- •1. Зародження та основні етапи розвитку ек.Т.
- •2.Предмет економічної теорії, еволюція його визначення
- •3. Ек.Потреби, їх суть та види. Закон зростання потреб
- •4. Сутність і основні структурні елементи економічної системи.
- •5. Власність:її сутність, форми.
- •6. Сутність ,структура і основні фактори суспільного виробництва. Виробнича функція.
- •7. Ефективність суспільного виробництва і суть,критерії ,економічні та соціальні показники.
- •8. Концепції виникнення та сутність грошей. Функції грошей та їх еволюція.
- •9. Грошовий обіг і його закони. Рівняння грошової і товарної мас і.Фішера. Грошові агрегати.
- •10.Витрати виробництва:сутність ,види і фактори, що визначають їх динаміку.
- •12. Сутність ринку ,його функції,структура та інфраструктура.
- •13. Закон попиту і пропозиції,його сутність та механізм дії. Еластичність попиту і пропозиції.
- •14. Причини виникнення ,суть та форми монополізму. Що таке антимонопольна політика.
- •15. Матеріально-речовий та соціально-економічний підхід до визначення сутності капіталу.
- •16. Сутність категорії «капітал», функціональні форми капіталу.
- •17. Економічні та неекономічні блага. Товар і його властивості. Закон вартості.
- •18. Поняття промислового капіталу,кругообіг промислового капіталу. Основний і оборотний капітал. Амортизація капіталу.
- •19. Природа та генезис торговельного капіталу. Витрати обігу і торговельний прибуток.
- •20. Фінансова система:сутність ,структура і роль в ринковій економіці. Бюджет і податки,як інструменти фінансового регулювання економіки. Крива Лаффера.
- •21. Кредит ,його сутність,форми та функції. Банки їх види та функції.
- •22.Суспільне відтворення:сутність та види. Типи економічного зростання.
- •23. Акціонерно-корпоративний капітал. Види цінних паперів. Фондова біржа.
- •24. Конкуренція,її суть,види та роль в ринковій економіці. Досконала і недосконала конкуренція.
- •25. Державний бюджет. Формування доходів та витрат державного бюджету.
- •26. Національний дохід:суть ,розподіл та перерозподіл.
- •27. Прибуток: суть, види. Норма прибутку.
- •28. Корисність економічного блага. Загальна та гранична корисність.
- •29. Податкова система:суть ,функції ,структура. Крива Лаффера.
- •30. Торговий капітал:сутність ,функції та роль у ринковій економіці.
- •32. Зайнятість та безробіття: суть ,види, значення та наслідки. Закон Оукена.
- •33. Економічне зростання ,його типи та джерела.
- •34. Об’єктивні умови становлення та сутність сучасного світового господарства.
- •35. Глобалізація світо господарських зв’язків та загально цивілізаційні проблеми людства.
17. Економічні та неекономічні блага. Товар і його властивості. Закон вартості.
Благо - це здатність предметів задовольняти потребам людини.
Економічне благо – це рідкісне обмежене благо – засіб задоволення потреб, що існує в обмеженій кількості. Економічні блага поділяються на товари і послуги, на споживчі (прямі) та виробничі (непрямі).
Неекономічне благо – загальнодоступне благо, яке є в природі в необмеженій кількості.
Товар – це економічне благо, що задовольняє повну потребу людини і використовується для обміну, купівлі-продажу на ринку.
Основні властивості товару: споживна вартість та мінова вартість.
Споживча вартість речі полягає в тому, що вона корисна для людей,
задовольняє ті або інші їхні потреби або як предмет особистого
споживання, або як засіб виробництва.
Мінова вартість - це властивість товару обмінюватися у відомих
пропорціях на інші товари.
Вартість товару - це матеріалізована у ньому суспільна праця
товаровиробників.
Найбільш загальна причина вагання цін лежить в зміні попиту і пропозиції, витратах виробництва, якості продукції.
Закон вартості – закон, який передбачає, що виробництво і обмін товарів мають здійснюватись на основі їхньої вартості, тобто як обмін еквівалентів. У ринковій економіці закон вартості виконує такі функції: - регулює пропорції суспільного виробництва; - стимулювання розвитку продуктивних сил; - обумовлює диференціацію товару виробників.
Найважливішим законом товарного виробництва є закон вартості. Відповідно до нього виробництво й обмін товарів здійснюються на основі їх вартості, величина якої вимірюється суспільно необхідними затратами праці. Дія закону вартості виявляється в тому, що всі різноманітні за обсягом затрати праці зводяться до середніх, суспільно необхідних. Зведення це відбувається на ринку, через суспільні контакти всієї маси товаровиробників і покупців, через механізм попиту та пропонування.
Необхідними умовами дії закону вартості або встановлення цін на товари на рівні їх вартості є такі: обмін товарів перестає бути випадковим чи тільки поодиноким явищем; товари виробляються в кількості, що відповідає взаємній потребі в них. Ця потреба встановлюється досвідом у результаті тривалого обміну; відсутня будь-яка природна або штучна монополія, яка не давала б можливості сторонам, що укладають угоду, продавати товари вище від вартості або нижче від неї.
Іншими словами, необхідно, щоб попит і пропонування вільно взаємодіяли, впливаючи на обмін і виробництво товарів, зумовлюючи конкуренцію між виробниками.
Закон вартості відіграє надзвичайно важливу роль у товарному виробництві:
а) він виступає стихійним регулятором пропорцій суспільного виробництва (розподілу праці між галузями). У товарному виробництві, заснованому на приватній власності на засоби виробництва, цей розподіл відбувається стихійно в результаті постійних коливань цін навколо вартості. Якщо реальна частка праці в даній галузі менша за потрібну, то пропонування на товари перестає покривати попит і ціни зростають. Виробництво продукту цієї галузі стає надзвичайно вигідним. До неї і перейде значна частина товаровиробників.
Відбудеться перерозподіл праці між галузями. Та ж галузь, що характеризується надвиробництвом, тобто перевищенням пропонування над попитом, під впливом низьких цін звужуватиметься. Отже, силою, яка регулює товарне виробництво, приводить його в систему, є вартість, закон вартості;
б) закон вартості - основа диференціації товаровиробників. Він зумовлює зведення всіх індивідуальних витрат праці до суспільно необхідних. За таких умов одна група товаровиробників, в яких індивідуальна вартість вища за суспільну, не реалізує частину праці, а інша, в котрої індивідуальна вартість нижча за суспільну, навпаки, реалізує надлишок праці над індивідуальними витратами. Отже, перша група товаровиробників неминуче бідніє і розорюється, тоді як друга збагачується. Суперечність між індивідуальною і суспільне необхідною працею призводить до диференціації товаровиробників;
в) закон вартості сприяє зародженню капіталістичних відносин. Частина товаровиробників, яка в результаті ринкових відносин збагатилася, розширює виробництво, а це вимагає додаткової робочої сили. Товаровиробники, які розорилися, не мають ніяких засобів існування, крім робочої сили - здатності до праці. Вони й вимушені йти до багатих товаровиробників і; продавати їм свою робочу силу.
Одні стають поступово капіталістами-підприємцями, інші - найманими робітниками;
г) закон вартості стимулює розвиток продуктивних сил. Суперечності між індивідуальним і суспільно необхідним робочим часом є рушійною силою розвитку продуктивних сил суспільства. Технічний прогрес у виробництві супроводжує, принаймні такі моменти: зростання продуктивності праці забезпечує зниження індивідуальної вартості й отримання надлишку продукту над витратами, підвищений доход товаровиробника. Доход завжди є запорукою успішної конкурентної боротьби цього товаровиробника з іншими товаровиробниками, оскільки він має деяку базу для зниження цін витіснення конкурента. Впровадження технічних новинок у виробництво також неминуче приводить до зниження і середніх суспільно необхідних витрат на виробництво даного продукту. Це змушує всіх товаровиробників зменшувати індивідуальні витрати, а отже, підвищувати технічний рівень виробництва і його організацію. За такої системи господарства прогрес у розвитку продуктивних сил досягається значно швидше, ніж у натуральному господарстві.
Розглянута регулююча роль закону вартості була характерною для простого товарного виробництва. Основні її елементи функціонують і нині. Проте в цивілізованій ринковій економіці посилюється економічна діяльність держави, яка через систему фінансово-кредитних важелів активно втручається у відтворювальний процес. Ринок і держава - це за сучасних умов ті головні дві сили, які регулюють суспільне виробництво, доповнюючи одна одну і формуючи таким чином найбільш оптимальний господарський механізм.