Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Менеджмент шпоры.docx
Скачиваний:
6
Добавлен:
07.09.2019
Размер:
578.83 Кб
Скачать

51. Сутність і зміст планування як функції менеджменту.

Планування як функція менеджменту-конкретизація цілей у системі показників соц.-господ діяльності організації та розроблення стратегії і тактики виробничої управлінської діяльності ,орієнтованої на досягнення цілей менеджменту і виконання розроблених планів.

Функція планування передбачає визначення цілей організації та їх реалізацію

Планування в менеджменті має такі завдання:

1.спонукати працівників «заглядати в майбутнє»

2.виконання плану як критерію для контролю фактичних параметрів

3.організація щоденної особистої праці всіх працівників управління.

Види планів:

1.за предметом планування

-план. Цілей

-засобів

-процесів

2.за сферою планування:

Фінансове

План. Виробн.. діяльності

План.роб сили

3.за строком

-довгострокове б 5 р

-середньострокове 1-5 р

-короткострокове до 1 р

-оперативне день,міс. КВ

4.за масштабом планування:

Загальне

По галузям

План. Проектів ,завдань

5.за принципом

-повноти(ох всі сфери)

-точності(показники,терміни

-економічності

-безперервності

Гнучкості

Масовості для персоналу

6.за ціллю

-Внесення моменту свідомості організації госп діяльності

-прищеплення прац здатності погоджувати щоденні дії з перспективою розвитку підпр

-планові дані виступають критерієм контролю фактичних параметрів

52.Сутність і особливості ситуаційного підходу до управління.

Ситуаційний підхід визнає, що результати одних і тих самих управлінських дій в різних ситуаціях можуть суттєво відрізнятися. Тому в процесі здійснення управління менеджери повинні враховувати конкретну ситуацію, набір конкретних обставин, які впливають на організацію в даний момент. З точки зору ситуаційного підходу, управління є мистецтвом менеджера усвідомити ситуацію, визначити її характеристики, вибрати відповідну модель управління і вже потім використовувати наукові управлінські рекомендації загального характеру

Особливості

  • Ситуаційний підхід вніс великий вклад у теорію управління,, використовуючи можливості прямого прикладення науки до конкретних ситуацій та умов

  • Центральним моментом ситуа­ційного підходу е ситуація, коли с конкретний набір обставин, які впливають на організацію в даний час

  • Використовуючи даний підхід, керівники можуть краще зрозуміти, які прийоми будуть у більшій мірі сприяти досягненню мети організації в конкретній ситуації

  • Як і системний, ситуаційний підхід не е простим набором запропоно­ваних правил, цей спосіб міркування про організаційні проблеми і рішення. В ньому також збережена концепція процесу управління

  • Ситуаційний підхід намагається зв'язати конретні прийоми та концепції з визначенням конкретних ситуацій для того, шоб досягти мсти організації найбільш ефективно

  • Ситуаційний підхід використовує ситуаційні відмінності між організа­ціями та всередині самих організацій. Менеджеру необхідно визначити, які значимі змінні ситуації і як вони впливають на ефективність організа­ції

Методологія ситуаційного підходу до менеджменту

  • Менеджер повинен бути знайомий із засобами професійного управління, які довели свою ефективність, тобто знання процесу управління, індивідуальної та групової поведінки, системного аналізу, методів плану­вання і контролю та кількісних методів прийняття рішень

  • Менеджер повинен вміти перед­бачити ймовірні наслідки (як пози­тивні, так і негативні) від застосу­вання даної методики або концепції в конкретній ситуації

  • Менеджер повинен вміти пра­вильно інтерпретувати ситуацію. Необхідно правильно визначити, які фактори є найбільш важливими в даній ситуації і який імовірний ефект можуть мати наслідки зміни однієї або декількох змінних

  • Менеджер повинен вміти відби­рати конкретні прийоми, які визвали б найменший негативний ефект для конкретних ситуацій, тим самим забезпечуючи досягнення цілей організації самим ефективним шляхом

Через ситуаційний підхід реалізується принцип адаптивності, що є основним принципом стратегічного управління. Його суть полягає в тому, що всі внутрішньоорганізаційні побудови (культура організації, оргструктура, система планування тощо) є реакцією організації на відповідні зміни в зовнішньому оточенні і деякі зміни у внутрішньому середовищі.