18. Поняття промислового капіталу,кругообіг промислового капіталу. Основний і оборотний капітал. Амортизація капіталу.
Промисловий капітал, капітал авансований для виробництва додаткової вартості і функціонуючий у сфері матеріального виробництва (у промисловості, сільському господарстві, будівництві, транспорті).
ПРОМИСЛОВИЙ КАПІТАЛ — капітал, авансований для виробництва додаткової вартості, який функціонує в сфері матеріального виробництва.
Пр. кап. перебуває в постійному русі, послідовно проходить три стадії, набуваючи трьох функціональних форм — грошового капіталу, продуктивного капіталу і товарного капіталу. Повне завершення циклу руху функціональних форм капіталу наз. кругооборотом Пр. кап.
Кругообіг промислового капіталу – це процес руху капіталу, який
охоплює 3 стадії, де він послідовно набуває трьох різних форм, кожна з яких виконує певну функцію.
Основний капітал – це та частина продуктивного капіталу, яка
повністю бере участь у виробництві й тривалий час зберігає свою
споживчу вартість, а вартість його переноситься частинами на
продукцію, яка виробляється, впродовж усього періоду використання і
повертається до свого власника теж по частинах, в міру реалізації
готової продукції.
Оборотний капітал – це частина продуктивного капіталу, яка
впродовж одного періоду виробництва втрачає свою стару споживчу
вартість, а її вартість повністю переноситься у вартість товару, що
виробляється, і повністю повертається до свого власника у грошовій
формі після реалізації товару.
Амортизація (від лат. amortisatio – погашення) – процес поступового
відшкодування у грошовій формі вартості основного капіталу в міру його зносу.
Амортизація - це процес поступового перенесення вартості засобів праці у міру зношування fit на вартість виробленого продукту і використання цієї вартості для подальшого відтворення (заміщення, відновлення) засобів праці. Вартісне зношування є грошовим вираженням фізичного і морального зношення.
Амортизація процес поступового відшкодовування у грошовій формі вартості основного капіталу, що відповідає його зносу. Саме відрахування частини вартості основного капіталу зветься амортизаційним відрахуванням.
Щорічні амортизаційні відрахування, які надходять у амортизаційний фонд, здійснюється за спеціальними нормами амортизації. Норма амортизації це відношення суми амортизаційних відрахувань до вартості основного капіталу, що застосовується і розраховується за формулою:
На = (А/Ок )*100
Де На – норма амортизації.
А – сума амортизаційних відрахувань .
Ок – вартість основного капіталу.
19. Природа та генезис торговельного капіталу. Витрати обігу і торговельний прибуток.
Торговий капітал історично передував промисловому капіталу. У формі купецького капіталу він існував ще в рабовласницькому суспільстві. В докапіталістичних формаціях торговий капітал поряд з лихварським капіталом був самостійною і головною формою існування капіталу.
Для його функціонування потрібен був певний рівень розвитку товарного виробництва, товарний і грошовий обіг. Всі ці умови існували задовго до капіталізму, що й послужило матеріальною передумовою появи торгового капіталу.
З виникненням капіталізму торговий капітал втрачає свою самостійність. Він, як зазначав К. Маркс, існує вже як агент промислового капіталу. На ранній стадії капіталістичного виробництва функціями виробництва товару і його реалізації займалися одні й ті ж самі капіталісти. Проте з розвитком капіталізму, в міру загострення конкурентної боротьби функції реалізації відособлюються. Можливість такого відособлення міститься вже в самому характері руху Промислового капіталу в процесі відтворення. На третій стадії кругообороту рух капіталу зводиться до перетворення товарного капіталу в грошовий (Т' - Г'). Основне завдання промисловця - виробництво Додаткової вартості, а функція реалізації товару для нього побічна. Тому Й вона відособлюється й обслуговується операціями торгового капіталу. Формула руху (кругообороту) торгового капіталу така ж, як і загальна формула капіталу, тобто Г - Т - Г '.
Як бачимо, даний капітал обмежується лише сферою обігу.
Хоча торговий капітал не бере безпосередньої участі у виробництві вартості і додаткової вартості, проте він опосередковано сприяє збільшенню маси додаткової вартості і середньої норми прибутку, а отже й ВНП і національного доходу.
Досягається це в результаті того, що, по-перше, існування торгового капіталу зменшує частину капіталу, яка потрібна для обслуговування торгівлі, і відповідно збільшує ту частину капіталу, яка зайнята у виробництві. По-друге, торгові капіталісти краще знають ринки, а тому й швидше реалізують товари і цим самим прискорюють оборот капіталу. По-третє, існування торгового капіталу сприяє безперервності виробництва.
Із самої формули руху торгового капіталу (Г - Т - Г ') видно, що функціонування торгового капіталу своєю кінцевою метою має одержання прибутку. І хоча торговий капітал, якщо не враховувати деяких виробничих операцій, таких як транспортування товарів, їх розфасування, зберігання і т.д., не створює ні „вартості, ні додаткової вартості, все ж таки він приносить прибуток і виникає тому, що промислові капіталісти передають торговим капіталістам частину додаткової вартості, створеної на їхніх підприємствах
Промисловий капіталіст продає товар торговому капіталістові по ціні, яка покриває витрати на виробництво товару і забезпечує середню норму прибутку на капітал. Ця ціна є нижчою від суспільної ціни виробництва товарів. Торговий капіталіст продає товари по ціні, яка покриває його затрати на купівлю і продаж товару і забезпечує йому середню норму прибутку на торговий капітал. Ця норма прибутку така ж сама, як і в промислового капіталіста) Ціна, по якій торговий капіталіст реалізує товар, відповідає суспільній ціні виробництва.
Витрати обігу:
Відповідно до того, як виробництво виступає, з одного боку, виробництвом споживних вартостей, а з другого - виробництвом вартості і додаткової вартості, так і обіг є, з одного боку, рухом споживних вартостей, а з другого - зміною форми вартості.
Рух споживних вартостей, перехід їх від одного власника до іншого шляхом купівлі-продажу становить матеріальний зміст обігу.
Проте характерна особливість обігу заключається не в цьому переміщенні споживних вартостей, а в самих актах купівлі і продажу. При продажу товару, скажімо, мотоцикла, відбувається відчуження (передача) його споживної вартості, а вартість мотоцикла не відчужується (не передається), а лише реалізується, тобто змінює свою форму - товарну на грошову.
Отже, в процесі обігу відбувається лише зміна форм вартості: вартість з товарної перетворюється на грошову, з грошової - в товарну.
Обіг в чистому вигляді (без переміщення споживних вартостей) можи3 спостерігати при продажу будинку, будов, залізниць (без їх зносу), а така* при біржовій торгівлі. Будинок, що продається, знаходиться в обігу як товар без фізичного переміщення. При біржовій торгівлі товар може лежати на складі і в той же час буде перебувати в обігу на біржі як об'єкт купівлі і продажу. Він тут стає власністю то однієї, то іншої, то третьої особи і т.д.
Отже, обіг у власному розумінні слова - це зміна форми вартості.
Капіталістичний обіг відрізняється від простого товарного обігу формою і змістом. Простий товарний обіг здійснюється за формулою Т - Г - Т. Зміст простого товарного обігу заключається в обміні споживної вартості на іншу. Вартість тут є умовою, а не метою обігу.
Капіталістичний обіг здійснюється за формулою Г - Т - Г '. Тут метою і рушійним мотивом є збільшення вартості. Обмін споживних вартостей тут є лише умовою, без якої не можливе виробництво і реалізація додаткової вартості. Виходячи з єдності виробництва та обігу і визначальної ролі виробництва по відношенню до обігу, слід мати на увазі, що праця в сфері обігу має свої особливості. У власне сфері обігу відбувається лише зміна форм вартості, тобто перетворення її з грошової в товарну і товарної в грошову. В результаті цього праця, зайнята в сфері обігу, є непродуктивною працею. Вона не створює вартості і споживної вартості. Аналіз процесу обігу капіталу показує, що затрати капіталіста не обмежуються затратами на купівлю засобів виробництва і робочої сили.
Для здійснення процесу обігу капіталу на першій і третій стадіях кругообороту потрібні додаткові затрати.
Цитрати уречевленої і живої праці, пов'язані з перетворенням капіталу із грошової формну товарну і з товарної в грошову, є витратами обігу.
Витрати обігу діляться на дві групи: чисті витрати обігу і додаткові витрати виробництва та обігу (продуктивні витрати обігу).
До чистих витрат обігу належать:
витрати, пов'язані безпосередньо із зміною форм вартості (тобто затрати на купівлю і продаж. Вони не створюють додаткової вартості);
витрати, пов'язані з веденням обігу в грошовій формі (затрати на оплату праці бухгалтерського персоналу, купівлю канцтоварів і т.д. Ці витрати також не створюють додаткової вартості);
витрати по забезпеченню грошового обігу (чеканка монет, друкування паперових грошей, папір, витрати кредитної системи і т.д.).
Перехід споживних вартостей не може здійснюватися без Переміщення товарів з
Продовження питання 19.
одного місця в інше, без упаковки, зберігання. Витрати на здійснення цих операцій є додатковими витратами 6иРобництва в обігу. А сама праця, зайнята цими операціями, є продуктивною працею, бо вона створює вартість і додаткову вартість.
До продуктивних витрат обігу належать:
1) витрати зберігання - тобто витрати уречевленої і живої праці *а зберігання різних видів запасів (на будування складів, елеваторів, на
перевірку, сортування, упаковку товарів, на оплату праці працівників складського господарства). Але якщо зберігаються запаси зі спекулятивною метою, або це зберігання викликане труднощами в збуті, то витрати на зберігання будуть чистими витратами;
2) витрати транспорту - тобто витрати на перевезення товарів з місць виробництва до місць споживання. Праця на транспорті є продуктивною в тій мірі, в якій вона безпосередньо обслуговує перевезення товарів. Вона переносить на товари, що перевозяться, вартість зносу засобів транспорту і приєднує до товарів нову вартість. Якщо перевезення товарів не обумовлене нормальним ходом виробництва і реалізації, то транспортні витрати приймають форму чистих витрат (перевезення з метою спекуляції чи викликані труднощами збуту).
Торговельний ПРИБУТОК — являє собою виражений у грошовій формі чистий дохід підприємця на вкладений капітал, що характеризує його винагороду за ризик здійснення торговельної діяльності, і представляє собою різницю між сукупним доходом і сукупними витратами в процесі здійснення цієї діяльності.
ТОРГОВЕЛЬНИЙ ПРИБУТОК
Місцем функціонування торговельного капіталу є сфера обігу. Тобто сфера, де не створюється ні вартість, ні додаткова вартість, вони лише тут реалізуються. Звідки ж тоді торговельний підприємець отримує свій прибуток? Для того, щоб відповісти на це запитання, необхідно знати, що торговельний капітал за своїм складом неоднорідний. Він складається з двох частин: капіталу обігу, авансованого на купівлю товару, й капіталу, авансованого на обслуговування процесу продажу товару. Ця друга частина капіталу називається витратами обігу.
Основу й визначальну масу торговельного капіталу складає капітал обігу. Тому розглянемо спочатку механізм його заміщення й джерело прибутку. З формули руху: Г-Т-Г" ми бачимо, що ця частина торговельного капіталу, яка авансується на купівлю товару торговельним підприємцем, не виходить з його рук. Вона повертається після кожного продажу товарів. Але ж капітал обігу повинен не тільки повернутися, а й само зрости, тобто принести прибуток. Звідки він береться?
На перший погляд,1 складається враження, що прибуток виникає в процесі купівлі-продажу товару як результат різниці в цінах. Торговельний підприємець купує товари у виробника дешевше, продає дорожче й звідси має свій прибуток. Насправді ж ці процеси опосередковують лише реалізацію й привласнення, але не виникнення торговельного прибутку. Як відомо, у сфері обігу відбувається лише зміна форми вартості (товарної на грошову або навпаки), а не її утворення. Вартість і додаткова вартість утворюються лише у виробництві. Отже й прибуток, як форма прояву додаткової вартості, джерелом свого виникнення не може мати сферу обігу (торгівлю).
Таким джерелом може бути лише додаткова вартість, створена в процесі виробництва^ Але як же вона потрапляє до рук торговельного підприємця? Ми вже зазначили, що основною функцією торговельного капіталу є обслуговування промислового капіталу в сфері обігу шляхом реалізації товарів, створених у виробництві. Тобто, промисловий підприємець поступається цією функцією торговельному підприємцю, за що останній вимагає певної участі в розподілі додаткової вартості, яку має привласнити виробничник. Іншими словами, промисловці виділяють частину додаткової вартості, яку має привласнити виробничник. Іншими словами, промисловці виділяють частину додаткової вартості торговцям за те, що вони реалізують їхні товари. Отже, в умовах автономного існування торговельного капіталу додаткова вартість розподіляється між промисловим і торговельним підприємцями.