- •41. Глибокий психологізм зображення в п’єсі «Ляльковий дім» г. Ібсена духовного розвитку особистості. Бунт Нори.
- •42. Образ Незнайомої як втілення Вічної Жіночності, його протиставлення світу ницої прози життя у поезії о. Блока «Незнайома». Незнакомка
- •43. Тема служіння мистецтву, вибору життєвої мети, творчого успіху, призначення людини в п’єсі а. Чехова «Чайка».
- •44. Ідея «двобою з життям» та «любові-ворожнечі» у поезії о. Блока «Весно, весно, без меж і без краю…»
- •45. Новела т.Манна «Маріо і чарівник» - твір-застереження.
- •46. Роздуми поета про тяжкі наслідки порушення духовної єдності
- •47. Трансформація античного міфу в п’єсі б.Шоу «Пігмаліон».
- •48. Створення у поемі «Реквієм» а. А. Ахматової узагальненого портрету народного страждання, розкриття єдності материнської трагедії ліричної героїні і країни, проблема історичної пам’яті.
- •49. Проблеми співвідношення краси й зла, влади митця та мистецтва над натовпом, пошуків досконалості в романі «Запахи, або Історія одного вбивці» п. Зюскінда.
- •50. Своєрідність поезії в. В. Маяковського.
- •51. Концепція світу та людини, проблема морального вибору в екстремальних ситуаціях, цінність особистісного начала та обов’язку перед людством (за романом а.Камю «Чума»).
- •52. Характерні особливості поезії б. Пастернака.
- •53. Конфлікт між філологічними експериментами Хіггінса та його моральною відповідальністю за долю Елізи Дулітл – основа полеміки навколо «експерименту над людиною» (за п’єсою б. Шоу «Пігмаліон»).
- •54. Осмислення трагедії Другої світової війни в поезії п. Целана
- •55. Філософська проблема, особливості композиції, сенс центральної метафори новели «Перевтілення» ф. Кафки.
- •57. Оригінальність трансформації теми «маленької людини» в новелі
- •58. Відображення ідей спорідненості життя й творчості, «побуту й екстатичності» в поезії Бориса Пастернака.
- •59. Внутрішні суперечності головного героя новели «Перевтілення»
- •60. Символіка образів та новаторство візуального оформлення твору Гійома Аполлінера «Зарізана голубка та водограй».
52. Характерні особливості поезії б. Пастернака.
Поетичний світ Бориса Пастернака постає перед нами у всьому своєму багатстві - багатство звуків і асоціацій, які відкривають нам давно знайомі предмети і явища з нової, часом несподіваного боку. Поезія Пастернака - це відображення особистості поета, що виріс у родині відомого художника і талановитої піаністки. Відома любов Бориса Пастернака до музики - йому навіть пророкували композиторське майбутнє, але змістом його життя стала поезія.
Перші публікації його віршів належать до 1913 року. У наступному році виходить перша збірка поета "Близнюк у хмарах". Пастернак входив у невелику групу поетів "Центрифуга", близьку до футуризму, але потрапила під вплив символістів. До свого ранній творчості він ставився критично і згодом ряд віршів грунтовно переробив.
Треба сказати, що Пастернаку в цілому притаманне ставлення до поезії як до напруженої роботи, що вимагає повної самовіддачі:
Не спи, не спи, працюй,
Не перебивай праці,
Не спи, борись з дрімотою,
Як льотчик, як зірка.
Не спи, не спи, художник,
не віддавався сну.
Ти - часу заручник
У вічності в полоні.
Уже в першій роки творчості у Пастернака проявляються ті особливості його таланту, які повністю розкрилися в наступному: поетизація "прози жизни", зовні неяскравих фактів, філософські роздуми про сенс любові і творчості, життя і смерті.
Борис Пастернак вводив у свої вірші рідкісні слова і вирази - чим менше слово було в книжковому обороті, тим краще це було для поета. Тому немає нічого дивного в тому, що ранні вірші Пастернака після першого прочитання можуть залишитися незрозумілими. Для того, щоб вникнути в суть образів, створених поетом, потрібно знати точне значення написаних ним слів. А до їхнього вибору Пастернак ставився з великою увагою. Він хотів уникнути штампів, його відштовхували "затерті" поетичні вирази. Тому в його віршах ми часто можемо зустріти застарілі слова, рідкісні географічні назви, конкретні імена філософів, поетів, вчених, літературних персонажів.
Своєрідність віршованого стилю Пастернака полягає також у незвичайному синтаксисі. Поет порушує звичні норми. Начебто звичайні слова, але їх розстановка в строфі незвичайна, і тому вірш вимагає від нас уважного читання.
Але яку експресивність надає такий синтаксис поетичному тексті! У вірші "Заметіль" мова йде про подорожнього, котрий заблукав у посаді, про завірюхи, що посилює безвихідь його шляху. Душевний стан подорожнього передають звичайні слова, але саме почуття тривоги, розгубленості звучить в тому незвичному ритмі вірші, який надає йому своєрідний синтаксис.
Оригінальні і асоціації Пастернака. Вони незвичні, але саме завдяки цьому дійсно свіжі. Вони допомагають описуваного поетом образу розкритися саме так, як він його бачить. У вірші "Старий парк" сказано, що "карати зграй дев'ятки розлітаються з дерев ". Образний ряд цього вірша глибше, ніж може здатися на перший погляд. Поет використовує тут тричленної порівняння: граки - дев'ятки треф - літаки. Річ у те, що вірш написаний в 1941 році, в пору, коли не названі в ньому літаки літали дев'ятками, і їх лад нагадав поетові дев'ятки треф і граків. У складних асоціативних рядах - своєрідність поезії Пастернака.
М. Горький писав з цього приводу Пастернаку: "Багато що вражає, але часто важко зрозуміти зв'язку ваших образів і стомлює ваша боротьба з мовою, зі словом ". І ще: "Іноді я болісно відчуваю, що хаос світу долає силу вашої творчості і відображається в ньому саме як хаос, дисгармонійно ". У відповідь Пастернак писав: "Я завжди прагнув до простоти і ніколи до неї прагнути не перестану ". У зрілої ліриці поета дійсно є ясність виразу, що поєднується з глибиною думки:
У всьому мені хочеться дійти
До самої суті.
В роботі, в пошуках шляху,
У серцевої смути.
До суті протекшіх днів
До їх причини,
До основанья, до коренів,
До серцевини.
що відбулася з поетом еволюція була природним шляхом художника, що бажає у всьому дійти "до самої суті ". Осягнення духовного світу людини, законів розвитку суспільства, природи є головним у творчості Бориса Пастернака. Багато його вірші є приводом для роздумів над питаннями життєвого устрою. Ось, Наприклад, уривок з вірша "Вокзал".
Мальовнича і звукова виразність вірша, індивідуальна неповторність образної системи - Такі характерні особливості поезії Пастернака. Цей поет впізнати. Він і талановитий художник, і розумний співрозмовник, і поет-громадянин. Відомо, що його творчий шлях був нелегким його засуджували, трави (після написання роману "Доктор Живаго"). У ті дні Пастернак напише:
Я пропав, як звір в загоні.
Где-то люди, воля, світло,
А за мною шум погоні,
Мені назовні ходу немає.
Що ж зробив я за капость,
Я вбивця і злодій?
Я весь світ змусив плакати
Над красою землі моєї.
Визнанням великого літературного таланту Бориса Пастернака була присуджена поетові в 1958 Нобелівську премію "За видатні заслуги в сучасній ліричній поезії і на традиційному терені великої російської прози ". Тоді Пастернака змусили відмовитися від цієї премії. У 1989 році вона була повернута поетові посмертно. Можна з упевненістю сказати, що літературна спадщина Бориса Пастернака має важливе значення не тільки в російській, а й у світовій культурі.