2.1 Форми світогляду

Життя людей у ​​суспільстві носить історичний характер. Те повільно, то прискорено, інтенсивно змінюються в часі всі складові суспільно-історичного процесу: технічні засоби і характер праці, відносини між людьми і самі люди, їх думки, почуття, інтереси. Світогляд людських співтовариств, соціальних груп, особистостей також підтвердили історичним змін. Воно активно уловлює, заломлює великі і малі, явні і приховані процеси суспільних змін. Говорячи про світогляд у великому суспільно-історичному масштабі, мають на увазі переважаючі на тому або іншому етапі історії гранично загальні переконання, принципи пізнання, ідеали і норми життєдіяльності, тобто виділяють загальні риси інтелектуального, емоційного, духовного настрою тієї або іншої епохи. І в реальній дійсності світогляд формується в свідомості конкретних людей і використовується особами і соціальними групами в якості визначальних життя спільних поглядів. А це означає, що, крім типових, сумарних рис, світогляд кожної епохи живе, діє в безлічі групових і індивідуальних варіантів.

Строго кажучи, кожна людина або соціальна група, виділена за тією або іншою ознакою (наприклад, по класовій приналежності, соціальному положенню, рівню освіти, професії, прихильності до якої-небудь релігії і іншим), має власні, не у всьому збігаються з іншими, а іноді і дуже сильно відрізняються від них найбільш загальні уявлення про світ і життєві програми. І все ж у різноманітті варіантів історично змінюються світоглядів можна виділити ряд укрупнених градацій, типів.

2.2 Християнство, матеріалізм і теософія

Розглянемо форми світогляду, утворювались протягом століть. Будемо виходити з трьох основних типів світоглядів, прийнятих для нас. Це християнство, матеріалізм і теософія. Для кожного з вищезгаданих світоглядів існує ряд питань, які допомагають нам розкрити їх сутність.

Бог чи матерія? Два світи чи один? Християнське говорить нам: «Бог є». А що є бог? Бог є любов, любов нескінченна, любов до людей, до світу, до всього в цілому. Бог є творець, творець всесвіту, тобто саме того, що нас усіх оточує, того що ми щодня бачимо і відчуваємо. Підсвідомо ми відчуваємо, що якась сила є. Що це? Таємниця. Християнське вчення говорить, що Бог-це нескінченне могутність, але матеріалісти стверджують зовсім протилежне. Для них Бога немає, як немає і якоїсь могутньої духовної сили, яка головує у всесвіті, а існує лише матерія. Мабуть, кожен, хто переконаний у чомусь одному, а будь-яке інше заперечує, є фанатиком. Світ матеріальний, але все-таки є якась сила, за межами розуміння. Можна назвати це «вищим розумом». Матеріалізм за своєю суттю дуже переконливий, оскільки грунтується на експерименті. Що не доведено, то чи не є фактом. Але те, що матерія існувала вічно і нескінченно і почала немає факт вельми спірне. Їх нове переконання, що світ виник в результаті «Великого вибуху» теж не дуже-то переконливо. Адже точно так само можна сказати, що бог створив світ з самого себе, і немає нічого початкові початку, тобто бога.

Так як же влаштована всесвіт? Для християн це два світи - видимий і невидимий. Видимий - це те, де ми живемо, що ми, так би мовити, бачимо навколо себе, а невидимий - це царство Господнє: рай і пекло. Для матеріалістів - це матеріальний світ, що складається з найдрібніших частинок, світ пізнаваний наукою і тільки нею. Матеріалісти визнають і духовний світ, але він породжений силою розуму. Теософія стверджує, що світ це - якась духоматерія, що він складається з рівнів сутностей.

Біблія, як книга, яку написали люди зі слів Божих, говорить, що життя без Бога неможлива. Вона розповідає про божественне походження життя. Християнство розвиває доспілу в іудаїзмі ідею єдиного Бога, володаря абсолютної доброти, абсолютного знання й абсолютної могутності. Всі істоти і предмети є його творіннями, все створено вільним актом божественної волі. Два центральних догмата християнства говорять про триєдність Бога та Боговтілення. Відповідно до першого, внутрішнє життя божества є відношення трьох "іпостасей", або осіб: Отця (безначального першооснови), Сина, або Логосу (значеннєвого і оформляє принципу), і святого Духа (животворящого принципу). Син "народжується" від Отця, Святий Дух "виходить" від Отця. При цьому і "народження" і "виходи" мають місце не в часі, так як всі особи християнської Трійці існували завжди - "предвічний" - і рівні по гідності - "честю".

Людина, відповідно до християнського вчення, створена як носій "образу і подоби" Бога. Однак гріхопадіння, вчинене першими людьми, зруйнувало богоподобие людини, наклавши на нього пляму первородного гріха. Христос, прийнявши хресні муки і смерть, "викупив" людей, постраждавши за весь рід людський. Тому християнство підкреслює очисну роль страждання, будь-якого обмеження людиною своїх бажань і пристрастей: "приймаючи свій хрест", людина може перемагати зло в собі самому і в навколишньому світі. Тим самим людина не просто виконує Божі заповіді, але і сам перетворюється і здійснює сходження до Бога, стає до нього ближче. У цьому і є призначення християнина, його виправдання жертовної смерті Христа. З цим поглядом на людину пов'язане характерне тільки для християнства поняття "таїнства" - особливого культового дії, покликаного реально запровадити божественне в життя людини. Це, перш за все - хрещення, причастя, сповідь (покаяння), шлюб, соборування.

Але даний факт досить сумнівний, оскільки грунтується на особистому досвіді творців, не підтвердженому реальними експериментами. Матеріалістичне же світогляд добре у всьому і вельми переконливо, якщо не вважати їх переконання, що життя виникло випадково. Адже, як відомо, ніщо нікуди не йде безслідно і нізвідки просто так не з'являється. Теософи вважають інопланетне виникнення життя найбільш прийнятним для себе. Якщо вже замислитися, то теософська точка зору з питання виникнення життя, є більш прийнятною. Адже те, що є інопланетне життя ми так до цих пір і не знаємо. Так навіть Бог може мати певне відношення до інопланетян. Все, що людина не може пояснити, він намагається пояснити чимось незвичайним, надприродним.

Так в чому ж сенс життя? Це питання, мабуть, люди ставлять перед собою завжди. Будь вони матеріалісти або християни, теософи або люди інших поглядів. Це питання не стоїть лише перед тими, хто живе днем ​​сьогоднішнім. Християни вважають, що людина живе для того, щоб з'єднатися з богом. Матеріалісти переслідують наукові, матеріальні інтереси, покращують свій добробут з покоління в покоління. Теософи прагнуть з'єднатися з «вищої» енергією. Всі вони прагнуть до чогось вищого. Хоча для кожного з них це абсолютно різні речі. Пізнати непізнане - в цьому, напевно, і є сенс життя. Знайти самого себе в цьому суєтному світі. Побачити щось таке, що іншим недоступно і не втратити себе як особистість.

А чи існує смерть? Ні! Смерті немає і бути не може, адже людина помираючи, залишається жити в своєму духовному стані. Він ніби народжується заново, з'єднується з богом. Так вважають християни. А матеріалісти? Смерть є. Смерть є і, вмираючи, людина об'єднується із загальним зарядом - це теософське світогляд.

У зв'язку з усім вищевикладеним можна сказати що в сучасному суспільстві світоглядна ситуація дуже складна. Дуже багато людей говорить про бога, в той же час, дотримуючись суто матеріальних інтересів і практично багато в чому собі суперечачи ...

Всім відомо, що сучасне суспільство характеризується глобальними кризами говорять лише про те, що зараз вкрай необхідна зміна світогляду. Або ми всі підемо іншим, гуманним по відношенню до світу, шляхом, або наша цивілізація назавжди зникне. Їх багато. Звернемо увагу на особливо глобальні (кризи, які можуть бути вирішені зусиллями великої кількості населення).