43.Порядок визнання суб'єкта господарювання банкрутом.

 

Підставою для застосування банкрутства до суб'єкта підприємництва є економічний фактор, визначений стат­тею 1 Закону «Про відновлення платоспроможності борж­ника або визнання його банкрутом» - неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності виконати після на­стання встановленого строку їх сплати грошові зобов'язан­ня перед кредиторами, в тому числі по заробітній платі протягом 3-х місяців.

Фактичною підставою для порушення справи про банк­рутство може бути лише письмова заява до господарського суду, яка називається «заява про порушення справи про банкрутство» (п. 1 ст. 7 Закону). З такою заявою до госпо­дарського суду може звернутися будь-хто з кредиторів.

Із заявою про порушення справи про банкрутство до гос­подарського суду може звернутися боржник з власної ініціативи. Боржник реалізує таке право за наявності май­на достатнього для покриття судових витрат, якщо інше не передбачено Законом.

Справа про банкрутство порушується господарським су­дом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до бор­жника сукупно складають не менше трьохсот мінімаль­них розмірів заробітної плати, які не були задоволені бор­жником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено Законом (п.3 ст.6).

Провадження у справах про банкрутство можна поділи­ти на кілька стадій:

- порушення провадження у справі;

- підготовче засідання господарського суду;

- виявлення кредиторів та інвесторів;

- попереднє засідання господарського суду;

- проведення зборів кредиторів і утворення комітету кредиторів;

- винесення ухвали про санацію;

-  визнання боржника банкрутом і відкриття ліквіда­ційної процедури;

- припинення провадження у справі про банкрутство.

 

44.Процедури, що застосовуються до неплатоспроможного боржника.

(ст. 212 ГК)

1. У випадках, передбачених законом, щодо неплатоспроможного боржника застосовуються такі процедури:

розпорядження майном боржника;

мирова угода;

санація (відновлення платоспроможності) боржника;

ліквідація банкрута.

2. Санація боржника або ліквідація банкрута здійснюється з дотриманням вимог антимонопольно-конкурентного законодавства.

3. З дня винесення ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство реорганізація юридичної особи — боржника власником (уповноваженим ним органом), а також передача майна боржника в статутний фонд допускаються лише у випадках та порядку, передбачених законом.

 

45.Відкриття рахунків у банках України.

 

Рахунки юридичної особи, що є клієнтом банку, відкри­ваються в установах банків за місцем її реєстрації чи в будь-якому банку на території України за згодою сторін.

Так, згідно з ст. 6 Закону України «Про платіжні систе­ми та переказ грошей в Україні» банки мають право відкри­вати рахунки резидентам України (юридичним особам, їх відокремленим підрозділам, фізичним особам), нерезиден­там України (юридичним особам - інвесторам, представ­ництвам юридичних осіб в Україні та фізичним особам).

Банки мають право відкривати своїм клієнтам (крім інших банків) вкладні (депозитні) та поточні рахунки.

Банки мають право відкривати своїм клієнтам - іншим банкам кореспондентські рахунки.

Відкриття поточних і вкладних (депозитних) рахунків здійснюється відповідно до положень ГК та ЦК України, ст. 7 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні», ст. 51 Закону України «Про банки і банківську діяльність» на умовах, викладених в Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків в національній та іноземних валютах, затвердженій постановою Правління Національного банку України від 12 ли­стопада 2003 р. № 492.

У разі відкриття поточного або вкладного (депозитного) рахунку підприємцю до отримання банком повідомлення про взяття рахунку на облік органом державної податкової служби (далі — повідомлення) операції за цим рахунком здійснюються лише із зарахування коштів.

Датою початку видаткових операцій за рахунком підприємця в банку є дата реєстрації отримання банком зазначеного повідомлення. Повідомлення зберігається в справі з юридичного оформлення рахунку.

Видаткові операції за рахунком відокремленого підрозділу юридичної особи-підприємця здійснюються після отримання банком повідомлення про взяття рахунку на облік органом державної податкової служби за місцезнаходженням відокремленого підрозділу.

Порядок відкриття поточних рахунків у національній та іноземних валютах суб’єктам господарювання

Якщо суб’єкт господарювання не має в цьому банку рахунків, то відкриття йому поточного рахунку здійснюється в такому порядку.

Особи (особа), які (яка) від імені суб’єкта господарювання відкривають поточний рахунок, мають:

-пред’явити паспорт або документ, що його замінює.

-заяву про відкриття поточного рахунку. Заяву підписує керівник юридичної особи або інша уповноважена на це особа;

-копію свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи в органі виконавчої влади;

-копію належним чином зареєстрованого установчого документа, засвідчену органом, який здійснив реєстрацію, або нотаріально

-копію довідки про внесення юридичної особи до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, засвідчену органом, що видав довідку, або нотаріально чи підписом уповноваженого працівника банку;

-копію документа, що підтверджує взяття юридичної особи на облік в органі державної податкової служби, засвідчену органом, що видав документ, або нотаріально чи підписом уповноваженого працівника банку;

-картку із зразками підписів і відбитка печатки, засвідчену нотаріально.

Юридичні особи, які використовують найману працю і відповідно до законодавства України є платниками страхових внесків, додатково до вищезазначеного переліку документів мають подати такі документи:

-копію документа, що підтверджує реєстрацію юридичної особи у відповідному органі Пенсійного фонду України, засвідчену органом, що його видав, або нотаріально чи підписом уповноваженого працівника банку;

-копію страхового свідоцтва, що підтверджує реєстрацію юридичної особи у Фонді соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України як платника страхових внесків, засвідчену органом, що його видав, або нотаріально чи підписом уповноваженого працівника банку.

На підставі зазначених вище документів уповноважений працівник банку здійснює ідентифікацію клієнта та осіб, уповноважених розпоряджатися поточним рахунком.

Між банком і клієнтом укладається в письмовій формі договір банківського рахунку.

Письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту.

У договорі банківського вкладу, зокрема, зазначаються:

вид банківського вкладу;

сума, що вноситься або перераховується на вкладний (депозитний) рахунок;

строк дії договору;

розмір і порядок сплати процентів або доходу в іншій формі, умови перегляду їх розміру, відповідальність сторін;

умови дострокового розірвання договору;

інші умови за погодженням сторін.