29. Державна антимонопольна політика. Антимонопольне законодавство в Україні.

Сконцентрувавши в своїх руках значні матеріально-технічні, фінансові, інтелектуальні ресурси, монополістичні структури сприяють розвитку ефективності суспільного виробництва. Однак, монополістичні структури породжують і іншу негативну тенденцію, відчути пригнітивши конкуренцію монополістичного об'єднання, при їх надмірному розвитку гальмують НТП, породжують тенденцію до застою та затівання. Через механізм монопольних цін, монопольні структури невиправдано привласнюють значну частку сукупних економічних ресурсів нації. Такі наслідки монополізму вимагають демополізуючого втручання в державу. Основними напрямками антимонопольної політики є: 1)недопущення в кожній галузі лише одного товаровиробника; 2)обмеження надмірної концентрації виробництва відповідних товарів на найкрупніших підприємствах на рівні 40-50% від загального обсягу; 3) збільшення кількості виробників, воно досягається через примусовий поділ крупних корпорацій на дрібні підприємства. На початку 1992 р. в Україні прийнято Закон "Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності. Він спрямований на демонополізацію економіки, фінансову, матеріально-технічну, інформаційну, консультативну підтримку підприємств, які сприяють розвиткові конкуренції. Згідно з цим законом монопольним вважається становище, коли частка підприємця перевищує 35%. Закон передбачає контроль за створенням, реорганізацією (злиттям, приєднанням) фірм для запобігання виникненню монопольних ситуацій, штрафи підприємців і посадових осіб, а також відшкодування збитків, заподіяних зловживанням монопольним становищем та недобросовісною конкуренцією. Антимонопольний комітет України та його територіальні управління мають право приймати рішення про примусовий поділ монопольних утворень, а для створення нових крупних економічних об'єднань необхідно отримати дозвіл цього комітету.

30.Сутність капіталу. Його матеріально-речовий зміст та соціально-економічна форма. Функціональні форми промислового капіталу.

Капітал - це специфічна соціально-економічна форма функціонування крупної підприємницької приватної власності найманих робітників на їх робочу силу. Внаслідок свого функціонування капітал приносить доходи своїм власникам у формі прибутку, а найманим робітникам у формі заробітної плати. З точки зору матеріально-речового змісту капіталом є фонд, тобто накопичений запас виробничо-господарських ресурсів у вигляді будівель, споруд, земельних ділянок та ін. засобів виробництва, а також робочої сили, товарів, грошей, цінних паперів та різних об'єктів інтелектуальної власності. Зазначення фонду виробничо-господарських ресурсів Соціально-економічну форму капіталу надають відносини власності. Перебування зазначеного фонду виробничо-господарських ресурсів у крупній приватній власності і надають їм соціально-економічну форму капіталу. Через існування крупної приватної власності є необхідність застосування найманої праці (І). Відсутність у переважної більшості економічно активного населення власних економічних ресурсів достатніх для організації власної підприємницької діяльності (II). Зазначена друга обставина примушує цю частину населення працювати за наймом. Отже, капітал—соціально-економічна категорія, пов'язана з рухом відносин власності. Це форма руху крупної приватної підприємницької власності на засоби виробництва та власності робітників на їх робочу силу. Капітал функціонує у крупній приватній власності у вартісній формі продуктивна сила суспільства, яка приносить доходи його власникам у формі прибутку, а найманим робітникам у формі заробітної плати. Капітал починає свій рух у формі грошей. Відрізняються такі функціональні форми промислового капіталу: 1-

грошовий капітал, 2- продуктивний (виробничий) капітал, 3- товарний капітал. Грошовий капітал відрізняється від звичайних грошей тим, що звичайні гроші витрачаються при купівлі товару. Гроші у функціонуванні капіталу не витрачаються, а авансуються і повертаються до власника з приростом. Продуктивний капітал відрізняється тим, що наслідком його функціонування є додаткова вартість. Він містить у собі новостворену і додаткову вартість. З точки зору мат-речового змісту капітал є фондом, тобто накопиченим запасом вир-госп. ресурсів у вигляді будівель, споруд, земельних ділянок та інших 3В, а також робочої сили, товарів, грошей, цінних паперів, різних об'єктів інтелектуальної власності. Зазначеному фонду вир-госп ресурсів соц-ек форму капіталу надають відносини власності. По-перше перебування цього фонду у крупній приватній власності, через що є необхідним застосування найманої праці, по-друге це відсутність у переважаючій більшості економічно активного населення власних економічних ресурсів достатніх для організації власної підприємницької діяльності. Зазначена обставина примушує цю частину населення працювати за наймом. Отже, капітал - це соц-екон категорія не натуралістична, не технічна, пов'язана з рухом відносин власності.