Публіцистичні жанри в журналістиці.

Замальовка, нарис, есе, фейлетон, памфлет. Родові ознаки:

* На перший план - враження автора від розглянутих фактів і їхня оцінка.

* Суб'єктивні розуміння, спостереження і повороти в авторській думці.

* Образний ряд. Образ автора-публіциста.

* Розвиток визначеної соціальної концепції.

Замальовка -найбільш компактний жанр. Враження автора від події. Інформативність і образність.

Нарис - центральний жанр публ-ки. Оперативний відгук на подію, розкриття образа цікавої особистості, создане портрета колективу... Звідси - нарисовці. Нарис: портретний, проблемний, шляховий, науково-популярний і т д. Особливість - широке використання елементів художності: створення портретів , зображення їх у дії, використання вимислу і домислу, пейзажі.... Нарис те саме що розповідь.

Есе - вільно, не обов'язково вичерпно, але виразно індивідуально трактується визначена подія, явище,.... Публіцистична суб'єктивність досягає апогею.

Фейлетон - сатиричний жанр. Виявляє комічну сутність негативних фактів і явищ об-ва, виставляє їх на публічне осміяння. Головне ср-во - художній образ.

Памфлет - сатиричний жанр різко викривального х-ра, у якому сатира переростає в сарказм. Повне заперечення предмета зображення. Риси: злободенність; обличается значне суспільне явища. Через поубл жанри ж-ка вростає в лит-ру. Існує ще безліч жанрів. Ці - головні. Ще - авторські жанри.

Загальна жанрологія і журналістика.

Жур-кий задум здобуває втілення в жанрі. Жанри - це коммуникативны канали дляопределенного роду інформації. Жанр - це змістовно-формальна єдність. Під жанрологией розуміємо ту частину теорії ж-ки, що вивчає розподіл текстів на пологи і жанри. *Жанр* із фр *Рід*, *Вид*. Черговість: рід жанр жанровий різновид. Умови виникнення літературних жанрів. Зміст сост із предмета й оцінки. Своєрідність родового змісту виявляється на рівні предмета відображення. Головний предмет відображення - суспільна людина. Так конкретний рід розглядав окремі сторони життєдіяльності чел-ка. Предмет лірики - внутрішня людина. Діючий людина - драма, епос - людина в цілому. Головний елемент лірики - образ ліричного героя; у драмі - художні конфлікти; епос - подія. Жанр завжди носій визначеного родового змісту. Так комедія, трагедія і драма - відображення суспільних протиріч. Для розуміння жанрового змісту важливий предмет жанру й авторська оцінка, але не сама позиція автора, а пафос добутку. Найбільше яскраво пафос виявляється в лірику і драмі. Жанровий зміст виражається в:

* Родовому змісті;

* Предметі жанру;

* Эстетическом пафосі.

Від жанрового змісту заздрості і жанрова форма. У 19 столітті виникло поняття жанрового різновиду.

У 17 у ж-ка знала лише один жанр - інформаційне повідомлення, замітки, новостийной кореспонденції. Ж-ка сприйняла найважливіші принципи літературної жанрологии:

* В основі поділу творчості на пологи і види лежать особливості чел-го свідомості володіти цілим поруч внутрішніх жанрів для бачення і розуміння дійсності.

* Кожен жанр здатний опанувати лише визначеними сторонами дійсності.

* Жанр явл-ся складної з-мій ср-в і способів розуміючого оволодіння дійсністю.

* Жанр належить не конкретному автору, а об-ву.

* Жанри живуть сучасністю, але пам'ятають усе минуле.

* Жанр - ср-во зв'язку творчості зі споживачами.

Ж-ка - це й епос, і лірика, і драма.

У ж-кі сущ-т три жанрові єдності: інформаційне, аналітичне, публіцистичне.