1. Ринок соків в Україні

На сьогоднішній день основні тенденції розвитку ринку соків і сокової продукції в Україні такі: загальні об'єми продажів в I половині 2008 року в порівнянні з тим же періодом 2007 року збільшилися як за рахунок соків, так і за рахунок нектарів, при цьому темпи зростання споживання нектарів дещо вищі. Показове зростання частки споживання різних морсів в загальному об'ємі продажів. .[1]

Серед основних виробників на ринку України лідерні позицї займають "Сандора" (ТМ Sandora (Classіc, Gold, "Фрукти світу", "Свіжі ягоди", "Українська класика"), "Дарунок", "Садочок", (ОЗДП), "Сандорик"), "Вітмарк-Україна" (ТМ Jaffa, "Біла упаковка" (НЗДП), "Соковита"), "Ерлан" (ТМ "Біола", "Прем'єра").

Кожен даних виробників значно збільшив об'єми продажів у вказаний період. Наприклад, "Сандора" збільшила об'єми продажів в I половині 2008 року на 33%, за даними роздрібного аудиту, в порівнянні з аналогічним періодом 2007 року.

Друге місце (25 %) посідає СП «Вітмарк-Україна» з ТМ Jaffa. Ця компанія розвивалася послідовно, не хапаючи зірок з неба. Але споживача вона підкуповує тим, що виробляє сік на лініях, де випускається дитяче харчування. Замикає трійку лідерів компанія «Ерлан» з ТМ «Соки «Біола». Вона першою масово випустила соки у ПЕТ-пляшках. Новація сподобалася молоді, яка більш звикла до такого посуду і вживання соку не за кухонним столом, а в скверах чи офісах. Шалений попит на ПЕТ-пляшки дозволив збільшити присутність продукції компанії на ринку приблизно на вісім відсотків. Це рекорд, не перевершений і досі. .[19]

Середньостатистичний українець випиває близько восьми літрів соків на рік, росіянин — 12, європеєць — 30, американцю вистачає 60 літрів. Впровадження нових маркетингових технологій дозволяє покращити позиції окремого виробника на ринку лише на декілька відсотків. .[18]

Правильно обрана маркетингова політика присутності у всіх магазинах, кіосках і навіть на заправних станціях дозволила компанії «Сандора» вийти в лідери п’ять-шість років тому. На сьогодні її продукція під сьома торговими марками (ТМ) займає 47% ринку соків.

Серед інших виробників соків слід виділити компанію «Вінніфрут» з 2-3% ринку. Вона однією з перших почала випускати соки з тропічними смаками у трилітровому скляному посуді, розраховуючи на людей з відносно низьким рівнем доходів. Це дозволило суттєво збільшити виробництво і втриматися на четвертій-п’ятій позиції серед виробників. Гостра конкурентна боротьба на сьогоднішній день не прогноз, але реальність сокового ринку. Вірогідність появи нових крупних гравців ніколи не варто недооцінювати, але вона все ж таки невелика. .[9]

Якщо порівнювати споживання соків в Україні з іншими державами, то вітчизняні виробники мають набагато кращі умови для виробництва. Однією з головних проблем ринку, обсяг якого минулого року оцінювався у 580 мільйонів літрів чи 1,5–2 млрд. дол., стає дефіцит якісної сировини. Тому ціни на фрукти та концентрат постійно зростають, що призводить, при «заморожуванні» рентабельності виробництва на рівні 20–30%, до збільшення вартості пакета або пляшки соку.

Серед основних тенденцій розвитку ринку соків і сокової продукції в Україні експерти відзначають збільшення загальних обсягів продажів як за рахунок соків, так і за рахунок нектарів, при цьому темпи росту споживання нектарів трохи вище. Показовим є зростання частки споживання різних морсів у загальному обсязі продажів. Найбільшим попитом користується продукція в упаковці обсягом 0,5 л. Продукція обсягом у 2 л нарощує частку ринку, у той час як частка інших форматів великих економічних упаковок (насамперед 1,5 л) - стабільна. .[1]

Асортимент соків можна умовно розподілити на дві групи: перша - так званi тропiчнi соки, що розливаються з привезених концентратів таких культур, як ананаси, помаранчі, грейпфрути, манго та iн.. Друга група - соки, що безпосередньо вичавлюють зі свіжих місцевих плодово-ягідних культур - яблук, вишень, винограду, томатів тощо. Теоретично виробляти в Україні можна стільки видів соків, скільки існує варiантiв їх змiшування. Все ж, за iнформацiєю Плодоовочпрому, в Українi найпоширеніше виробництво саме яблучного соку, його сумiшей з іншими плодами та ягодами, потім - виноградного, томатного, дещо менше - сливового, абрикосового тощо.

Окрім традиційно домінуючих на прилавках апельсинового, яблучного і томатного смаків (36% продажу), багато компаній-виробників роблять акцент і на екзотиці. Річ у тім, що низка маркетингових досліджень на предмет уподобань покупців свідчать про зростання популярності екзотичних смаків. Дослідження показали, що споживач охоче спробував би щось оригінальне і незвичайне, зокрема на базі вже знайомого смаку. Тобто, попри свою консервативність, український споживач готовий до смакових новинок і експериментів. Деякі виробники вже скористалися підказками маркетологів, запропонувавши споживачеві оригінальні смаки, наприклад, кокосово-ананасовий нектар «Джаффа», сік з білого аргентинського грейпфрута «Sandora Fruit of the World». .[10]

Сегмент овочевих соків є одним із перспективних напрямків: практично всі виробники зазначають, що дана продукції отримала схвальну оцінку серед споживачів.

Імпортна продукція також присутня на ринку, утім, її відсоток незначний - близько 2%. Проте в деяких цінових категоріях російські виробники можуть похизуватися своєю часткою. Так, 17% нижнього середнього цінового сегмента охоплює російська компанія "Нідан Фудс" (ТМ "Моя родина"). З осені 2007 року симпатії українського споживача завойовують ТМ Rіch, Nіco і "Добрий ", що перейшли у власність Coca-Cola (раніше належали російської компанії "Мул-тон"). За досить короткий час соки Rіch зайняли 2% високого цінового сегмента. Проте активна маркетингова політика росіян привела до жорстокості конкуренції в сегментах HoReCa і мережах самообслуговування. Проникає на ринок й імпортна екзотика: соки фейхоа, кизилу, айви. Дедалі популярними стають різноманітні мікси — мультифруктові соки становлять 15% споживання, частка міксів двох фруктів — 10%, трьох і більше — 3%..[10]

Враховуючи світові тенденції розвитку ринку соків вітчизняні виробники вдаються до розширення асортименту і пропозиції так званих функціональних напоїв. Це спеціальні соки для дітей, вагітних, літніх людей, спортсменів чи студентів. Тему дитячого харчування розвивають майже усі виробники. «Сандора» запропонувала малюкам ТМ «Сандорік», компанія «Рідна марка» випустила серію «Прикольні фруктики», а «Вінніфрут» – «Вінні-Вітаміні». У деяких виробників є навіть бажання класти у пляшку дитячу іграшку, але поки що ніхто на це не спромігся. .[17]

З іншого боку, вітчизняні компанії від 15 до 25% власної продукції експортують. І за цим показником лідирує «Сандора». Влітку цього року був відкритий новий виробничий комплекс «Сандори» в південному місті Миколаєві. Продуктивність нового заводу при роботі на повну проектну потужність складе 124 074 одиниці продукції на годину. 25% відсотків продукції, що виробляється компанією ТОВ ”Сандора“, експортується в двадцять чотири країни світу, зокрема до Росії, країн Центральної Азії і Закавказзя, США, Німеччини, Швеції, Ізраїлю. Однак позиції «Сандори», «Вітмарк», «Ерлан», — лідерів українського ринку настільки міцні, що не дають розвернутися на нашому ринку потужним російським компаніям, кожна з яких розливає в себе на батьківщині більше, ніж усі українські заводи разом узяті. На сьогодні вони, попри сильну рекламну підтримку і щедру оплату «за полиці» супермаркетам, займають не більш як 5% українського ринку. Однак на ринках, де, як відомо, продається лише відомий вітчизняному споживачеві товар, російських соків майже немає. .[2]

Росте і частка експорту вітчизняних соків за кордон. На даний час близько 10% продукції, виготовленої в Україні, йде на експорт. У поточному році виробники розраховують збільшити експортні постачання на 30%..[10]

На сьогоднішній день виробники сокової продукції працюють за стандартами, які частково застаріли, тому що багато з них були розроблені і введені в дію ще в часи Радянського Союзу.. Виробники також стикаються з тим, що національні стандарти щодо тих чи інших питань, які розроблені різними організаціями, містять в собі суперечливі або недостатньо чіткі і одноманітні вимоги до продукції, її виробництва. Крім того, вимоги і норми вітчизняних стандартів не узгоджені з міжнародними стандартами. .[1]

Слід зазначити присутність на ринку значної кількості дешевої низькоякісної продукції. Нові ідеї у виробництві і сфері якості не можуть ефективно упроваджуватися на підприємствах, оскільки не мають серйозної наукової і експериментальної бази. Наприклад, абсолютно не розвиваються наукоємні напрями нових технологій, нового вигляду упаковки і ін. Також відсутня популяризація серед населення здорового способу життя, формування стійкої звички до споживання соків

Найбільші темпи зростання споживання демонструє продукція в упаковці об'ємом 0,5 л, крім того, продукція об'ємом в 2 л нарощує частку ринку, тоді як частка інших форматів великих економічних упаковок (перш за все, 1,5 л) - стабільна.. Якщо говорити про смакові переваги споживачів, то найбільші темпи зростання показують суміші різних смаків. Зростання популярності сокових поєднань виросло на 3 пункти за показниками частки ринку в I половині 2007 року в порівнянні з аналогічним періодом минулого року. .[2]

Таким чином, в Україні виготовлення концентрованих соків тільки налагоджується, то в індустріально розвинених країнах вони складають основний обсяг виробництва безалкогольних напоїв. До їхніх переваг можна віднести заощадження тари, транспортних і складських витрат, високу збереженість, можливість цілорічного використання.