10.Витрати виробництва:сутність ,види і фактори, що визначають їх динаміку.

Витрати вир-ва є формою руху авансового промислового капіталу. Витр. Вир-ва—Це вартісна оцінка затрат ек. ресурсів, здійснених під-ями за для вир-ва продукції.

Розрізняють:

1. Зовнішні(явні)витрати-витрати на оплату ек. ресурсів, постачальники яких не є власниками фірми(грошові витрати на придбання сировини, палива, обладнання, трудових та транспортних послуг).

2. Внутрішні(не явні)витрати-витрати фірми на викор. Власних(неоплачуваних)ресурсів. Включають недоотриманні під-ем доходи при найвигіднішому альтернативному застосуванні ресурсів, виокремлення явних і неявних відображають 2 підходи порозуміння природи затрат фірми.

Ек. підхід до витрат вир-во передбачає врахування не тільки зовн., а й внутр. витрат, пов’язаних з можливістю альтернативного викор. ресурсів.

Ек. витр. Відрізняються від бухгалтерських на величину альтернативної вартості власних ресурсів. Альт. Варт. (вартю втрачених можливостей-варт. Найкращої альтерн. Можливості вир-ва чи поведінки фірми при порівняльному ступені ризику. Бухг. Підхід передбачає врахування зовн.(явних)витрат, які оплачуються безпосередньо після отримання рахунку чи накладної. Ці витрати відображаються у бухг. балансу фірми і є бухг. витратами.

Залежно від строку впродовж якого можлива зміна ек. ресурсів, залучених фірмою до вир-ва певного виду продукції, розрізняють:

• Витрати фірми в довгостроковому періоді(часовому інтервалі, достатньому для зміни всіх зайнятих ресурсів);

• Витрати фірми в короткостроковому періоді(часовому інтервалі, протягом якого хоча б один вид ресурсів залиш. незмінним):

1. постійні витрати(FC)-мають місце незалежно від зміни обсягів вир-ва(затрати на утримання будівель, адміністративного апарату, на орендну плату, рекламу)

2. Змінні витрати(VC) безпосередньо пов’язані зі зміною обсягів вир-ва(затрати на сировину, електроенергію, оплату праці(відрядну)робітників тощо)

3. Сукупні(валові витрати)(TC)сукупні витрати фірми на придбання та викор. всіх факторів вир-ва, сума постійних та змінних витрат:TC=FC+VC

4. Середні витрати(АТС)середня величина витрат на вир-во одиниці продукції: АТС=TC\Q.

5. Граничні витрати(МС)приріст витрат на вир-во ще однієї(додаткової)одиниці продукції:МС=дельтаТС/дельтуQ

У деяких випадках фірми несуть незворотні витрати,які не можуть бути відшкодовані і хар-ють:

• Втрачені можливості,пов’язані з помилковими управлінськими рішеннями(збитки,які відшкодовуються за рахунок приб.)

Втрати,які здійснюються раз і назавжди й не компенсуються у разі припинення діял-ті фірми(витрати на рекламу та ін.).

Ви́трати виробни́цтва — витрати різних видів економічних ресурсів (сировини, праці, основних засобів, послуг, грошей), безпосередньо пов'язані з виробництвом економічних благ.

Класифікація:

Економічна теорія вирізняє такі основні види витрат виробництва фірми: постійні, змінні, валові (загальні), середні, граничні, альтернативні. Сучасні західні концепції класифікують витрати виробництва, беручи за критерій залежність або незалежність їх від обсягу виробництва.

Постійні витрати (англ. Fixed Costs) — витрати, величина яких не змінюється залежно від зміни обсягу випуску продукції і які фірма повинна сплачувати навіть тоді, коли вона нічого не виготовляє. До них належать грошові витрати на експлуатацію будівель, споруд і обладнання, орендна плата, виплата відсотків за кредитом, заробітна плата апарату управління, витрати на охорону.

Змінні витрати (англ. Variable Costs) — витрати, величина яких змінюється залежно від зміни обсягу виробництва. Динаміка їх нерівномірна: починаючи з нуля, вони спочатку зростають дуже швидко разом зі зростанням виробництва. З подальшим розширенням обсягів виробництва виникає фактор економії, і змінні витрати зростають повільніше, ніж збільшується обсяг продукції.

Валові витрати (загальні витрати,англ. Total Costs) є сумою постійних і змінних витрат за кожного конкретного обсягу виробництва.

Середні витрати — витрати на одиницю продукції, що випускається. Розрізняють загальні середні витрати, рівні частці від ділення повних витрат на обсяг виробництва; змінні середні витрати, рівні частці від ділення змінних витрат на обсяг виробництва: постійні середні витрати, рівні частці від ділення постійних витрат на обсяг виробництва.

Витрати на одиницю продукції — це середні валові витрати, які дорівнюють загальним витратам, поділеним на обсяг виробництва товарів. Нерівномірна зміна валових витрат веде до того, що зі зростанням обсягів виробництва змінюються витрати на одиницю продукції, це має особливе значення для ринкової стратегії фірми, оскільки дає змогу з'ясувати — за якого обсягу виробництва витрати на одиницю продукції будуть мінімальними.

Прямі витрати — витрати, що можуть бути безпосередньо пов'язані з визначеною діяльністю чи видом продукції.

Поточні витрати — витрати, що визнаються в період їх здійснення та відображаються в обліку за рахунками витрат.

Граничні витрати (МС)— витрати необхідні для випуску додаткової одиниці продукції найефективнішим (найдешевшим) чином. МС=ΔТС/ΔQ

Альтернативні витрати це вигода, втрачена внаслідок невикористання економічного ресурсу в найдохіднішій зі всіх можливих сфер і галузей господарювання.

Витрати майбутніх періодів — грошові витрати, що були здійснені в даному періоді, але на собівартість продукції будуть віднесені в майбутньому періоді, частинами.

11. Інфляція:сутність ,причини,види. Економічні і соціальні наслідки інфляції,шляхи подолання.

Інфляція – це знецінення грошей, спричинене диспропорціями в сусп.. в-цтві й порушеням законів грошового обігу, яке виявляється у стійкому зростанні цін на товари і послуги.

Причини інфляції

• Порушення пропорційного сусп.. в-цтва

• Надмірна емісія паперових грошей

• Дефіцит держ. Бюджету

• Мілітаризація економіки

• Значне зростання внутрішнього і зовнішнього держ. Боргу

• Недосконалість податкової системи

• Кризові явища уфінансово-кредитній системі

• Монополізація а-цтва

• Зовнішньоекономічні фактори

Типи інфляції

• Залежно від переважаючого впливу факторів – інфляція попиту, інфляція пропозиції

• За темпами зростання – повзуча, галопуюча. Гіперінфляція

• За характером прояву – відкрита, прихована

• За ступенем прогнозування – очікувана, неочікувана

• За співвідношенням темпів зростання цін на товари – збалансована, незбалансована

Економічні наслідки інфляції

• Руйнує нормальні господарські зв’язки

• Порушується нормальне функціонування кредитно-грошовї системи

• Поступово згортаються товарно-грошові відносини

• Негативно впливає на міжнародне, економічне та валютно-кредитне становище країни

• Зростають спекуляція, тіньова економіка, корупція

Соціальні наслідки інфляції

• Знижується життєвий рівень усіх верств населення

• Знецінює грошові заощадження населення в банках, страхових полісах

• Посилює безробіття

• Посилює соц. Диференціацію населення і соц.. напруження в суспільстві.

Використовують такі методи подолання інфляції:

обмеження емісії грошей (емісія — це випуск в обіг додаткової кількості грошей).

заходи щодо стимулювання зростання суспільного продукту. (Наслідком

цього також стає зменшення темпів інфляції та стабілізація купівельної

спроможності грошей).

заходи щодо підвищення довіри до національної грошової одиниці. У такому

разі населення вже не буде намагатись якомога швидше позбутись цієї

грошової одиниці. Остання знову зможе виконувати функцію засобу

збереження вартості, що приведе і до зростання грошових заощаджень).

Одним із засобів відновлення довіри до національної грошової одиниці є

грошові реформи. Вони, крім усього іншого, можуть допомогти й у

вирішенні завдання щодо зменшення вже наявної в обігу грошової маси.

Грошова реформа — це перебудова державою наявної в країні грошової

системи. При цьому грошові реформи можуть переслідувати не тільки вузькі

цілі стабілізації грошової одиниці, а й більш широкі — загальної

перебудови чинної в країні системи грошово-кредитних відносин.