Київський національній університет

КУЛЬТУРИ ТА МИСТЕЦТВ

КАФЕДРА ФІЛОЛОГІЇ

Реферат

На тему: «Переклад періоду Класицизму»

Виконав:

Студент I курсу

Новокшонов Станіслав

Група: ФП-62К

Київ, 2012

Сутність і основні риси класичного перекладу

Під класицизмом розуміють течію в європейській художній культурі, що виникла в XVII столітті у Франції та отримала потім поширення в інших країнах. Характерною рисою цієї течії був раціональний підхід до проблем мистецтва, проголошення позачасового, побудованого за законами розуму естетичного ідеалу, відповідно до якого повинні оцінювати художні твори. Особливою популярністю у представників классицизму користувалась антична спадщина, в якій бачили абсолютну норму і зразок для наслідування.

Зазначені моменти вплинули і на область теорії і практики перекладу. Характерною рисою останнього періоду панування класицизму прийнято вважати вільне трактування оригіналу, яке доходило іноді до прямого втручання в передавальний текст. Однак така «свобода» по відношенню до перекладу автора була не просто перекладацьким свавіллям, а логічно випливала з норм і правил класицистичної естетики. 

Спеціально дослідивши дане питання Г.А.Гуковський зазначав, що специфічна техніка передачі іншомовного твору була тут безпосередньо пов'язана з принципом раціонального розуміння естетичного ідеалу: «Саме з тією обставиною, що більшість перекладених книг розглядалися як наближення до абсолютної цінності, слід пов'язати неповагу перекладачів до перекладеного тексту.

Оскільки автор оригіналу не досяг мети, а лише приблизився до неї, потрібно, взявши за основу досягнуте ним і скориставшись досягненнями поетів, які прийшли після нього, додати до його переваг нові, потрібно зробити ще один крок вперед на шляху, на якому зупинився автор оригіналу, потрібно прикрасити, поліпшити оригінальний текст в тій мірі, в якій це дозволяє стан мистецтва в момент перекладу і в якій текст цього потребує.

Переклад, що змінює і виправляє текст, служить лише на користь останнього. Важливо дати читачеві хороший твір, по можливості близький до ідеального, а запитання про те, що хотів дати у своєму творі автор, або про те, скільки людей брало участь у поступовому створенні твору і в якій мірі узгоджені їхні творчі зусилля, не можуть мати істотного значення. Таким чином мислячи (або, можливо, відчуваючи) своє завдання, перекладачі у віршах і в прозі з повною свідомістю відповідальності за свою справу і за методи своєї роботи підчищали і виправляли текст, відповідно до своїх уявлень про естетичне, прекрасне, випускали те, що їм здавалося зайвим, нехудожнім, невдалим, вставляли свої творіння там, де знаходили неповноту.

Разом з тим необхідно враховувати, що про єдність теорії і практики класицистичного перекладу як в різних країнах, так і в межах однієї країни можна говорити лише умовно.

У цю епоху йшли дуже гострі дискусії, предметом яких були як загальні принципи передачі іншомовного тексту, так і переклади окремих художніх них творів.