Тема 7. В а л ю т н и й р и н о к і в а л ю т н і с и с т е м и
План
Роль валюти у реалізації валютних відносин
Особливості функціонування валютного ринку
Валютний курс
Сутність та види валютних систем
Методи та інструменти валютного регулювання
1. Роль валюти у реалізації валютних відносин
Сучасний етап розвитку світового господарства характеризується поглибленням міжнародного поділу праці та інтернаціоналізацією господарського життя. Міжнародна взаємодія економічних агентів опосередковується функціонуванням та розвитком міжнародних валютних відносин щодо міжнародних розрахунків за зовнішньоторговельними та операціями з купівлі-продажу валюти на внутрішньому і зовнішньому валютних ринках; одержання та погашення міжнародних позичок; переміщення валюти при здійсненні зовнішніх інвестицій та при наданні різних видів допомоги (технічної, економічної).
За економічним змістом валютні відносини – це сукупність економічних відносин, які виникають у процесі взаємного обміну результатами діяльності національних господарств різних країн і обслуговуються валютою. Валютні відносини тісно переплітаються з внутрішніми грошовими відносинами та є їх продовженням, коли вони переходять межі національних митних кордонів.
Світова практика включає в поняття “валюта” не лише кошти у вигляді законних платіжних засобів тієї чи іншої країни в готівковій чи депозитній формах, а й інші валютні цінності: платіжні документи (чеки, векселі, сертифікати, акредитиви тощо), фондові цінності (акції, облігації), інші фінансові документи іноземного походження, а також платіжні документи та фондові цінності національного походження, якщо вони перетинають митний кордон чи переходять у власність нерезидентів усередині країни.
З огляду на зазначене валюта – це грошові кошти, формування та використання яких пов’язано із зовнішньоекономічними відносинами.
Класифікація валют може здійснюватися у різних площинах. Основними критеріями класифікації валюти є емітентська належність та режим використання валюти.
За емітентською належністю виділяють: 1 – національну валюту, яка виражена у грошах, що емітуються національною банківською системою; 2 – іноземну валюту, виражену в грошах, що емітуються банківськими системами інших країн; 3 – колективну валюту, виражену в міжнародних грошових одиницях, що емітуються міжнародними фінансово-кредитними установами та функціонують за міждержавними угодами (СПЗ – спеціальні права запозичення – грошова одиниця, запроваджена в оборот Міжнародним валютним фондом; євро – запроваджена в оборот за домовленістю між країнами-членами Євросоюзу).
За режимом використання валюти поділяються на конвертовані та неконвертовані. Неконвертовані валюти неможливо вільно обміняти на інші валюти. Їх ввіз та вивіз жорстко обмежується. Конвертовані валюти вільно обмінюються на валюти інших країн за курсом, що формується у встановленому порядку, і вільно вивозяться чи ввозяться через кордон.
Конвертованість валюти можна класифікувати за кількома критеріями: за повнотою конвертації (повна, часткова); за видами суб’єктів (зовнішня, внутрішня); за характером економічних операцій, що обслуговуються (за поточними операціями, за переміщенням капіталу).
Повна конвертованість означає можливість вільного обміну національної валюти на іноземну для всіх категорій власників (юридичних та фізичних осіб, резидентів та нерезидентів) та за всіма видами цілей та операцій (платежі за поточними операціями, за рухом капіталу і переказами).
Часткова конвертованість валюти означає, що національна валюта обмінюється на іноземну з певними обмеженнями. Якщо конвертація національної валюти дозволена лише для нерезидентів, то вона називається зовнішньою, а якщо для резидентів – внутрішньою. Якщо конвертація поширюється лише на платежі за поточними операціями, вона називається поточною, а якщо лише на платежі за рухом капіталу – капітальною. Стаття VIII Статуту МВФ вимагає від країн-членів запровадження конвертованості валюти за поточними операціями (Україна приєдналася до неї у 1997 р.).
Повна конвертація національної грошової одиниці забезпечує країні довготермінові вигоди додаткової участі в багатосторонній світовій системі торгівлі та розрахунків: вільний вибір виробниками та споживачами найбільш вигідних ринків всередині країни та за кордоном; розширення можливостей залучення іноземних інвестицій та здійснення інвестицій за кордоном; підтягування національного виробництва до міжнародних стандартів щодо цін, витрат, якості; можливість здійснення міжнародних розрахунків в національній валюті.
В умовах золотого стандарту під конвертованістю розуміли обмін однієї валюти на іншу при твердій фіксації золотого вмісту національних валют, з їх обов’язковою розмінністю на монетарний товар. Конвертованість сучасних паперово-кредитних грошей визначається валютною політикою кожної країни, а також вимогами, визначеними МВФ.
Досягнення та підтримка країною конвертованості національної валюти – це досить складна економічна проблема, пов’язана з глибокими якісними змінами як в самій економіці країни, так і в її економічних відносинах із зовнішнім світом. Саме тому введення режиму конвертованості національної валюти потребує створення цілого комплексу економічних передумов, обов’язковими серед яких є: зниження інфляції до рівня, за якого ця валюта задовільно виконує всі функції грошей; створення рівних конкурентних умов для всіх економічних суб’єктів та формування ринкового механізму ціноутворення; лібералізація зовнішньоекономічних відносин; накопичення достатнього золотовалютного резерву. У міру забезпечення цих передумов створюється відповідний організаційно-правовий механізм для конвертації національної валюти.