2. Роботи, що виконуються при то кшм і грм

Під час проведення ТО-1 перевіряють кріплення:

1. Обладнання на двигуні;

2. Трубопроводів та приймальних труб глушника;

3. Двигуна на рамі.

ТО-2 передбачає такі основні роботи:

1. Перевірка i при необхідності закріплення головки циліндрів двигуна;

2. Регулювання зазорів між стержнями клапанів i

5

носками коромисел;

3. Двічі на рік (при сезонному обслуговуванні) перевірка стану циліндро - поршневої групи (ЦПГ).

Діагностування технічного стану двигуна виконують на посту, що обладнаний стендом з біговими барабанами 1 (рис. 1) i змонтований на оглядовій канаві 2.

Рис. 1. Схема поста для поглибленого діагностування:

1 – бігові барабани; 2 - оглядова канава; 3 - пульт керування; 4 - верстак; 5 - рухомий підйомник.

Цей піст дозволяє:

1. Визначити потужність двигуна та витрату палива;

2. Перевірити тиск в кінці процесу стиску (компресію) компресометром;

3. Перевірити технічний стан ЦПГ спеціальним приладом;

4. Поміряти кількість газів, що проходить в картер газовим лічильником;

5. Перевірити склад відпрацьованих газів газоаналізатором;

6

6. Поміряти тиск масла в системі змащування манометром;

7. Поміряти розрядження в впускному трубопроводі вакуумметром;

8. Провести прослуховування двигуна за допомогою стетоскопу.

Стетоскопи, що використовуються для прослуховування двигуна можуть бути механічними або електронними. Перші мають слухові наконечники 4 (рис. 2, а), що вставляються в вуха i стержень 1, що притискується до різних точок механізму, який перевіряється. Електронний стетоскоп складається з кристалічного датчика, підсилювача сигналу, стержня 1 (рис. 2, б), телефону 6 та батарейного живлення.

З они прослуховування двигуна вказані на рис. 2, в. Слід, відмітити, що прослуховування двигуна та розпізнавання за характером стуків його несправностей потребує навичок.

Рис. 2. Стетоскопи (а, б), зони прослуховування стуків в двигуні (в): I - стержень; 2 - мембрана; 3 - гумові трубки; 4 - наконечник; 5 - пружна пластина.

7

3. Визначення компресії двигуна

Для перевірки тиску в циліндрах в кінці такту стиску компресометром (рис. 3, а) необхідно:

1. Прогріти двигун до температури 80-90 °С охолоджувальної рідини;

2. Зупинити двигун;

3. Повністю відкрити повітряну та дросельну засувки карбюратора;

4. Від'єднати дроти в системі запалювання від свічок запалювання;

5. Очистити та продути стиснутим повітрям заглиблення біля свічок та викрутити їх;

6. Встановити гумовий наконечник компресометра в отвір головки для встановлення свічки запалювання одного з циліндрів;

7. Повернути колінчастий вал двигуна стартером на 10-12 обертів;

8. Визначити за шкалою манометра тиск в циліндрі;

9. Натиснувши на стержень золотника компресометра,

10. встановити стрілку манометра в нульове положення i перевірити тиск в наступному циліндрі.

Компресометр для дизелів має шкалу манометра від 2 до 6 МПа. Для встановлення стрілки манометра в нульове положення після заміру компресометр має голковий кран 1. Для дизелів ЯМЗ (автомобілів MA3-5335 (ЯМЗ-236), КрАЗ-257 (ЯМЗ-238)) i КамАЗ- 740 (автомобілі КамАЗ-, ЗИЛ-13ЗГЯ, УрАЛ-4320, автобус ЛАЗ-4202) при мінімальній частоті обертання колінчастого вала 500-600 об/хв. тиск в кінці стиску повинен бути не менш, як 3 МПа.

8

Рис. 3. Компресометри: а - для карбюраторних двигунів; б - для дизелів; в - що реєструє; 1 - вентиль; 2 - манометр; 3 - поршень; 4 - барабан; 5 - шланг; 6 - наконечник.

Таблиця 1

Тиск в кінці такту стиску бензинових двигунів

Двигун	Тиск, не менш, МПа
ЗМЗ-24	0,8
3M3-53	0,76
ЗИЛ-130	0,67-0,7

9

Різниця показань манометра по окремих циліндрах не повинна перевищувати 0,1 МПа для карбюраторних двигунів i 0,2 МПа для дизелів.

На рис. 3, в показаний манометр, що реєструє. Він дозволяє фіксувати тиск в циліндрі двигуна на паперовому

9

бланку.

В верхній частині корпусу встановлений підпружинений поршень 3, що сприймає тиск в циліндрі до барабана 4, що обертається, прикріплюється паперовий бланк. Гнучким шлангом 5 наконечником 6 компресометр з'єднується з циліндром двигуна. Межі вимірювань 0,6-1,2 МПа для карбюраторних двигунів (модель К181), 1-4 МПа – для дизелів (модель К183).

С хема приладу для визначення технічного стану ЦПГ, клапанів i прокладки головки блока циліндрів наведена на рис. 4.

Рис. 4. Схема приладу К-69М для визначення технічного стану ЦПГ, клапанів i прокладок головки циліндрі1в: 1 –

редуктор; 2 – колектор; 3, 5 - вентилі; 4 - штуцер;

6 - наконечник; 7 – гумовий конус; 8 - манометр; 9 - калібрований отвір; 10 – регулювальна голка.

Стисле повітря під тиском 0,4 МПа подається в отвір свічки запалювання або форсунки. При повній герметичності

10

манометр 8 повинен показувати нуль. При порушені герметичності буде меншим за 0,4 МПа на величину, яка пропорційна витраті повітря.

Спочатку поршень циліндра, що перевіряється, встановлюють в нижнє положення, коли він пройде НМТ i обидва клапани будуть закриті. В циліндр через наконечник 7 подають стисле повітря. Про ступінь зношування поршневих кілець судять по втраті, яку контролюють манометром.

Щільність посадки клапанів визначають на слух або за коливаннями пушинок в індикаторі втрати, який встановлюється в отворах для свічок запалювання, які знаходяться поряд з циліндром, що перевіряється. Одночасно можна перевірити герметичність прокладки головки циліндрів по виходу пухирців повітря в верхній бачок радіатора або намочуючи стик головки циліндрів з блоком розчином мила.

Повертаючи колінчастий вал пусковою рукояткою, встановлюють поршень поблизу ВМТ в такті стиску i знову подають стисле повітря в циліндр, що перевіряється. За різницею втрати повітря в верхньому та нижньому положеннях поршня судять про зношування циліндра. Якщо вказана різниця більш, ніж 15-20% двигун необхідно ремонтувати.

До приладу додаються:

• пристосування для встановлення поршня в необхідне положення;

• сигналізатор-свисток для визначення кінця такту стиску;

• стетоскоп для визначення кінця такту стиску;

11

• індикатор втрати повітря.