9.Господарсько-правові норми: поняття і види.

 

Норма господарського права - це елемент системи ком­плексної галузі господарського права. Нормативний акт діє як елемент зовнішньої форми господарського права, елемент комплексної галузі господарського законодавства.

З цього визначення випливають дві основні ознаки нор­мативного акта господарського законодавства.

Перша стосується змісту, за яким нормативний акт є офіційним джерелом правової інформації про чинні нор­ми права у сфері господарської діяльності.

Друга ознака стосується форми. Нормативний акт — це юридично-технічна форма встановлення, опублікування і застосування норм господарського права.

Згідно з юридичною силою господарське законодавство функціонує як вертикальна ієрархічна система норматив­них актів. Структура цієї системи обумовлена структурою органів законодавчої і державної виконавчої влади, які мають законодавчі і нормотворчі повноваження щодо ре­гулювання господарської діяльності. В ній можна виділи­ти декілька блоків, головним з яких є господарське зако­нодавство, що ґрунтується на статтях і нормах Конституції України про власність, про підприємництво, про компе­тенцію вищих органів державної влади (Верховної Ради, Президента, Кабінету Міністрів) у нормативному регулю­ванні господарської діяльності.

Другий блок становлять господарські закони. Класифікація: загальні, закони про види і правовий статус субєктів господарю­вання, закони про окремі види господарської діяльності.

Третій блок нормативних актів господарського законо­давства становлять так звані законодавчі акти.

Залежно від змісту норм доктрина господарського права розріз­няє чотири види актів:

- акти, норми яких є загальними правилами функціо­нування господарських відносин.

-  компетенційні акти, які визначають види суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відно­син, а також їхні права і обов'язки щодо господарювання, тобто господарську компетенцію;

- нормативні документи, що регулюють технічні пара­метри виробництва та його результати, зокрема, техно­логічні процеси, якість продукції (робіт, послуг), витрати (норми витрат матеріальних і трудових ресурсів, норми виробітку тощо). Формами нормативних документів є, зок­рема, стандарти, технічні умови, а також державні буді­вельні норми і правила;

- нормативні акти, що виражають норми-завдання, тоб­то визначають своїм адресатам конкретні результати, яких

мають досягти суб'єкти господарських відносин при на­лежній правомірній поведінці, а не загальні правила пове­дінки Юридично-технічною формою актів цього виду є акти планування, програми (технічна форма) і закони та постанови про їх затвердження (юридична форма).

 

10.Напрямки вдосконалення господарського законодавства.

 

 

11 .Правовий режим ліцензування господарської діяльності.

 

Ліцензія - це документ державного зразка, який засвід­чує право суб'єкта господарювання — ліцензіата на про­вадження зазначеного в ньому виду господарської діяль­ності протягом визначеного строку за умови виконання ліцензійних умов. Відносини, пов'язані з ліцензуванням певних видів господарської діяльності, регулюються За­коном України від 1 червня 2000 р. «Про ліцензування пев­них видів господарської діяльності»¹. Цей закон визначає види господарської діяльності, що підлягають ліцензуван­ню, порядок їх ліцензування, встановлює державний кон­троль у сфері ліцензування, відповідальність суб'єктів гос­подарювання та органів ліцензування за порушення зако­нодавства у сфері ліцензування.

Дія закону поширюється на всіх суб'єктів господарю­вання, проте ліцензування банківської діяльності, діяль­ності з надання фінансових послуг, зовнішньоекономіч­ної діяльності, ліцензування діяльності в галузі телебачен­ня і радіомовлення, ліцензування у сфері електроенерге­тики та використання ядерної енергії, ліцензування у сфері освіти, ліцензування у сфері інтелектуальної власності, виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і пло­довим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, у сфері телекомунікацій здійснюється згідно з законами, що регулюють відносини у цих сферах (ст. 2 Закону).

Відповідно до статті 9 Закону ліцензуванню підлягають, зокрема, такі види господарської діяльності:

пошук (розвідка) корисних копалин;

виробництво та ремонт вогнепальної зброї невійськово­го призначення і боєприпасів до неї, холодної зброї, окре­мих видів пневматичної зброї, а також торгівля зазначе­ними товарами;

виробництво вибухових матеріалів промислового при­значення (за переліком, що затверджується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань нагляду за охороною праці та державного гірничо­го нагляду);

виробництво особливо небезпечних хімічних речовин (за переліком, який визначається Кабінетом Міністрів України);

видобування корисних копалин із родовищ, що мають загальнодержавне значення та включені до Державного фонду родовищ корисних копалин;

видобуток дорогоцінних металів і дорогоцінного камін­ня, дорогоцінного каміння органогенного утворення, на-півдорогоцінного каміння;

виробництво дорогоцінних металів і дорогоцінного ка­міння, дорогоцінного каміння органогенного утворення, напівдорогоцінного каміння;

виготовлення виробів з дорогоцінних металів і дорого­цінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного ут­ворення, напівдорогоцшиого каміння, торгівля виробами з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорого­цінного каміння органогенного утворення, напівдорого-дінного каміння;

виробництво лікарських засобів, оптова, роздрібна тор­гівля лікарськими засобами;

виробництво ветеринарних медикаментів і препаратів, оп­това, роздрібна торгівля ветеринарними медикаментами і пре­паратами (всього стаття налічує понад 60 найменувань видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню).

Суб'єкт господарювання, який має намір провадити пев­ний вид господарської діяльності, що ліцензується, особи­сто або через уповноважений ним орган чи особу звертаєть­ся до відповідного органу ліцензування із заявою встанов­леного зразка про видачу ліцензії.

До заяви про видачу ліцензії додається копія свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяль ності або копія довідки про внесення до Єдиного державної го реєстру підприємств та організацій України, засвідчена нотаріально або органом, який видав оригінал документа.

Рішення про видачу ліцензії або про відмову у її вида приймається органом ліцензування у строк не пізніше ніж десять робочих днів з дати надходження заяви про видачу ліцензії та документів, що додаються до заяви, якщо спе ціальним законом, що регулює відносини у певних сферах господарської діяльності, не передбачений інший строк видачі ліцензії на окремі види діяльності.

Строк дії ліцензії на провадження певного виду госпо­дарської діяльності встановлюється Кабінетом Міністрів України за поданням спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування, але не може бути меншим ніж три роки.

Ліцензія може бути анульована. Анулювання ліцензії -це позбавлення ліцензіата органом ліцензування права на провадження певного виду господарської діяльності.

Рішення про анулювання ліцензії набирає чинності че­рез десять днів з дня його прийняття.

Якщо ліцензіат протягом цього часу подає скаргу до експертно-апеляційної ради, дія даного рішення органу ліцензування зупиняється до прийняття відповідного рішення спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування.

Рішення про анулювання ліцензії може бути оскаржено у судовому порядку.