холостого ходу колінчастого вала двигуна (рис.13) Між кривими номограми, рівень палива визначається шляхом інтерполяції.

Запропонований cnoci6 має набагато меншу трудомісткість контролю рівня палива в поплавковій камері карбюратора, оскільки:

• не потребує попередніх розбирально - складальних операцій карбюратора;

40

• для двигуна заданої марки, обраного за еталон, масив значень вищезгаданих параметрів, вимірюють i запам'ятовують тільки один раз;

• створеним масивом користуються багаторазово протягом необмеженого часу для контролю рівня палива в поплавковій камері карбюратора будь-яких двигунів цієї ж марки.

Для регулювання рівня палива необхідно зняти кришку поплавкової камери i встановити розмір 40-41 мм (рис. 14, а) підгинанням язичка 3, що спирається в торець голки 4. Підгинанням обмежувача 2 ходу поплавка 1 треба встановити зазор між язичком 3 i торцем голки 4 величиною 1,2-1,5 мм. Цим забезпечується нормальний хід голки 4.

При необхідності призводять регулювання рівня палива підгинанням важеля поплавця або зміною кількості прокладок під корпусом голчастого клапана карбюратора.

В карбюраторі К-126Б, що встановлюють на двигунах ЗМЗ- 53, рівень палива в поплавковій камері контролюють через оглядове вікно 7 (рис. 14, в). Рівень палива повинен бути на 19-21 мм нижче площини рознімання верхньої i середньої частин карбюратора.

Для регулювання рівня палива підгинають язичок 3 на важелі поплавця.

В карбюраторі К-88А, що встановлюються на двигунах 3ИЛ-130, викручують пробку в нижній частині колодязя економайзера, замість неї вкручують перехідник з гумовим шлангом i скляною трубкою 6 (рис.14, б), трубку розташовують вертикально, важелем ручного підкачування насоса нагнітають паливо в поплавкову камеру. Висота рівня від площини рознімання верхньої i середньої частин

41

карбюратора повинна бути 18-19 мм.

Рис. 14. Схема перевірки i регулювання рівня палива в поплавковій камері карбюратора: а). К-126Г; б). К-88А; в). К-126Б; 1 - поплавець; 2 - обмежувач ходу; 3 - язичок; 4 - голка; 5 - ущільнювальна шайба; 6 - скляна трубка; 7 - оглядове вікно.

В карбюраторі К-88А, що встановлюються на двигунах 3ИЛ-130, викручують пробку в нижній частині колодязя економайзера, замість неї вкручують перехідник з гумовим шлангом i скляною трубкою 6 (рис.14, б), трубку розташовують вертикально, важелем ручного підкачування

42

насоса нагнітають паливо в поплавкову камеру. Висота рівня від площини рознімання верхньої i середньої частин карбюратора повинна бути 18-19 мм.

Жиклери перевіряють під напором води в 1 м при температурі 20 °С протягом 1 хв. При нагнітанні стиснутого повітря (тиск 0,1 МПа) в нижній бачок 1 (рис. 15) вода по трубці 11 поступає в верхній бачок 12. 3 верхнього бачка вода через кран 13 поступає в поплавкову камеру 14. По трубці 15 через регулювальний кран задовільно вода поступає в адаптер 6 i трубку 10 метрового напору. Жиклер, що перевіряється, вставляють в наконечник 4 адаптера 6 таким чином, щоб вода через нього проходила в тому ж напрямку, як вона проходить через цей жиклер в карбюраторі.

Робочий напір води над жиклером, що перевіряється, встановлюють регулювальним краном 3 по метровому стержню 8, що переміщується вверх (вниз). Потім відкривають крани 3 i 5. Мірний циліндр 9 ставлять під струмінь води i одночасно вмикають секундомір. Кількість води, що поступає в мірний циліндр за 1 хв., визначає пропускну спроможність жиклера. Наприклад, в карбюраторі К-88А пропускна спроможність головного паливного жиклера складає 315 см³/хв., жиклера повної потужності - 1150 см /хв.

Паливний насос можна перевірити не знімаючи його з двигуна за допомогою приладу НИИАТ (модель 527Б) або манометра зі шкалою до 0,1 МПа. Манометр під'єднують до паливопровода, який від'єднують від карбюратора. Далі пускають двигун на наливі, що залишилося в поплавковій камера i дають попрацювати йому на малій частоті

43

обертання в режимі холостого ходу. Визначивши тиск, що утворює насос, двигун зупиняють. Якщо надлишковий тиск менш, ніж 0,02-0,03 МПа, слід перевірити кріплення i справність деталей насоса.

Рис. 15. Прилад для перевірки жиклерів: 1 i 12 - ємність для води; 2 запобіжний клапан; 3 - регулювальний кран; 4 - наконечник; 5 i 13 крани; 6 - адаптер; 7 - кран для видалення повітря з адаптера; 8 - рухомий стержень; 9 - мірний циліндр; 10 - трубка метрового напору; 11 i 15 - трубки; 14 - поплавкова камера; 16 - кран для підведення стиснутого повітря.

44

Регулювання карбюратора на малу частоту обертання колінчастого вала (холостий хід) проводять після перевірки справності двигуна, системи живлення та запалювання. Для цього запускають двигун та прогрівають його до робочої температури. Для регулювання використовують упорний гвинт 1 (рис. 16, а) в важелі дросельної засувки i гвинти 2 регулювання якості суміші.

Регулювання виконують в такій послідовності:

1. Закручують упорний гвинт приблизно на два оберти;

2. Закручують гвинти якості до упора, а потім викручують їх приблизно на три оберти;

3. Викручують упорний гвинт до досягнення мінімально стійкої частоти обертання;

4. Щільно закручують один з гвинтів якості до виникнення нестійкої роботи двигуна, а потім відкручують гвинт на 1/2 оберти;

5. Повторюють операцію з другим гвинтом якості (рис. 16, б);

6. Далі плавно викручують упорний гвинт для зменшення частоти обертання колінчастого вала i знову повторюють операцію по встановленню двох гвинтів регулювання якості суміші i упорного гвинта, добиваючись мінімально стійкої частоти обертання колінчастого вала;

7. Для перевірки регулювання карбюратора плавно відкривають дросельні засувки i різко їх закривають, при цьому двигун не повинен зупинитися. Якщо двигун зупинився, трохи викручують упорний гвинт важеля дросельних засувок i перевіряють правильність регулювання.

45

Рис.16. Регулювання карбюратора на малу частоту обертання колінчастого вала: а - однокамерний карбюратор; б - двокамерний карбюратор; 1 - упорний гвинт дросельної засувки; 2 - гвинти регулювання якості суміші.