60.Особливості правового регулювання господарсько-торгівельної діяльності.

 

Ст. 263 ГК визначає господарсько-торговельну діяль­ність як таку діяльність, що здійснюється суб'єктами гос­подарювання у сфері товарного обігу, спрямована на реа­лізацію продукції виробничо-технічного призначення і ви­робів народного споживання (щодо поняття продукції ви­робничо-технічного призначення і виробів народного споживання див. ст. 262 ГК), а також допоміжну діяль­ність, яка забезпечує їх реалізацію шляхом надання відпо­відних послуг.

Господарсько-торговельна діяльність здійснюється як внутрішня торгівля або зовнішня торгівля залежно від рин­ку (внутрішнього чи зовнішнього), в межах якого здійсню­ється товарний обіг.

Форми, в яких може здійснюватися господарсько-тор­говельна діяльність, встановлені ч. 3 ст. 263 ГК, відповід­но до якої виділяються: матеріально-технічне постачання і збут; енергопостачання; заготівля; оптова торгівля; розд­рібна торгівля і громадське харчування; продаж і передача в оренду засобів виробництва; комерційне посередництво у здійсненні торговельної діяльності та інша допоміжна діяльність по забезпеченню реалізації товарів (послуг) у сфері обігу. Зміст і порядок здійснення зазначених форм господарсько-торговельної діяльності встановлюють по­дальші статті Глави 30 ГК.

В залежності від форми здійснення господарсько-тор­говельної діяльності вона опосередковується господарсь­кими договорами, примірний перелік яких містить ч. 4 ст. 263 ГК. Це господарські договори поставки, контрак­тації сільськогосподарської продукції, енергопостачання, купівлі-продажу, оренди, міни (бартеру), лізингу та інші договори.

 

61.Комерційне посередництво у сфері господарювання.

 

Господарський кодекс в Главі 31 вперше на законодав­чому рівні врегульовує відносини, що виникають при здійсненні такого виду господарської діяльності як комер­ційне посередництво.

Комерційне посередництво, яке ще іменується в ГК агентськими відносинами, завжди є підприємницькою діяльністю. Поняття комерційного посередництва розкри­вається в ч. 1 ст. 295 ГК, положення якої дають змогу ви­ділити ознаки цього виду господарської діяльності.

1) комерційне підприємництво полягає в на­данні послуг шляхом посередництва.

2) комерційне посередництво (агентська діяль­ність) є підприємницькою діяльністю, тобто діяльністю з метою отримання прибутку.

3) комерційне підприємництво здійснюється лише певними суб'єктами: комерційним агентом, яким завжди є суб'єкт підприємництва, та суб'єктом господа­рювання (не обов'язково суб'єктом підприємництва), який є споживачем послуг посередництва. Згідно з ч. 2 ст. 295 ГК комерційним агентом може бути суб'єкт господарюван­ня (громадянин або юридична особа), який за повноважен­ням, основаним на агентському договорі, здійснює комер­ційне посередництво.

4) комерційне посередництво (агентська діяльність) має певні межі застосування: воно здійснюєть­ся у сфері господарювання і лише при здійсненні суб'єктами господарювання господарської діяльності. Разом з тим законом можуть бути встановлені обмеження або заборона здійснення комерційного посередництва в окремих галу­зях господарювання (ч. 5 ст. 295 ГК).

5) комерційне посередництво здійснюється ко­мерційним агентом від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок суб'єкта, якого він представляє. Тому підпри­ємці, які діють хоч і в чужих інтересах, але від власного імені, не визнаються комерційними агентами (ч. З ст. 295 ГК). Комерційний агент не може також укладати угоди від імені того, кого він представляє, стосовно себе особисто (ч. 4 ст. 295 ГК).

ГК (ст. 296) встановлює спеціальні підстави виникнен­ня агентських відносин, зазначаючи, що агентські відно­сини виникають у разі:

надання суб'єктом господарювання на підставі догово­ру повноважень комерційному агентові на вчинення відпо­відних дій;

схвалення суб'єктом господарювання, якого представ­ляє комерційний агент, угоди, укладеної в інтересах цьо­го суб'єкта агентом без повноваження на її укладення або з перевищенням наданого йому повноваження.