- •1 .Поняття та види господарської діяльності.
- •2.Основні напрями та форми участі держави у сфері господарювання.
- •3.Засоби державного регулювання господарської діяльності.
- •4.Напрями та форми реалізації державної економічної політики.
- •5.Господарські правовідносини: поняття, ознаки, види.
- •6.Методи правового регулювання господарських відносин.
- •7.Поняття, предмет і методи господарського права.
- •8.Господарське законодавство: поняття, ознаки та структура.
- •9.Господарсько-правові норми: поняття і види.
- •10.Напрямки вдосконалення господарського законодавства.
- •11 .Правовий режим ліцензування господарської діяльності.
- •12.Суб'єкти господарських правовідносин: поняття та ознаки.
- •13. Види суб'єктів господарського права.
- •14.Індивідуальні підприємці як суб'єкти господарського права.
- •15. Підприємство як суб'єкт господарського права.
- •16.Правове становище казенного та комунальних унітарних підприємств.
- •17.Припинення діяльності суб'єкта господарювання.
- •18.Юридичний статус підприємств колективної власності.
- •19.Види та організаційні форми підприємств.
- •20 Порядок створення суб'єкта господарювання.
- •21. Державна реєстрація суб'єкта господарювання.
- •22 .Поняття і види господарських товариств.
- •23.Установчі документи господарських товариств: поняття, види, зміст.
- •24.Майно і майнові права в господарському товаристві.
- •25.Поняття, види і правові засади діяльності акціонерних товариств.
- •26.Правове становище приватних, фермерських, орендних підприємств.
- •27.Використання у господарській діяльності прав інтелектуальної власності.
- •28.Товариство з обмеженою відповідальністю: поняття і правове становище.
- •29.Товариство з додатковою відповідальністю: поняття і правове становище.
- •30.Повне товариство: поняття і правове становище.
- •31 .Командитне товариство: поняття і правове становище.
- •32.Господарські об єднання: поняття, види, правове становище.
- •34.Відповідальність за порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
- •35.Поняття і види бірж.
- •37.Правила біржової торгівлі. Біржові угоди: поняття, види, порядок укладання.
- •39.Поняття і правове забезпечення зовнішньоекономічної діяльності.
- •40.Правове регулювання інноваційної діяльності.
- •41.Поняття і форми інвестицій.
- •42.Правове становище іноземних підприємств та підприємств з іноземними інвестиціями.
- •43.Порядок визнання суб'єкта господарювання банкрутом.
- •44.Процедури, що застосовуються до неплатоспроможного боржника.
- •45.Відкриття рахунків у банках України.
- •46.Порядок і форми безготівкових розрахунків між підприємцями.
- •47.Правове регулювання обігу готівки.
- •48.Відповідальність за неправомірне збирання, розголошення та використання комерційної таємниці.
- •49.Санкції за порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції.
- •50.Особливості правового регулювання фінансової діяльності.
- •51 .Відповідальність за порушення законодавства про рекламу.
- •52.3Ахист прав суб'єктів господарювання при їхньому порушенні незаконними актами державних органів.
- •53.Способи і механізми захисту прав суб'єктів господарювання.
- •54.Регулювання перевірок діяльності суб'єктів господарювання.
- •55. Відповідальність за правопорушення у сфері господарювання.
- •56.Особливості правового регулювання будівельної галузі.
- •57.Правове регулювання сільськогосподарської діяльності.
- •58.Правове регулювання господарської діяльності в сфері транспорту.
- •59.Господарські договори: поняття, види, порядок їх укладення та розірвання.
- •60.Особливості правового регулювання господарсько-торгівельної діяльності.
- •61.Комерційне посередництво у сфері господарювання.
- •62.Відшкодування збитків у сфері господарювання.
- •63. Штрафні та оперативно-господарські санкції.
- •64.Адміністративно-господарські санкції.
- •65. Правове регулювання перевезення вантажів.
53.Способи і механізми захисту прав суб'єктів господарювання.
54.Регулювання перевірок діяльності суб'єктів господарювання.
Аудиторська діяльність регулюється цим ГК, законом про аудиторську діяльність (3125-12) та іншими прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Аудит - це перевірка публічної бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів та іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності суб’єктів господарювання з метою визначення достовірності їх звітності, обліку, його повноти і відповідності законодавству та встановленим нормативам.
Аудит здійснюється незалежними особами (аудиторами), аудиторськими організаціями, які уповноважені суб’єктами господарювання на його проведення.
Державний фінансовий аудит є різновидом державного фінансового контролю і полягає у перевірці та аналізі фактичного стану справ щодо законного та ефективного використання державних чи комунальних коштів і майна, інших активів держави, правильності ведення бухгалтерського обліку і достовірності фінансової звітності, функціонування системи внутрішнього контролю.
Державний фінансовий аудит здійснюється Рахунковою палатою та органами державної контрольно-ревізійної служби відповідно до законів.
Аудит та державний фінансовий аудит можуть проводитися за ініціативою суб’єктів господарювання, а також у випадках, передбачених законом (обов’язковий аудит). (ст.363 ГК)
Публічна бухгалтерська звітність повинна бути перевірена аудитором (аудиторською фірмою) і може оприлюднюватись протягом року, наступного за звітним.
Проведення аудиту є обов’язковим для:
1) підтвердження достовірності та повноти річного балансу і звітності комерційних банків, фондів, бірж, компаній, підприємств, кооперативів, товариств та інших господарюючих суб’єктів незалежно від форми власності та виду діяльності, звітність яких офіційно оприлюднюється, за винятком установ та організацій, що повністю утримуються за рахунок державного бюджету і не займаються підприємницькою діяльністю.
Обов’язкова аудиторська перевірка річного балансу і звітності господарюючих суб’єктів з річним господарським оборотом менш як двісті п’ятдесят неоподатковуваних мінімумів проводиться один раз на три роки; (Пункт перший статті 10 доповнено абзацом другим згідно із Законом N 81/95-ВР від 14.03.95)
2) перевірки фінансового стану засновників комерційних банків, підприємств з іноземними інвестиціями, акціонерних товариств, холдінгових компаній, інвестиційних фондів, довірчих товариств та інших фінансових посередників;
3) емітентів цінних паперів;
5) порушення питання про визнання неплатоспроможним або банкрутом.
Проведення аудиту є обов’язковим також в інших випадках, передбачених законами України. (ЗУ „Про аудиторську діяльність”)
55. Відповідальність за правопорушення у сфері господарювання.
Стаття 216 ГК. Господарсько-правова відповідальність учасників господарських відносин
1. Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
2. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
3. Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими:
потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі;
сплата штрафних санкцій за порушення зобов’язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов’язань у натурі;
у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції.
Стаття 218. Підстави господарсько-правової відповідальності
1. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
2. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб’єкт господарювання за порушення господарського зобов’язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов’язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов’язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов’язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Стаття 219. Межі господарсько-правової відповідальності. Зменшення розміру та звільнення від відповідальності
1. За невиконання або неналежне виконання господарських зобов’язань чи порушення правил здійснення господарської діяльності правопорушник відповідає належним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного управління майном, якщо інше не передбачено цим Кодексом та іншими законами.
2. Засновники суб’єкта господарювання не відповідають за зобов’язаннями цього суб’єкта, крім випадків, передбачених законом або установчими документами про створення даного суб’єкта.
3. Якщо правопорушенню сприяли неправомірні дії (бездіяльність) другої сторони зобов’язання, суд має право зменшити розмір відповідальності або звільнити відповідача від відповідальності.
4. Сторони зобов’язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності у випадку порушення зобов’язання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин.