- •1 .Поняття та види господарської діяльності.
- •2.Основні напрями та форми участі держави у сфері господарювання.
- •3.Засоби державного регулювання господарської діяльності.
- •4.Напрями та форми реалізації державної економічної політики.
- •5.Господарські правовідносини: поняття, ознаки, види.
- •6.Методи правового регулювання господарських відносин.
- •7.Поняття, предмет і методи господарського права.
- •8.Господарське законодавство: поняття, ознаки та структура.
- •9.Господарсько-правові норми: поняття і види.
- •10.Напрямки вдосконалення господарського законодавства.
- •11 .Правовий режим ліцензування господарської діяльності.
- •12.Суб'єкти господарських правовідносин: поняття та ознаки.
- •13. Види суб'єктів господарського права.
- •14.Індивідуальні підприємці як суб'єкти господарського права.
- •15. Підприємство як суб'єкт господарського права.
- •16.Правове становище казенного та комунальних унітарних підприємств.
- •17.Припинення діяльності суб'єкта господарювання.
- •18.Юридичний статус підприємств колективної власності.
- •19.Види та організаційні форми підприємств.
- •20 Порядок створення суб'єкта господарювання.
- •21. Державна реєстрація суб'єкта господарювання.
- •22 .Поняття і види господарських товариств.
- •23.Установчі документи господарських товариств: поняття, види, зміст.
- •24.Майно і майнові права в господарському товаристві.
- •25.Поняття, види і правові засади діяльності акціонерних товариств.
- •26.Правове становище приватних, фермерських, орендних підприємств.
- •27.Використання у господарській діяльності прав інтелектуальної власності.
- •28.Товариство з обмеженою відповідальністю: поняття і правове становище.
- •29.Товариство з додатковою відповідальністю: поняття і правове становище.
- •30.Повне товариство: поняття і правове становище.
- •31 .Командитне товариство: поняття і правове становище.
- •32.Господарські об єднання: поняття, види, правове становище.
- •34.Відповідальність за порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
- •35.Поняття і види бірж.
- •37.Правила біржової торгівлі. Біржові угоди: поняття, види, порядок укладання.
- •39.Поняття і правове забезпечення зовнішньоекономічної діяльності.
- •40.Правове регулювання інноваційної діяльності.
- •41.Поняття і форми інвестицій.
- •42.Правове становище іноземних підприємств та підприємств з іноземними інвестиціями.
- •43.Порядок визнання суб'єкта господарювання банкрутом.
- •44.Процедури, що застосовуються до неплатоспроможного боржника.
- •45.Відкриття рахунків у банках України.
- •46.Порядок і форми безготівкових розрахунків між підприємцями.
- •47.Правове регулювання обігу готівки.
- •48.Відповідальність за неправомірне збирання, розголошення та використання комерційної таємниці.
- •49.Санкції за порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції.
- •50.Особливості правового регулювання фінансової діяльності.
- •51 .Відповідальність за порушення законодавства про рекламу.
- •52.3Ахист прав суб'єктів господарювання при їхньому порушенні незаконними актами державних органів.
- •53.Способи і механізми захисту прав суб'єктів господарювання.
- •54.Регулювання перевірок діяльності суб'єктів господарювання.
- •55. Відповідальність за правопорушення у сфері господарювання.
- •56.Особливості правового регулювання будівельної галузі.
- •57.Правове регулювання сільськогосподарської діяльності.
- •58.Правове регулювання господарської діяльності в сфері транспорту.
- •59.Господарські договори: поняття, види, порядок їх укладення та розірвання.
- •60.Особливості правового регулювання господарсько-торгівельної діяльності.
- •61.Комерційне посередництво у сфері господарювання.
- •62.Відшкодування збитків у сфері господарювання.
- •63. Штрафні та оперативно-господарські санкції.
- •64.Адміністративно-господарські санкції.
- •65. Правове регулювання перевезення вантажів.
26.Правове становище приватних, фермерських, орендних підприємств.
Приватним підприємством визнається підприємство, що діє на основі приватної власності одного або кількох громадян, іноземців, осіб без громадянства та його (їх) праці чи з використанням найманої праці ст. 113 ГК. Приватним є також підприємство, що діє на основі приватної власності суб'єкта господарювання - юридичної особи.
Порядок організації та діяльності приватних підприємств визначається ГК та іншими законами.
Фермерське господарство є формою підприємництва громадян з метою виробництва, переробки та реалізації товарної сільськогосподарської продукції. (ст. 114 ГК)
Членами фермерського господарства можуть бути подружжя, їх батьки, діти, які досягли 14-річного віку, інші члени сім'ї, родичі, які об'єдналися для спільного ведення фермерського господарства, визнають і дотримуються положень Статуту фермерського господарства. Членами фермерського господарства не можуть бути особи, які пра-цюють у ньому за трудовим договором (контрактом).
Відносини, пов'язані із створенням та діяльністю фермерських господарств, регулюються ГК, а також Законом України від 19 червня 2003 р. «Про фермерське господарство», іншими законами.
Закон «Про фермерське господарство» (з його прийнят-ям втратив чинність ЗУ від 20 грудня 1991 р. «Прселянське (фермерське) господарство») визначає правові, економічні та соціальні засади створення та діяльності фермерських господарств як прогресивної форми „іцлриємницької діяльності громадян у галузі сільського господарства України.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 цього закону фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.
Правові, організаційні, економічні та соціальні засади ведення особистого селянського господарства встановлені Законом України від 15 травня 2003 р. «Про особисте селянське господарство», який визначає особисте селянське господарство як господарську діяльність, яка проводиться без створення юридичної особи фізичною особою індивідуально або особами, які перебувають у сімейних чи родинних відносинах і спільно проживають, з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків та надання послуг з використанням майна особистого селянського господарства, у тому числі й У сфері сільського зеленого туризму;
Орендним підприємством згідно з ч. 1ст. 115 ГК визнається підприємство, створене орендарем на основі оренди цілісного майнового комплексу існуючого державного або комунального підприємства чи майнового комплексу виробничого структурного підрозділу (структурної одиниці) цього підприємства з метою здійснення підприємницької діяльності.
Орендарем є юридична особа, утворена членами трудового колективу підприємства чи його підрозділу, майновий комплекс якого є об'єктом оренди.
Організація членів трудового колективу, зареєстрована як юридична особа, має переважне право на укладення договору оренди майна того підприємства (структурного підрозділу), де створено цю організацію.
Орендодавцями щодо майнових комплексів, які належать до державної або комунальної власності, є Фонд державного майна України і його регіональні відділення, а також органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим, місцевими радами управляти майном, що належить відповідно Автономній Республіці Крим або є у комунальній власності.
Законом визначаються об'єкти державної та комунальної власності, на основі яких не можуть створюватися орендні підприємства.
Передача в оренду майнових комплексів не припиняє права власності на це майно. Передавати цілісні майнові комплекси у суборенду забороняється.
Орендар несе відповідальність за забезпечення цілісності і збереження майна, отриманого в оренду, і на вимогу орендодавця повинен відшкодувати завдані йому збитки.
Порядок укладання договору оренди майнового комплексу та інші відносини, пов'язані з створенням та діяльністю орендного підприємства, регулюються ГК, Законом України від 10 квітня 1992 р. «Про оренду державного та комунального майна» та іншими нормативно-правовими актами